Мертва зона
Шрифт:
1 вересня 1977 р.
Дорогий Джонні!
Невже Ви думаєте, що я відступлюся? Прошу Вас, візьміть чек.
10 вересня 1977 р.
Любий Джонні!
Ми з Чарлі страшенно раді були дізнатися, де ти, і отримати від тебе такого щирого й теплого листа. Але одна річ, сину, мене дуже занепокоїла. Я подзвонив Семові Вейзаку й прочитав йому те місце, де ти пишеш, що в тебе почастішали напади головного болю. Він радить тобі звернутися до лікаря, Джонні, і то негайно. Він боїться, щоб в ураженій ділянці мозку не утворився тромб. Оце мене й непокоїть, і Сема також. Відтоді як ти вийшов з коми, вигляд у тебе весь час був нездоровий, а коли я бачив тебе востаннє, на початку червня, ти здався мені аж надто виснаженим. Сем не сказав мені, але я знаю, що йому дуже хотілося б, аби ти сів у тому Фініксі на літак, прилетів сюди й показався йому самому. Тепер уже безгрішшям ти не відмовишся!
Роджер Четсворт двічі дзвонив нам, і я сказав йому що міг. По-моєму, він не кривить душею, і ті гроші справді не відкупне власному сумлінню й не винагорода за врятування його сина. Певно, твоя мати сказала б, що цей чоловік намагається спокутувати свій гріх у єдиний відомий йому спосіб. Так чи так, а ти їх узяв, і, думаю, не тільки задля того, щоб він, як
А тепер про те, про що мені дуже важко писати, але я все-таки спробую. Повертайся додому, Джонні, прошу тебе. Весь той галас уже вщух — хоч я й чую, як ти кажеш: «Де в біса, тепер, після такого, він уже ніколи не вщухне!» — і, може, з одного боку ти й маєш рацію, але з другого — ні. М-р Четсворт сказав мені по телефону: «Розтлумачте йому при нагоді, що слава всіх ясновидців, крім Нострадамуса, завжди розвіювалася, як дим». Я дуже тривожуся за тебе, сину. Даремно ти так караєшся за тих, що загинули, замість віддати собі належне за вцілілих, за тих, кого ти врятував, хто був того вечора в домі Четсвортів. Я тривожусь і жду тебе, як не знаю кого, — так казала колись твоя бабуся. Отож зроби мені ласку, вертайся скоріш додому.
Р. S. Надсилаю тобі вирізки з газет про пожежу, й про твою роль у всьому тому. Їх зібрала Чарлі. Як сам побачиш, ти не помилився, коли казав, що люди, які були там на лужку, розбовкають репортерам геть про все. Можливо, ці вирізки тільки ще дужче рознервують тебе, тоді просто викинь їх на смітник. Але Чарлі подумала, що, може, проглянувши їх, ти скажеш: є, це ще не так страшно, можна стерпіти. Сподіваюся, що так воно й буде.
22 вересня 1977 р.
Привіт, Джонні!
Вашу адресу дав мені батько. Як Вам там, у Великій американській пустелі? Чи бачили вже червоношкірих (ха-ха)? Ну, а я тепер у Стовінгтоні, на підготовчих курсах. Живеться тут незле. Шістнадцять годин на добу роби що хочеш. Найбільш мені до душі поглиблений курс хімії, хоч як по правді, то йому далеко до того, чого з нас вимагали в Даремській середній. Я завжди думав, що нашому тамтешньому хімікові, старому Фарнему Безстрашному, краще б пасувало робити якусь пекельну вибухівку, щоб висадити в повітря весь світ. З літератури ми цього першого місяця читаємо Дж. Д. Селінджера — «Над прірвою в житі», «Френні та Зуї» і «Вище крокви, будівничі». Мені страшенно подобається. Наш викладач каже, що Селінджер і тепер живе у Нью-Гемпширі, але писати покинув. Не можу цього збагнути. Навіщо покидати діло, яке в тебе так добре йде? Та нічого не вдієш. У футбольну команду мене справді тягнуть з усіх сил, але я приохотився до американського футболу. Тренер каже, що американський футбол — це футбол для тямущих людей, а просто футбол — для дурнів. Я ще не вирішив для себе, чи він має рацію, чи просто заздрить успіхам тієї команди.
