Музиканти сміються
Шрифт:
— І правильно! Я їх також ненавиджу.
— Моя дружина грає на скрипці, дочка — на піаніно, а син — на гітарі.
— А ти?
— А я мовчки страждаю.
— Припиніть свою гру, від вашої музики я божеволію!
— Здається, я вже запізнився.
Суддя;
—
Підсудний:
— Так, я давав вашій доньці уроки співів.
Суддя:
— Двадцять п'ять років каторги!
— Знаєш, я виміняв свій саксофон на мотоцикл.
— Не може бути. Де ж ти знайшов такого дивака?
— А його не треба було й шукати, сам причепився: мій сусіда.
— Ви не позичите мені свою радіолу?
— Ви хотіли потанцювати? Але вже пізно.
— Ні, ми хотіли б трохи поспати.
— Чому ви так часто відвідуєте концерти? Адже ви самі кажете, що не розумієте музики.
— Знаєте, приємно подивитися й на інших, що не розуміються на ній.
— Скажіть, будь ласка, що це виконують?
— П'яту симфонію.
— Одразу п'яту? А як же чотири перші?
Одному чоловікові під час автомобільної аварії покалічило руки, і він питає в лікаря:
— Коли загоїться, я зможу грати на піаніно?
— О так!
— Що то сучасна медицина! Адже досі я не вмів грати.
— Гарно вчора співали на концерті?
— Ні, кілька речей їм довелось повторювати.
— Мабуть, я вже слухала цю оперу — страшенно знайомі декорації!
— Я вчора дивилася «Спартак» у Великому.
— І з ким же він грав?
— Що цікавого було вчора в опері?
— О, дуже багато! Кравчика взяли в міністерство, Марійка пофарбувала волосся, а Губко вчетверте одружується.
— Розмовляйте, будь ласка, тихіше, я нічого не чую.
— Але якщо ми тихіше будемо розмовляти, ви чутимете ще менше.
Одному провінціалові не сподобалася опера, особливо ж — дуети і хори.
— Ви тільки подумайте, — обурювався він, — актори так поспішали спекатися спектаклю, що співали по двоє, а то й усі разом.
— Твій дідусь нездужає, скажи йому щось таке, щоб підбадьорити.
— Дідусю, а ти хотів би, щоб на твоєму похороні грав військовий оркестр?
— Був би я капельмейстером, та мав би його паличку, та була б та паличка більшою…
— Ну, і що б же?
— …порозганяв би я тих співаків, що їхнього й духу не було б.
— Хто співав?
— Ми з батьком.
— А чому так погано?
— Бо батько співав сам.
— Яка ваша професія?
— Я соліст.
— І де співаєте?
— Я не співаю. Я солю капусту, огірки і помідори.
Сусіда просить скрипаля:
— Навчи мого сина грати на скрипці.
— А має він слух?
— Та як гукаю, то чує.
— Підлизується, підіграє наш музгурток своєму начальству: два дні як наш завклубом хворіє на грип, а музиканти вже жалібний марш розучують.
Відвідувач ресторану звертається до музикантів джазу:
— Чи не можна грати повільніше, бо мій колега не встигає швидко їсти.
— Ви хочете навчити сина музики? Але ж він не має слуху.
— Мій син повинен грати, а не слухати музику!
— Навіщо ти записав джазову музику? Адже ти її не терпиш.
— Але ще більше не терплю сусідів!
Півень подав заяву в музичну школу.
— Навіщо тобі вчитися? — питає соловей. — Ти й так добре співаєш.
— Так воно так, але кури вимагають диплома.
— Це твоя пацієнтка? — запитали в лікаря про одну красиву даму.
— Так.
— На що вона скаржиться?