Музиканти сміються
Шрифт:
У Нью-Йоркській філармонії, готуючи до показу «Мисливську симфонію» Леопольда Моцарта (батька Вольфганга-Амадея Моцарта), вирішили дотриматися вказівки, зробленої в партитурі самим композитором ще 1756 року. Леопольд Моцарт запропонував привести до зали, де вилежуватиметься цей твір, кілька собак, аби вони супроводжували музику гавканням. Американський диригент Томас Данн і справді найняв понад двадцять гончаків, щоб вони «ілюстрували» зміст симфонії.
Під час генеральної
У відповідь зала вибухнула реготом. І хоч оркестр грав далі, концерт одразу перетворився на «хепенінг», тобто виставу, учасники якої заздалегідь не готуються й роблять на сцені, що їм заманеться.
Король Саудівської Аравії Ібн Саїд запросив славетного скрипаля. Той мусив зіграти декілька творів у тісному сімейному колі. Яким же було здивування скрипаля, коли в залі зібралось… близько 400 душ. Виявилось, що в Ібн Саїд а, крім чотирьох законних дружин, було 120 коханок і наложниць. Від них на родилось 107 синів і 189 дочок, більшість яких і з’явились на концерт.
Це не було єдиною несподіванкою вечора. Коли скрипаль викопав перший твір, король став темпераментно плескати в долоні. Заохочений артист взявся виконувати другу п’єсу, але розпорядник підійшов до скрипаля і витурив його за двері. Річ у тім, що, коли король плеще в долоні, це означав: якнайшвидше забирайся геть.
Якось Нью-Йоркська «Метрополітен-опера» гастролювала в торонтському палаці спорту, де звичайно відбуваються змагання з хокея.
— Чи задоволені ви наслідками гастролів? — запитав директора опери репортер місцевої газети.
— Гадаю, що коли б хокеїсти виступали в опері, це було б набагато гірше.
Американський мільйонер, що дуже чванився своїм багатством, зайшов у музичний магазин і попросив показати найдорожчу скрипку. Продавець приніс йому унікальний інструмент, зроблений 1730 року знаменитим італійським майстром.
— А та компанія, що випустила цю скрипку, що існує?
— Звичайно, ні.
— Тоді я не можу купити цієї скрипки. Де ж я братиму для неї запасні частини?
В Парижі один спеціаліст-акустик вирішив виміряти в децибелах спів Д. Холідея — французького «божка» йє-йе. Виявилось, що шум, утворюваний співом цього темпераментного співака, досягає в середньому 121 децибела, тобто стільки, скільки утворює вибух чвертьтонної бомби.
Одного разу композитор-початківець показав своєму педагогові невеличкий музичний мотив і запитав, чи це подобається йому.
— Дуже. — відповів педагог, — але чи не можна його скоротити?
Відлунала Дев'ята симфонія Бетховена. Довго не вщухали оплески. Містер Браун сидів задуманий.
— Хелло, хлопчики! — враз вигукнув він оркестрантам. — Кличте сюди автора. Я беру у нього дев'яту симфонію і всю решту, яку він напише.
Щоб забавити чимось непосидющого сусідською хлопчиська, один джентльмен подарував йому барабан. Відтоді барабанний грюкіт не вщухав ні вранці,
ні вдень, ні вночі. Змучений сусіда мусив удатися до військових хитрощів:
— Ось тобі, Боббі, складаний ножик. Чи не маєш охоти подивитися, що там всередині барабана?
Одна дама — пристрасна любителька музики — приходить якось до нотної крамниці і просить показати їй найновіші і найпрекрасніші вокальні твори. При цьому додає, що для неї найважливіше, коли в них не забагато бемолей. Продавець пропонує їй романс.
— Це чарівна п'єса, — каже він, — на жаль, вона має аж чотири бемолі в ключі.
— О, не хвилюйтесь, — заспокоює його аматорка, — коли їх виявляється більше двох, я витираю зайві.
Коли на прем’єрі опери один безталанний тенор дійшов до арії, що починалася словами «Вони вкинули мене в сиру й холодну темницю», автор опери зауважив:
— Здається, не лише вкинули, але й тримали там надто довго: бідака зовсім втратив голос!
Якось композитор диригував концертом із власних творів. Співак, що виконував так звану «вільну каденцію», непогано впорався з першими тактами, потім збився, почав блукати в різних тональностях, зробив кілька неймовірних імпровізацій, але врешті опинився в правильній тональності і з полегкістю взявся за коду. На відзнаку та-
кого щасливого закінчення композитор весело крикнув збентеженому солістові:
— З приїздом, пане! Я завжди вірив, що ми ще здибаємося.
— Коли я чую наш гімн, мене ніби хвилі якісь підмивають.
— Це Фріц на твій стілець вилив кухоль пива.
Американського журналіста запитали:
— Яка відмінність між співаком і акціонером?
Той відповів:
— Співак, щоб набути майно, повинен мати голос, акціонер же, щоб мати голос, повинен набути майно.