Джонні, Ви не проти, як я дам Вашу адресу декому з тих, що були тоді в нас на вечірці? Вони хочуть написати Вам і подякувати. І мати Патті Стрейчен також — пригадуєте, та, що зчинила ґвалт, коли її дорогесенька донечка зомліла й гепнулася на лужку. Тепер вона Вас зашанувала. До речі, з Патті в мене розладналося. Який для неї кавалер з такого «зеленого хлопчика» (ха-ха), та ще й на відстані — адже Патті, як Ви розумієте, їде у Вассар [49] . То я вже тут підчепив собі одну лялечку.
Пишіть мені, друже, як буде змога. Судячи з батькових слів, Ви зовсім «пустилися берега», тільки не знаю, з чого б то. Як на мене, Ви зробили все, що могли. Мабуть, він щось не так зрозумів, га, Джонні? Ви ж не пустилися берега, правда? Будь ласка, напишіть мені, що все з Вами гаразд, а то я тривожуся. Ото сміх — дурноверхий дивак Чак тривожиться за Вас! Але я справді тривожуся.
Коли будете писати, поясніть мені, чого це тому Холденові Колфілду [50] весь час так тоскно жити, — він же навіть не чорний.
49
Престижний жіночий коледж у штаті Нью-Йорк.
50
Герой роману Дж. Селінджера «Над прірвою в житі».
Р. S. Лялечку звуть Стефані Ваймен, і я вже дав їй прочитати «Щось лихе до нас іде». А ще їй подобається панк-рок-група «Рамонес», раджу й Вам послухати — ті хлопці й мертвого розбудять.
17 жовтня 1977 р.
Привіт, Джонні!
Ну, отак воно краще, тепер бачу, що з Вами все гаразд. Реготав до упаду, читаючи про Ваші діла на ниві громадських робіт у Фініксі. А тим, що обгоріли на сонці, Ви мене не розжалобите, бо я не менше погорів у чотирьох іграх за стовінгтонських «Тигрів». Мабуть, тренер має рацію: просто футбол — це футбол для дурнів, принаймні тут. Наш результат на сьогодні 1:3, і в тій грі, яку ми виграли, я провів три м’ячі, але так ухекався, що на хвильку відкинув копита, і моя Стеф страшенно перепудилась (ха-ха).
Я не відписав Вам одразу, бо хотів відповісти на Ваше запитання, що думають мої предки про Грега Стілсона тепер, коли він «при виконанні». Минулого тижня я їздив на суботу та неділю додому, отож доповідаю. Спершу я запитав батька і почув: «Невже Джонні й досі цікавить той тип?» А я йому: «Мабуть, такий у нього поганий смак, коли він хоче знати твою думку». Тоді він до матері: «Ти диви, який він став розумник на тих курсах. Недарма я на них сподівався!».
Ну, коротше кажучи, багатьох тут дуже здивувало, як хвацько Стілсон узявся до діла. Батько сказав так: якби його виборців опитали, як вони оцінюють діяльність свого конгресмена за перші десять місяців, більшість поставила б йому «четвірку». А за роботу над Картеровим енергетичним законопроектом і за його власний законопроект про нафтове опалення житлових будинків у Н.-Гемпширі — «п’ятірку». І ще одну «п’ятірку» за старанність. Батько просив переказати Вам, що, мабуть, він помилявся, коли називав Стілсона провінційним блазнем.
