Незвичайні пригоди Робінзона Кукурузо
Шрифт:
— Треба якось підгледіти, що вони будуть в хаті робити, — заявив Ява. — Може, шпигунські гроші в наволочку зашивати будуть або по рації передавати що — небудь…
— Давай переліземо через паркан, а потім на горіх, який біля хати, з нього через вікно все буде видно, — шепочу я.
— Гайда.
Ми не стали втрачати час і через якусь хвилину вже сиділи в густих гілках горіха і вдивлялися через вікно в хату Книшів. В хаті було темнувато, і ми не відразу розібрали, що там відбувається. Нарешті побачили, що Книш і Шлеперка сидять за столом з ложками в руках і щось їдять. Ми гарненько придивилися й здивовано глянули один на одного. Книші їли… торт. Звичайний бісквітний торт з кремовими та шоколадними трояндами і вензелями. Їли торт ложками, як кашу.
— Ну все, продав! — Несподівано прошепотів Ява.
— Що продав? — Не зрозумів я.
— Батьківщину продав, іуда! Раз торти ложками наминають, значить, все! — Ява сказав так рішуче і переконано,
Ми були так схвильовані, що навіть не помітили, як Книш вийшов з хати. Побачили його лише тоді, коли він уже стояв на ганку і скручував цигарку. Від несподіванки я здригнувся, і гілка піді мною тріснула. Книш зауважив нас.
— А ви що тут робите?! Ах ви злодюги! Ах ви щенята! За чужим деревах лазите, стерво! Ось я вас зараз! Я вам ноги зі штанів витягла за таку справу! А ну слазьте, злодюгі!
Він стояв під деревом і так розмахував руками, що здавалося, від цього піднявся вітер. Злізти — це означало вірну загибель. І ми стали дертися вгору.
Книш продовжував вирувати внизу.
— Дядя, дітей любити треба, — раптом жалібно сказав Ява.
— Так — так, нас треба любити, — підтакнув я, зі страхом прислухаючись, як тріщить піді мною гілка.
— Всі радянські люди люблять дітей, — продовжував Ява. — Про це і вчителька говорила, і в усіх газетах написано.
Книш зовсім розлютився:
— Я вас полюблю! Я вас так полюблю, що опухнете! Ви хіба діти? Бандити ви, а не діти! Вбивати треба таких дітей!
І тоді Ява сказав:
— Дядьку, а ви знаєте, ми вас в Києві бачили. Як ви в парку з якимось дядьком торгувалися…
І Книш раптом замовк. Відразу. Так, начебто б вимкнули радіо. Потім щось таке невиразно пробурмотів, що ми і не розібрали, і знову замовк. Вигляд у нього був ошелешений.
Шлеперка, яка на крики свого чоловіка вийшла з хати і стояла на ганку, теж якийсь час дивилася розгублено. А потім накинулася на Книша:
— Ну, чого ти причепився до дітей? Чого? Бач, як налякалися, Бідненька, особи на них немає…
— Так я хіба що? — Вже зовсім іншим тоном забурмотів Книш. — Я хіба бити, я тільки настрахати хотів, щоб по деревах не лазили.
— Не бійтеся, хлопчики. Слазьте і йдіть собі, йдіть, йдіть, — ласкаво промовила Шлеперка.
Нас не треба було довго вмовляти. Вмить ми злізли з горіха, прошмигнули повз Книшів і вискочили на вулицю.
— Ну, що ти скажеш? — Запитав Ява.
— Ти дивись! Як він перелякався, коли ти сказав! Замовк, немов мова проковтнув. Значить, справа серйозна.
— А я тобі що говорив!
– І Шлеперка відразу як все перекрутила, щоб зам'яти… Від зміюка!
— Коротше, за ними треба стежити — це факт! Треба їх викрити! У що б то не стало, за всяку ціну! Не шкодуючи сил! Треба тепер все життя присвятити цьому!
Втім, повністю присвятити себе викриттю Книша ми зараз, на жаль, не могли. Через 2:00 в школу (ми вчимося у другій зміні), а за уроки ми ще не сідали.
