Комедії
Шрифт:
Беральд. Ну як, брате мій? Що ви скажете? Це трохи краще, ніж доза касії. Чи не так?
Туанетта. Гм… Добряча доза касці — теж добра штука!
Беральд. Ну що ж! Чи не поговоримо тепер про наші справи?
Арган. Заждіть трохи, брате мій; я зараз повернуся.
Туанетта. Візьміть же вашого ціпка, пане, — ви й забули, що не можете без нього ходити.
Арган. Твоя правда.
Туанетта. Будьте такі ласкаві, поклопочіться ж про вашу небогу.
Беральд. Я все зроблю, щоб добитися того, чого вона бажає.
Туанетта. Треба конче перешкодити цьому безглуздому шлюбові, якого він убгав собі в голову. Я вже думала: непогано було б роздобути нам такого лікаря, який би нас підтримав і відвернув його від Пургона, довівши, що Пургонове лікування нічого не варте; але через те, що в нас немає підходящої для цього людини, то я й надумала один фокус, щоб пожартувати з нього і зарадити справі.
Беральд. Який же то?
Туанетта. Вигадка дотепна. Не скажу, що це буде щось розумне, а проте дуже веселе, якщо мені пощастить зробити все так, як я хочу. Полишіть це на мене. А ви починайте діяти з вашого боку. Та ось і він сам.
Беральд. Перш за все, брате, чи дозволите ви мені просити вас не гарячкувати під час нашої розмови?
Арган. Гаразд, обіцяю.
Беральд. Відповідати спокійно, не дратуючись, на те, що я вам казатиму?
Арган. Добре.
Беральд. І обміркувати зі мною спокійно ті справи, про які я маю з вами поговорити?
Арган. Боже мій! Ну добре вже, добре! Навіщо така довга передмова!
Беральд. Скажіть мені, брате, чому це ви, маючи такі великі достатки і тільки одну дочку, — малої я не рахую — чому, кажу я, ви задумали віддати її в монастир?
Арган. Скажіть мені, брате, а чому я господар у моїй родині і можу робити все, чого б не схотів?
Беральд. Звичайно, це ваша дружина дає вам такі милі поради, щоб позбутися таким чином обох ваших дочок, і я не маю сумніву, що з почуття милосердя вона була б у захваті, коли б вони обидві зробилися добрими черницями.
Арган. Ага-а, он воно що! За мою бідну дружину взялися! Вона — найперша причина всього лиха! Всі проти неї!
Беральд. Ну, гаразд, брате, облишмо її. Я згоден, що ця жінка сповнена найкращих намірів щодо вашої родини і зовсім безкорислива, згоден, що ця жінка оточує вас найніжнішою увагою, а дітей ваших так любить і така до них добра, що аж не віриться, — все це цілком справедливо. Не будемо про неї говорити й вернімося до вашої дочки. З яких саме міркувань, брате мій, хочете ви віддати її за сина лікаря?
Арган. Аз тих міркувань, брате, що хочу придбати собі такого зятя, який мені потрібний.
Беральд. Але ж вашій дочці він зовсім
Арган. Дуже можливо; проте моя партія, брате, більш підходяща для мене.
Беральд. Та кому ж має підходити той чоловік, що за нього вона віддається, для кого ж він, брате, — для неї чи для вас?
Арган. Він і для неї, і для мене, брате. Я хочу мати в моїй родині таких людей, які мені потрібні.
Беральд. Виходить, коли б ваша маленька дочка була дорослою, то ви віддали б її за аптекаря?
Арган. А чому б то й ні?
Беральд. Чи вам ото не набридли ще він ваші лікарі та аптекарі?.. Та коли ж ви нарешті перестанете вважати себе за хворого наперекір людям і природі?
Apган. Що ви хочете цим сказати, брате?
Беральд. Хочу сказати, брате, що я не знаю людини, яка була б менше хвора, ніж ви, і що я сам хотів би мати таке здоров’я, як ваше. Та ви ж здоровісінькі! А що в вашому організмові все як слід, доводить ще й те, що, незважаючи на ваші зусилля, й турботи, ви все ще не зруйнували дощенту вашої здорової натури і не здохли від різних ліків, якими вас так ретельно напихають.
Арган. А чи знаєте ви, брате, що мене тільки це й підтримує? Добродій Пургон каже, що без його дбайливого догляду я й трьох днів не прожив би.
Беральд. Глядіть, його догляд і турботи відправлять вас зрештою на той світ.
Арган. Поговорімо, брате, серйозно. Виходить, ви зовсім не вірите в медицину?
Беральд. Ні, брате, і не бачу потреби вірити в неї, щоб бути здоровим.
Арган. Як! Ви не вірите в істину, утверджену століттями, в істину, що її завжди шанував цілий світ?
Беральд. Не тільки не вірю в неї, але й вважаю, — це між нами, звичайно, — вважаю її за найбільше людське безумство; і якщо подивитися на речі з філософської точки зору, то, на мою думку, немає нічого безглуздішого, ніж це шахрайство, немає нічого кумеднішого, ніж така людина, що має претензію лікувати іншу.
Арган. А чому ж ви, брате, не хочете припустити, щоб одна людина могла вилікувати іншу?
Беральд. А тому, брате, що пружини нашого механізму — це поки що таємниця, в якій люди анічогісінько не тямлять: природа наклала нам на очі пов’язки надто щільно, щоб можна було крізь них щось роздивитися.
Арган. То, на вашу думку, лікарі нічого не знають?
Беральд. Навпаки, брате, вони знають силу гуманітарних наук, уміють чудово розмовляти латиною, вміють називати всі хвороби по-грецькому, визначати їх та кваліфікувати; але щодо того, щоб їх лікувати, — от саме цього вони й не вміють.
Арган. А все ж треба погодитись, що на цій справі лікарі знаються краще за інших.
Беральд. Вони знають, брате мій, тільки те, що я вам сказав, а цим небагато вилікуєш. Уся перевага їхньої науки полягає у пишномовній нісенітниці, у вченому базіканні, яке видає нам слова за діло і обіцянки за справжню допомогу.