Від інших людей у Бангорі я теж дещо почув. Усім подобається, що він не нап’яв на себе темного костюма. Місіс Джарвіс, власниця «Хвилиньки» (вибачайте за помилку, але так на вивісці), вважає, що Стілсон не боїться «отих великих торбохватів». А Генрі Берк, хазяїн «Барила», веселої пивниці в центрі міста, сказав, що Стілсон зробив «з біса добрячий шмат роботи». Решта каже приблизно те саме. Порівнюють, що зробив Стілсон і чого не зробив Картер, у якому майже всі дуже розчарувались і тепер кусають лікті, що голосували за нього. Я питав у декого, чи не тривожить їх, що навколо Стілсона й досі крутяться залізні вершники, а той Санні Еллімен у нього за помічника. Та їм, як видно, на це начхати. А власник дискотеки сказав: «Коли вже Том Хейден [51] угамувався, а Елдрідж Клівер [52] навернувся до Христа, то чом би тим мотоциклістам не стати добропристойними громадянами? Махни рукою і забудь».
Отак воно. Написав би
Ну, бувайте здорові, друже.
51
Голова «Студентського демократичного товариства», помітний радикал у 60-і рр.
52
Колишній лідер екстремістської організації «Чорні пантери».
«Нью-Йорк таймс», 4 березня 1978 р.
В ОКЛАХОМІ ВБИТО АГЕНТА ФБР
(Спеціально для «Н.-Й. Т.») Едгар Ленкт, 37 років, з десятирічним стажем у ФБР, минулої ночі загинув унаслідок очевидного зумисного вбивства на закритій автостоянці в Оклахома-Сіті. За даними поліції, в машині Ленкта вибухнув заряд динаміту, коли він увімкнув запалювання. Подібний типово гангстерський спосіб розправи був застосований і два роки тому при вбивстві арізонського репортера Дона Болза, що провадив приватне розслідування, проте шеф ФБР Вільям Вебстер не вбачає зв’язку між цими двома випадками. На запитання про можливу причетність Ленкта до розслідування темних махінацій із земельними ділянками й гаданої участі в них місцевих політичних діячів м-р Вебстер не дав певної відповіді.
Останнє завдання агента Ленкта явно несе на собі печать таємниці. За неофіційними відомостями з міністерства юстиції, м-р Ленкт не мав відношення до розслідування земельних махінацій, а виконував завдання, пов’язане з питаннями державної безпеки.
М-р Ленкт перебував на службі у ФБР з 1968 року і…
Розділ двадцять п’ятий
Блокнотів у шухляді письмового стола Джонні побільшало: спершу замість чотирьох стало п’ять, а на осінь 1978 року — вже сім. Тієї осені, коли помер папа римський, а невдовзі по тому і його наступник, у проміжку між цими двома подіями Грег Стілсон привернув до себе увагу всієї країни.
Відтіснивши на чергових виборах обох партійних кандидатів, він знову пройшов до палати представників і, коли внаслідок 13-ї пропозиції [53] країна різко хитнулася вправо, заснував нову партію «Америка сьогодні». Та найразючіше було те, що кілька конгресменів зрадили свої партії і, як казав Грег, «примотнулися» до нього. Більшість тих діячів дотримувалась майже однакових поглядів, що їх Джонні визначав як фальшиво-ліберальні у питаннях внутрішньої і політики і помірні, якщо не консервативні, в зовнішньополітичних питаннях. Жоден з них не підтримував угод Картера щодо Панамського каналу. А досить, було злущити лак лібералізму з їхньої внутрішньополітичної програми, як і вона виявлялася такою самою консервативною. Партія «Америка сьогодні» вимагала повести нещадну боротьбу з «китами» торгівлі наркотиками, надати містам право самостійно розв’язувати свої проблеми («Трудівник-фермер сплачує податки не для того, щоб вони йшли на метадонові [54] програми Нью-Йорка», — заявив Грег); покінчити з усіма видами матеріальної допомоги повіям, сутенерам, бродягам, колишнім карним злочинцям: знизити податки за рахунок скорочення витрат на соціальні потреби. Все те було давньою піснею, але Грегова партія «Америка сьогодні» переклала її на приємний новий мотив.
53
У червні 1978 р. власті Каліфорнії встановили максимальний рівень майнового податку, що призвело до відтоку коштів з громадського сектора.
54
Метадон — наркотик-замінник, що використовується як болезаспокійливий засіб, а також у лікуванні наркоманів.