Разом зітхнувши, ми потягли до мене вчити уроки.
Глава III
«Діти за сажею»
Сьогодні контрольний диктант. Галина Сидорівна задала повторити правопис суфіксів. Це і на іспиті буде.
— Бодай вони пропадом, ці суфікси, разом з префіксами і самої граматикою! І взагалі вона не потрібна! Не все одно, як писати — грамотно чи неграмотно. Аби зрозуміло було, — роздратовано каже Ява.
Але це все балачки. Від них легше не стає. Я розкриваю підручник і починаю читати:
— «Якщо основа слова закінчується на де, ТЕ, зе, се, ШЕ, то для утворення іменників, що позначають назви людей за їх професії, занять, вживається суфікс" чик «Якщо основа слова закінчується на де, ТЕ, зе, се, ШЕ, то для утворення іменників, що позначають назви людей за їх професії, занять, вживається суфікс" чик", а не" щик". "Щик" у всіх інших випадках. Приклади: перекладач, палітурник, візник, рознощик, перебіжчик. Але — шпалерник, скляр»., а не" щик «Якщо основа слова закінчується на де, ТЕ, зе, се, ШЕ, то для утворення іменників, що позначають назви людей за їх професії, занять, вживається суфікс" чик «Якщо основа слова закінчується на де, ТЕ, зе, се, ШЕ, то для утворення іменників, що позначають назви людей за їх професії, занять, вживається суфікс" чик", а не" щик". "Щик" у всіх інших випадках. Приклади: перекладач, палітурник, візник, рознощик, перебіжчик. Але — шпалерник, скляр»., а не" щик". "Щик" у всіх інших випадках. Приклади: перекладач, палітурник, візник, рознощик, перебіжчик. Але — шпалерник, скляр».. «Якщо основа слова закінчується на де, ТЕ, зе, се, ШЕ, то для утворення іменників, що позначають назви людей за їх професії, занять, вживається суфікс" чик «Якщо основа слова закінчується на де, ТЕ, зе, се, ШЕ, то для утворення іменників, що позначають назви людей за їх професії, занять, вживається суфікс" чик", а не" щик". "Щик" у всіх інших випадках. Приклади: перекладач, палітурник, візник, рознощик, перебіжчик. Але — шпалерник, скляр»., а не" щик «Якщо основа слова закінчується на де, ТЕ, зе, се, ШЕ, то для утворення іменників, що позначають назви людей за їх професії, занять, вживається суфікс" чик «Якщо основа слова закінчується на де, ТЕ, зе, се, ШЕ, то для утворення іменників, що позначають назви людей за їх професії, занять, вживається суфікс" чик", а не" щик". "Щик" у всіх інших випадках. Приклади: перекладач, палітурник, візник, рознощик, перебіжчик. Але — шпалерник, скляр»., а не" щик". "Щик" у всіх інших випадках. Приклади: перекладач, палітурник, візник, рознощик, перебіжчик. Але — шпалерник, скляр».. "Щик" у всіх інших випадках. Приклади: перекладач, палітурник, візник, рознощик, перебіжчик. Але — шпалерник, скляр». Щик" у всіх інших випадках. Приклади: перекладач, палітурник, візник, рознощик, перебіжчик. Але — шпалерник, скляр «Якщо основа слова закінчується на де, ТЕ, зе, се, ШЕ, то для утворення іменників, що позначають назви людей за їх професії, занять, вживається суфікс" чик «Якщо основа слова закінчується на де, ТЕ, зе, се, ШЕ, то для утворення іменників, що позначають назви людей за їх професії, занять, вживається суфікс" чик", а не" щик". "Щик" у всіх інших випадках. Приклади: перекладач, палітурник, візник, рознощик, перебіжчик. Але — шпалерник, скляр»., а не" щик «Якщо основа слова закінчується на де, ТЕ, зе, се, ШЕ, то для утворення іменників, що позначають назви людей за їх професії, занять, вживається суфікс" чик «Якщо основа слова