Пісні, Павличко Дмитро - читать онлайн

Пісні

5.00 + -

рейтинг книги

Шрифт:

НАД МОРЕМ

В морі я хотів печаль свою втопить,Я до моря вийшов рано – море спить.І мені його будити стало жаль —Залишилася мені моя печаль.Ополудні йду до моря і здаляБачу, що воно сміється, як маля.І мені його смутити стало жаль —Залишилася мені моя печаль.Уночі до моря знову я прибіг,А воно ридало біля ніг моїх.І мені його самого стало жаль —Залишилася мені моя печаль.

1957

* * *

Впали

роси на покоси,Засвітилися навколо.Там дівча ходило босе,Білу ніжку прокололо.Згинуть роси, як над світомСонечко зійде багряне.Крапля крові самоцвітомУ його промінні стане.Білі роси – то кохання,Що живе лиш до світання.Кров, що в сонці не поблідла, —То любов правдива й світла.

1958

КЛЕН

Скажи мені правду,Брате мій клене,Де прогуляв тиЛистя зелене?Листя продав яЗа злота жменьку,Бо пригощав яОсінь руденьку!Може, ти з неюВипив отрути,Що твоє гілляПочало схнути?Ходить із іншимОсінь до гаю.Я ж від розпукиГину-всихаю!

1958

ЛЕЛЕЧЕНЬКИ

З далекого краюЛелеки летіли,Та в одного лелеченькиКрилонька зомліли.Висушила силуЧужина проклята,Візьміть мене, лелеченьки,На свої крилята!Ніч накрила очіМені молодому,Несіть мене, лелеченьки,Мертвого додому!

1964

ДВА КОЛЬОРИ

Як я малим збирався навесніПіти у світ незнаними шляхами,Сорочку мати вишила меніЧервоними і чорними нитками.Два кольори мої, два кольори,Оба на полотні, в моїй душі оба,Два кольори мої, два кольори:Червоне – то любов, а чорне – то журба.Мене водило в безвісті життя,Та я вертався на свої пороги,Переплелись, як мамине шиття,Мої сумні і радісні дороги.Мені війнула в очі сивина,Та я нічого не везу додому,Лиш горточок старого полотнаІ вишите моє життя на ньому.Два кольори мої, два кольори,Оба на полотні, в моїй душі оба,Два кольори мої, два кольори:Червоне – то любов, а чорне – то журба.

1964

ПІСНЯ ПРО УКРАЇНУ

До Дніпра я приходжу вмивати свій зір,Щоб у темряві дух мій не згас.І вдивляється в очі мені з-понад зір,Наче батько, суворий Тарас.Пахне хвиля Дніпрова, мов сіно,І гойдається в даль степову,Україно моя, Україно,Я для тебе на світі живу!Як зірниця, що впала в нічну непроглядь,Я без тебе загину в імлі,А твоєю любов’ю я можу обнятьВсі народи й племена землі.Над тобою стояла ворожа яса,Ти ридала в невольничім сні,Пролетіла крізь мене, мов куля, сльоза,Дарувала безсмертя мені.До Дніпра я приходжу, немов до мольби,Де печальних віків течія,Та я чую – скидають кайдани раби,Воскресає держава твоя.Пахне хвиля Дніпрова, мов сіно,І гойдається в даль степову,Україно моя, Україно,Я для тебе на світі живу!

1964–1990

ДОЛИНОЮ ТУМАН ТЕЧЕ

Долиною туман тече,Не чути плеску хвиль його.Припав я брату на плечеКрай лісу яворового.Мене задужали вітри,Ослабли корені мої.Зосталось два, а може, триЛисточки яворовії.Навколо сумно і голо,І чути подихи зими.Сповилося моє чолоДумками яворовими.Від холоду не чую ніг,Кінчається життя моє,І налітає тихо снігНа серце яворовеє.А брат мій каже: «Не журись,Не впадемо ніколи ми!Підпалим небеса колисьВогнями яворовими!»

1965

СУЧАСНА КОЛИСКОВА

Ніч гойдається, мов дим,Мерехтить зоря в блакиті.Мохом тиші золотимКам’яні шляхи накриті.Спи, моя дитино, спи!Скоро стану я зорею,Нахилюся від журбиНад планетою твоєю.Світ на променях своїхДо спочинку заколишу,Щоб стоптать солдат не мігНа землі вечірню тишу.

1967

КНЯГИНЯ [1]

Вкрила нашу землю сарана погана,Молода княгиня йде в полон до хана.Горе рабам, горе рабам!Ой, не йди в неволю, молода княгине,За твою свободу наше військо гине.Не пішла б я, діти, до страшного брану,Та вигризли пута на рученьках рану.Горе рабам, горе рабам!Ой, Боже, мій Боже, що сталося з нами —Обернені в попіл городи і храми.Полягли кістками воїни святії,Я іду в неволю з арканом на шиї.Горе рабам, горе рабам!Земле моя рідна, я за тебе гину,Щоб живі здобули волю й батьківщину.Дайте перед смертю ще на світ поглянуть,

Музика Володимира Губи. «Княгиня» писалася для кінофільму «Захар Беркут», але до цього твору не увійшла. (Прим, автора).

Конец ознакомительного фрагмента.