Сім конгресменів і два сенатори переметнулися до Стілсона перед проміжними виборами. Шістьох конгресменів і обох сенаторів переобрали на новий термін. Восьмеро з цих дев’ятьох перебіжчиків були республіканці, від чиєї первісної платформи лишився тільки жалюгідний спомин. Їхній перехід до іншої партії і наступне переобрання один дотепник назвав куди майстернішим трюком, ніж той, якому передували слова: «Лазарю, виходь!» [55]
Дехто уже тепер вбачав у Грегові Стілсоні силу, з якою доведеться рахуватись, і то в не дуже далекому майбутньому. Щоправда, він так і не спромігся запустити на Юпітер чи на кільця Сатурна бруд із навколишнього середовища, зате доклав рук до вигнання принаймні двох негідників: конгресмена, що вимощував пір’ячком своє гніздечко, нишком знімаючи навар з платних автостоянок, і одного з помічників президента, який мав схильність до відвідування барів, де збиралися гомики. Його законопроект про нафтове опалення відзначався сміливістю й далекоглядністю, а в тому, як майстерно Грег провів його від першого читання до голосування, вчувалася несхибна рука провінційного самородка. У 1980 році витикатися Грегові буде ще зарано, міркував Джонні, 1984-й стане неабиякою спокусою, та якщо в нього вистачить витримки почекати до 1988-го, якщо він і далі зміцнюватиме свої позиції, а вітер не переміниться аж так, щоб змести геть його ще невкорінену партію, — хто знає, все може статися. Республіканці перегризлися між собою, і коли припустити, що на зміну Картерові прийде Мондейл, чи Джеррі Браун, чи хай і Говард Бейкер, то виникає питання: а хто ж далі? Навіть у 1992 році для Грега ще не буде запізно. Він же порівняно молодий. Атож, 1992-й — цілком імовірний рубіж.
55
Ідеться про епізод з Нового завіту — воскрешення Ісусом Лазаря з Віфанії.
У блокнотах Джонні знайшлося місце й для кількох політичних карикатур. Усі вони зображували Стілсона з широкою, від вуха до вуха, посмішкою і в незмінній будівельній касці. На карикатурі Оліфанта Грег, зсунувши каску на потилицю, котив центральним проходом палати представників бочку нафти з написом «Заморожені ціни», а в кінці проходу, розгублено чухаючи в потилиці, стояв Джіммі Картер; Грега він не помічав, і все явно йшло до того, що Грег його ось-ось зіб’є з ніг. Підпис був такий: «Ану, з дороги, Джіммі!»
Каска… Не знати чому, найдужче непокоїла Джонні каска. Республіканці обрали своїм символом слона, демократи — осла, а Грег Стілсон — каску будівельника-монтажника. У снах Джонні вона іноді набувала на голові Стілсона вигляду мотоциклетного шолома. А іноді — схожої на вугільне відерце військової каски.
В окремому блокноті Джонні наклеїв газетні вирізки про пожежу в «Кеті». Він знов і знов перечитував їх, але з якої причини — про те ні Сем, ні Роджер, ні навіть батько й подумати не могли. Екстрасенс прорікає пожежу… «Моя дочка теж загинула б», — зі слізьми вдячності каже мати (ішлося про вдячну матір Патті Стрейчен)… Екстрасенс, що розкрив серію вбивств у Касл-Року, завбачає страшну пожежу… Число жертв у придорожньому ресторані сягнуло дев’яноста… Джон Сміт, за словами його батька, виїхав з Нової Англії, чому — невідомо… Фотографії Джонні. Фотографії батька. Знімки тієї давньої катастрофи на шосе № 6 біля Клівз-Мілза, ще тоді, коли Сейра Брекнелл була його дівчиною. Тепер Сейра заміжня жінка, мати двох дітей, і в останньому листі Герб писав, що у неї вже з’явилися сиві волосинки. Важко повірити, так само як і в те, що йому самому вже тридцять один рік. Неймовірно, але факт.