закінчується на де, ТЕ, зе, се, ШЕ, то для утворення іменників, що позначають назви людей за їх професії, занять, вживається суфікс" чик", а не" щик". "Щик" у всіх інших випадках. Приклади: перекладач, палітурник, візник, рознощик, перебіжчик. Але — шпалерник, скляр»., а не" щик". "Щик" у всіх інших випадках. Приклади: перекладач, палітурник, візник, рознощик, перебіжчик. Але — шпалерник, скляр».. «Якщо основа слова закінчується на де, ТЕ, зе, се, ШЕ, то для утворення іменників, що позначають назви людей за їх професії, занять, вживається суфікс" чик «Якщо основа слова закінчується на де, ТЕ, зе, се, ШЕ, то для утворення іменників, що позначають назви людей за їх професії, занять, вживається суфікс" чик", а не" щик". "Щик" у всіх інших випадках. Приклади: перекладач, палітурник, візник, рознощик, перебіжчик. Але — шпалерник, скляр»., а не" щик «Якщо основа слова закінчується на де, ТЕ, зе, се, ШЕ, то для утворення іменників, що позначають назви людей за їх професії, занять, вживається суфікс" чик «Якщо основа слова закінчується на де, ТЕ, зе, се, ШЕ, то для утворення іменників, що позначають назви людей за їх професії, занять, вживається суфікс" чик", а не" щик". "Щик" у всіх інших випадках. Приклади: перекладач, палітурник, візник, рознощик, перебіжчик. Але — шпалерник, скляр»., а не" щик". "Щик" у всіх інших випадках. Приклади: перекладач, палітурник, візник, рознощик, перебіжчик. Але — шпалерник, скляр».. "Щик" у всіх інших випадках. Приклади: перекладач, палітурник, візник, рознощик, перебіжчик. Але — шпалерник, скляр». Щик" у всіх інших випадках. Приклади: перекладач, палітурник, візник, рознощик, перебіжчик. Але — шпалерник, скляр»..
Закриваю підручник і кажу Яві:
— А ну повтори!
Ява дивиться в небо і починає:
— Суфікс «чик», а не «щик», який позначає професію, пишеться після де, ТЕ… зе… зе… — І по очах видно, що думки його десь далеко — далеко, в лісі чи на річці, серед галасливих очеретів, де хлюпоче риба, і крякає в заростях дика качка. — Зе… зе… де, ТЕ… зе… тьфу! — Ява не витримує: — А ну давай ти!
Я теж закочував очі і починаю бубоніти:
— Суфікс «чик», а не «щик» пишеться, коли основа закінчується на зе, де, ТЕ, се… се… се… — Далі цього чомусь не йде.
Я починаю спочатку, але знову не виходить. Тоді я трохи прочиняю підручник (палець мій завбачливо закладено на потрібній сторінці) і намагаюся зазирнути.
Але Ява не дає:
— Ні, ні, не підглядай. Ти на пам'ять.
На пам'ять у мене не виходить. Розкриваємо підручник і знову читаємо. Поки читаємо — все в голові. Закриємо — як вітром видуло.
— Ось заноза! — Сердиться Ява. — Якихось п'ять літер — і ніяк не запам'ятаєш. Коли пишеться «щик», легко — в усіх інших випадках, хоча таких випадків мільйон. А тут всього п'ять буквочек, після яких «чик», — і хоч ти трісни… Слухай, знаєш що — давай придумаємо на ці п'ять букв слово. Слово велике — його відразу видно, а буквочки, як комашки, маленькі, хіба їх запам'ятаєш.
Мені ця ідея сподобалася, і ми починаємо складати слово.
— «Же — ле — зо», — каже Ява.
Прекрасне слово, але «л» заважає (нікому воно не потрібно), і нема «д», «т», «с» — більшої половини букв.
— «Ді—вер — сант», — кажу я.
— Чудове слово, ще краще, ніж «залізо», але куди ти дінеш «в», «р», «н», і як ти замість них вставиш «ж» і «з»?
Мучилися ми довго. Які тільки слова не брали! І «дот» і «динаміт», і «жовток», і «парасолька», і навіть «дизентерія». Всі вони були невідповідні.