Іміджмейкер із Москви
Шрифт:
– Артурчик, ты еще вчера должен был подготовить наработки для нашего краснокожего клиента. Давай быстрее – я тороплюсь.
Асистент загупотів шухлядами, вигріб на свій стіл велику купу паперового непотребу і розгорнув класичний плакат часів війни. На плакаті був зображений юний політрук з обличчям Симорозенка, який вів в атаку червоноармійців.
– Все готово, Нестор Евграфович. Проект плаката «Коммунисты, вперед!» – відзвітував він.
Іміджмейкер уважно роздивився витвір помічника і згорнув його в рулон:
– Плакат хороший. Что еще? – так само діловито поцікавився він.
Артурчик узяв у руки ще один
– Я хотел бы посоветоваться… Идея еще одного плаката…
Нестор Євграфович з нетерпінням подивився на годинник:
– Ну, давай. Советуйся, только побыстрее. Асистент відкашлявся і розгорнув свою наступну роботу:
– Мое ноу-хау – плакат «Ильич в Горках»!
Іміджмейкер, кинувши погляд на ватман, кинув:
– Прекрасно!
Але за хвильку, поглянувши уважніше, усвідомив побачене і вигукнув:
– Стоп! Ты что, с ума сошел? Артурчик з несподіваною рішучістю спробував відстояти свій витвір:
– Почему? Никита Ильич катается на американских горках! Очень современненько и должно привлечь продвинутую левую молодежь…
Нестор Євграфович, що вже вирушив у бік дверей, зупинився і лаконічно та суворо вигукнув:
– Артур, сосредоточься! Молодежь бывает либо левая, либо продвинутая! Если тебе так уж хочется аттракцион… – на хвильку замислившись, він продовжив: – подготовь плакат «Точно в цель» – Симорозенко в тире выбивает десять пинзеныков из десяти. Обличчя асистента розтягнула усмішка:
– Гениально! Я в нашем пролетарском цикле новый стишок, как будто под этот плакат, написал.
І помічник виразно, з інтонацією, продекламував свій новий твір:
«Встань, обездоленный народ,На выборы, как в бой!Наш лозунг прост: «Долой господ!»«Пинзеныков – долой!»Никита вклады нам вернет!Он Маркса смог постичь!!Тебе свой голос отдаем,Любимый наш Ильич!»Щойно Артурчик дочитав свій пафосний вірш – знову задзвонив телефон.
– Киевский офис профессора Боженко… Хвилиначку, пан Богдан! – сказав він у слухавку. Знову нишком пирснувши сміхом, асистент голосно – щоб було чутно в телефоні – повідомив шефові офіційним тоном:
– Наш второй неизвестный сообщает, что «В Киеве тепла и солнечна пагода».
Іміджмейкер узяв слухавку і миттєво змінив свій голос на «конспіративний», почавши, як і годиться, з пароля:
– У Москві – мокрий сніг і ожеледиця. Вітаю вас, пане Богдане!… Так-так, пригадав: ще у них – повінь, землетрус і цунамі на Патріарших прудах! Богдане Степановичу, треба зустрітися!… Давайте о чотирнадцятій.
Я пропоную кав'ярню в парку на схилах Дніпра. Так-так, біля цього ганебного імперського ярма…
Іміджмейкер, асистент і Сливка сиділи за столиком кафе біля Арки Возз'єднання. Із радіоприймача долинала легка музика, яку раз у раз перебивав розв'язний голос диктора, що виголошував коротенькі рекламні оголошення на кшталт:
– Тримайте баксы в ощадкасі! – Партія захисту зелених…
Після півхвилинної паузи раптом пролунали фанфари, і прокурений жіночий голос весело сповістив:
– Рекламна служба Вашого радіо. Пропонуємо до вашої уваги блок політичної реклами.
Чоловічий голос урочисто продекламував:
– Столиця України повинна бути в кожній області – Партія відродження областей.
Пролунали фанфари, і жіночка-дикторка дуже томно і сексуально промовила:
– Ти почуваєш себе самотньо серед передвиборної неправди і демагогії? Проголосуй за нас – і ми виконаємо усі твої політичні фантазії… – Партія жіночих альтернатив.
Знову пролунали фанфари, і диктор-чоло-вік офіційно вів далі:
– А зараз, на численні прохання радіослухачів, ми повторюємо рекламу кандидата по Центральному виборчому округу Володимира Бабая.
З репродукторів полилася мелодія відомої «Мурки». Після вступного програшу хриплий голос заспівав:
«Жили душа в душу – я и избирательЭто подтвердит вам весь народ!Если избиратель вдруг захочет выпить,То Бабай всегда ему нальет!Здравствуй, избиратель! Верь мне,мой хороший!Ваш Бабай вам никогда не врал!Пенсию добавит, детский садпостроит,Все решит Бабай, раз обещал!!»Сливка зморщився і скоса поглянув на репродуктор, дихання його почастішало, він набрав повні груди повітря і вигукнув до бармена:
– Вимкніть негайно цю гидоту! Переляканий несамовитим криком бармен
миттєво вимкнув приймач. Сливка продовжував кричати, обурено жаліючись іміджмейкерові:
– Куди дивиться Центрвиборчком! Як можна пускати в наш національний ефір цю низькопробну російськомовну рекламу!!
Нестор Євграфович, попиваючи каву з коньяком, з розумінням та співчуттям кивав головою:
– Що поробиш, Богдане Степановичу! Бракує у нашому парламенті справжніх патріотів… Вся надія – на вас.
Сливка розпалювався. Він вигукнув:
– Коли я оберуся депутатом!…
– Безумовно… – спокійно погодився іміджмейкер, киваючи головою, і зауважив: – Але щоб наблизити цю довгоочікувану мить, нам треба здійснити ще декілька останніх вирішальних кроків. По-перше – серія нових листівок з оригінальнами гаслами – «Україну – до Європи! Сливку – до парламенту! Бандитів – до тюрми!».