Несподівана вакансія
Шрифт:
Якась жінка в академічному одязі випурхнула з дверей, щоб привітати містера Фербразера, одягненого в спортивний костюм.
— Мабуть, ви Вінтердаун!
— Та ясно, шо ні! Він шо, курва, подібний на школу?! — гучно обурилася Кристал.
Усі були певні, що викладачка зі школи Святої Анни це почула, а містер Фербразер озирнувся і спробував нахмурити чоло, хоча всі бачили, що він сам ледве не розреготався. Уся команда почала хихотіти й не перестала весело пирхати навіть тоді, коли містер Фербразер попрощався з ними біля дверей роздягальні.
— Розімніться! — крикнув він їм услід.
У роздягальні команда школи Святої Анни була зі своєю тренеркою. Команди приглядалися одна до одної з протилежних кінців зали.
Суквіндер була вражена їхнім волоссям. У всіх воно було довге, природне й блискуче: кожна могла сміливо зніматися в рекламі шампунів для волосся. А в їхній команді Шіван і Нів були підстрижені «під хлопчика», Лорен теж мала коротеньку стрижку, волосся Кристал завжди було зібране у тугий високий кінський хвіст, а волосся Суквіндер було жорстке, густе й неслухняне, мов грива.
Їй здалося, що двоє дівчат зі школи Святої Анни перешіптуються з глузливими усмішками; вона зрозуміла, що не помилилась, коли Кристал раптом розправила плечі, пильно втупилася в ту парочку і голосно спитала:
— Думаєте, ваше гівно пахне трояндами?
— Перепрошую? — не зрозуміла їхня тренерка.
— Я просто спитала, — солодким голоском відповіла Кристал і, повернувшись до них задом, почала скидати спортивні штани.
Спокуса розреготатися була занадто сильна, щоб їй не піддатися: вінтердаунська команда перевдягалася, пирхаючи від сміху. Кристал і далі блазнювала, а коли дівчата з команди школи Святої Анни виходили з роздягальні, показала їм голу дупу.
— Яка краса, — скривилася дівчина, яка виходила останньою.
— Дякую, — кинула їй услід Кристал. — Як схочеш, я тобі потім ше раз покажу. Я знаю, шо ви всі лесбухи, сидите тут без пацанів!
Холлі так розреготалась, що аж врізалася головою в дверцята шафки.
— Ти вважай, Холлі, — порадила Кристал, вдоволена спричиненим ефектом. — Тобі ше голова знадобиться.
Коли вони спустилися до каналу, Суквіндер зрозуміла, чому містер Фербразер хотів змінити місце старту. Тут за них не вболівав ніхто, крім нього самого, а команду школи Святої Анни підтримувало безліч вболівальниць, які верещали, плескали в долоні, підстрибували, та так, що у всіх дружно злітало вгору блискуче довге волосся.
— Дивіться! — крикнула Кристал, тицяючи пальцем у юрбу. — Там Лексі Моллісон! Гей, Лексі, пам’ятаєш, як я тобі зуби вибила?!
Суквіндер мало живіт не надірвала від реготу. Вона, як і всі в їхній команді, тішилася й пишалася, що їх веде Кристал. Було в її ставленні до світу щось таке, що захищало їх від сотень косих поглядів, від прапорів, що майоріли довкола, і від помпезної палацоподібної будівлі за їхніми спинами.
Та коли команда сідала в човен, навіть Кристал трохи нервувала. Стискаючи щось у долоні, вона повернулася до Суквіндер, яка завжди сиділа в неї за спиною.
— Це талісман, — сказала вона і відкрила долоню.
То був брелок, червоне пластмасове сердечко з фотографією її малого братика.
— Я обіцяла, шо привезу йому медальку, — сказала Кристал.
— Так! — відказала Суквіндер, відчуваючи приплив упевненості і страху. — Ми зможемо.
— Так! — Кристал повернулася вперед і сховала брелок у ліфчик. — Вони нам не суперниці! — голосно крикнула вона, щоб її почула вся команда. — Лесб 'yхи задрочені. Ми їх порвемо!
Суквіндер пам’ятала стартовий постріл, підбадьорливі вигуки з натовпу і волання м’язів. Вона пам’ятала, як насолоджувалася злагодженим ритмом і абсолютною зосередженістю їхньої команди після бурхливих реготів. Вони перемогли завдяки Кристал. Кристал звела нанівець усю домашню перевагу їхніх суперниць. Як хотілося Суквіндер бути схожою на прикольну і жорстку Кристал, яку неможливо залякати, яка завжди готова до бою.
Вона попросила Террі Відон про дві речі, і Террі не заперечувала, адже вона погоджувалася завжди і з усіма. Медаль, здобута того дня, висіла зараз у Кристал на шиї. А друге прохання мало бути виконане наприкінці служби, і цього разу, оголошуючи пісню, голос вікарія звучав смиренно.
Good girl gone bad — Take three — Action. No clouds in my storms… Let it rain, I hydroplane into fame Comin’ down with the Dow Jones… [5]5
Чемне дівча стало поганим —
Дубль третій
Мотор.
Мої шторми — безхмарні…
Хай буде дощ, я н'a гідроплані в славу злечу
і впаду з індексом Доу Джонса…
Родичі Террі Відон майже волочили її до виходу по блакитній килимовій доріжці, і всі, хто там був, відводили очі.