Міжконтинентальний вузол
Шрифт:
— Аналітик, — усміхнувся Славін. — І тому було б добре, якби ви спробували все-таки пробити собі поїздку до Софії.
… Додому Славін повернувся о другій годині ночі; за місто, у свій маленький будиночок, не їздив тепер, темп роботи не дозволяв, ночував у Москві. У вестибюлі, відкривши поштову скриньку, одразу ж побачив папірець з пошти; він ненавидів ці папірці страшною непогамовною ненавистю: наче навмисне все придумують так, щоб створити клієнтові незручність, та й самим працівникам пошти (подвижниці, зарплата мала, самі старенькі жінки все тягнуть,
Хороші ви мої, немає в мене часу приходити на пошту за рекомендованим листом, це ж Ірина пише, вона людина розсудлива, скільки разів її просив надсилати звичайні конверти; я завтра о восьмій поїду, обідатиму в чека. І може, й зовсім не буду, — якщо Сергієнко відправить у відрядження; прикро, кохана ж пише, кожна її вісточка, як сонячний промінчик… Я міг би послати водія відділу, — але ж вимагатимуть доручення, а його треба оформляти два дні! Господи, які ж ми нерозторопні, коли хочемо в усьому й завжди добитися абсолютного, тобто звітного порядку: листа вручено, година, дата, підпис…
Лежить нещасний Іринин лист, — розумний, ніжний, вона вміє їх писати, — разом з якимись повістками, кляузами, порожніми поздоровленнями; почуття, віддані паперові, зберігають людське тепло; як же зараз холодно Ірининим словам у темній кімнаті пошти, де лежать купи конвертів: бідолашненька моя подруга, ніжність ти моя з головою мислителя…
«Журналістики поза кіномонтажем віднині не існує!»
«Як і будь-який професіональний літератор, я жадний не від скупості, а від цілком природної невпевненості в завтрашньому дні, — лише тому я відрядився заробити тисячі дві баків, пишучи щось подібне до репортажів…
Прилетів я до Женеви саме н той день, коли тут відкрилась виставка імпресіоністі» з приватних колекцій; у напівпорожніх залах — тихих, освітлених беззахисною ніжністю весняного сонця — можна було досхочу подумати, чому цих життєлюбів спочатку піддавали такому масованому цькуванню, хто водив рукою найманих писак, які твердили, що живопис Ренуара і Матісса є мазанина і дань поганому смаку нуворишів, які, бачте, полюбляють мати у своїх вітальнях картини тих, хто повстав проти академічного, звичного для всіх, раз і назавжди утвердженого офіційного живопису. З усіма його атрибутами: еполетами, розгорнутими прапорами, прикрашеними до нудоти обличчями імператорів з маршалами й надто щасливими усмішками підданих, які вітають ще одну перемогу на полі битви…
Але згодом я поставив собі запитання, чи варто марнувати час на дослідження звивин критичної думки, цієї найманої шлюхи, яка запопадливо прислуговує щедрому замовникові добором цитат, бажаних ретроградам, і компонуванням доказів, які тішать кам'яні серця понурих традиціоналістів, коли перед тобою краса, вічна, як дружба, як любов, коли ти відчуваєш подих вітру з річки, захоплюючись розкованими позами людей, що приїхали за місто на пікнік, і коли ти не можеш одвести погляду від чарівливих очей Ренуарівської красуні?!
Розчинення в людській красі й непозбутності світу дуже важливе і особливо перед вильотом до Женеви, на переговори — чи можна запобігти знищенню цивілізації — мені дали змогу подивитися на те і на тих, хто визначає майбутнє землі, як реальності нашої зоряної системи…
Мене охопила страшенна тривога за беззахисне людство, коли я, завмерши перед Гогеном, пригадав той час, як під'їхав до підніжжя
Через кілька хвилин результати цього аналізу буде передано президентові, щоб той прийняв рішення, коли і як віддати наказ про удар у відповідь.
Але що далі, то більше робота в штабі аерокосмічної оборони стає предметом зростаючої тривоги тому, що тут все частіше говорять про можливість запуску ядерних ракет за сигналами, які можуть бути витлумачені неправильно.
Ті, хто ставиться скептично до ядерної політики країни, бояться, що помилки, допущені людьми чи машинами, можуть призвести до того, що фальшива тривога несправних датчиків буде схожа на сигнал про напад. Це, — як вони побоюються, — спричинить помилкову оцінку, яку передадуть у Вашінгтон, і спонукає президента прийняти рішення про запуск американських ракет для удару у відповідь. Ось так може початися ядерна війна.
Командуючий сигнальним комплексом НОРАД запевняє, що така серія помилок виключена, і фальшива тривога не може призвести до висновку, що почався напад. Рішення, які приймаються в надрах цієї гори у безпосередній близькості до Колорадо-Спрінгса, мусять вимірюватись хвилинами й секундами. В разі появи ворожих ракет навчи ного базування траєкторія польоту до США займе від тридцяти до тридцяти п'яти хвилин; а якщо ракети буде заиущено з підводних човнів, цей час скорочується до восьми хвилин. За таких умов, сказав генерал ВПС Чжеймс Хартінгер, «не може бути сумнівів у правильності оцінки командуючого».
Генерал сказав, що його головне завдання — забезпечити Вашінгтон «своєчасним недвозначним, надійним попередженням» про те, що наліт росіян на Північну Америку почався. Він повинен особисто оцінювати кожний з п'ятисот запусків ракет і супутників, що проводяться країнами світу за рік. «Я вірю в безпомилковість нашої системи датчиків, комп'ютерів, наших людей, оперативних методів, і, отже, я на сто процентів упевнений в правильності своїх оцінок», — сказав він.
Що ж до фальшивих тривог у минулому, то Джеймс Хартінгер заявив: швидко з'ясували, що кожна з них була фальшивою тривогою. В]н також сказав, що немає навіть «одного шансу на мільйон», нібито фальшива тривога може привести до висновку про початок ворожого нападу.
З часів фальшивих тривог у 1979 і 1980 роках, сказав він, сто сорок мільйонів повідомлень, опрацьованих комп'ютерами, — в середньому шість тисяч сімсот на годину, — передано без єдиної помилки. «Якраз такої якості роботи світ мав право вимагати від нас», — закінчив генерал Хартінгер.
Але критики давно висловлюють побоювання, що саме помилки можуть призвести до ненависної ядерної війни, особливо нрп розгортанні найсучаснішої зброї. Герберт Сковілл, колишній помічник директора агентства по контролю над озброєнням і роззброєнням, не раз критикував рішення президента Рейгана про розгортання ядерних ракет «МХ» на тій підставі, що страх перед випереджувальним ударом противника по цих ракетах може сприяти хибному тлумаченню даних системи попередження і призвести до ядерної війни внаслідок такої помилки.