Перше Правило Чарівника
Шрифт:
Було очевидно, що розпоряджається тут Денна, а зовсім не принцеса, і навіть не королева. Адже Денну прислав сам Даркен Рал.
Принцеса Віолетта із загрозою подивилася на Річарда.
— А мама сказала, що, коли сповідниця Келен повернеться, її чекає сюрприз. Я хочу, щоб ти дізнався про це зараз. Мама каже, що до того часу ти вже помреш. Мама обіцяла надати мені самій вирішувати, що робити з цією сповідницею. Так от. Спочатку я обстрижу їй волосся. — Принцеса почервоніла і стиснула кулачки. — Потім я велю стражникам згвалтувати її. Кожному! Потім на кілька років посаджу її під замок, щоб їй не було з ким побавитися!
Річард відчув, що йому шкода маленьку принцесу. Печаль обдала його гарячою хвилею. Він з подивом виявив, що разом з цим почуттям в душі його стало наростати то невідоме, що прокинулося незадовго до цього.
Принцеса Віолетта заплющила очі і висунула язика.
Міць пробудженої сили вибухнула в Річарді.
Підошва Річарда врізалася в підборіддя Віолетти. Він побачив, як підборіддя принцеси розлетілося на дрібні шматочки, наче кинутий на землю кришталевий келих. Стусан підкинув принцесу в повітря. Зуби, зімкнувшись, відкусили висунутий червоний язик і зламалися. Принцеса впала на спину. Вона хотіла закричати, але не могла, захлинаючись кров'ю.
Погляд Денни застиг на Річарді. На якусь мить в очах її майнув страх. Річард і сам не уявляв, як йому це вдалося і чому біль магії не зупинила його. По обличчю Денни він зрозумів, що він ніяк не міг цього зробити.
— Я її попереджав, — спокійно сказав Річард, дивлячись Денні в очі. — Обіцянку дано. Обіцянку виконано. — Він посміхнувся. — Дякую, пані Денна, що врятувала мені життя. Я твій боржник.
Якусь мить Денна мовчки дивилася на нього. Потім риси її обличчя спотворилися гнівом. Вона рішучою ходою вийшла з зали. Висячи в наручниках, він дивився, як корчиться на підлозі принцеса.
— Перевернись на живіт, Віолетта, інакше захлинешся власною кров'ю. Перевернись.
Принцеса насилу перекотилася на живіт, навколо неї розтікалося червона пляма. Біля принцеси метушилася набігла челядь. Денна мовчки стежила за подіями. Слуги обережно підняли принцесу і винесли з кімнати. Річард чув, як затихли вдалині їх схвильовані голоси.
Він залишився наодинці з Денною.
Витончений палець з довгим нігтем штовхнув двері. Заскрипіли петлі. Двері зачинилися. Річард вже помітив, що в Денни є якась дивна доброта. По тому, як вона застосовувала ейдж, Річард навчився вгадувати її настрій. Часом він відчував, що Денна стримує себе через якусь незрозумілу, збочену ніжність. Він усвідомлював, що це божевілля, але розумів, що часом вона висловлювала свої почуття і тим, що приймалася за нього в повну силу. І ще він знав, що сьогодні ввечері має статися щось жахливе.
Денна стояла біля дверей і дивилася на нього. Голос її був м'яким.
— Ти виняткова особистість, Річард Сайфер. Магістр Рал попереджав мене. Радив бути з тобою обережнішою. Про тебе сказано в пророцтвах. — Денна повільно рушила вперед. Звук її кроків луною віддавався від кам'яних стін. Вона зупинилася перед Річардом і закрила очі. На лобі прорізалася ледь помітна зморшка. Дихання почастішало. — Це було немислимо, — прошепотіла вона. — Моторошно збуджує. — Очі Денни жадібно вп'ялися йому в обличчя. — Я зважилася, — тепер вона задихалася, — ти станеш моїм чоловіком.
Річард висів на ланцюгах, безпорадний перед цим божевіллям. Він не знав ні того, яка сила тоді в ньому прокинулася, ні того, як викликати її знову. Він намагався пробудити цю силу, але марно. Денна була цілком охоплена почуттям, якого він не розумів. Здавалося, вона кличе на допомогу всю свою мужність, щоб зважитися на те, чого одночасно боялася і пристрасно бажала. Її дихання почастішало, груди судорожно здіймалися, вона невідривно дивилася йому в очі. Неймовірно, але Річард вперше помітив те, що раніше приховувала маска жорстокості: Денна була приваблива. Шалено, приголомшливо приваблива. Він подумав, що, мабуть, сходить з розуму.
Річард, як зачарований, дивився на Денну. Вона повільно затиснула ейдж між зубами. По тому, як раптово розширилися її зіниці, Річард зрозумів, що це завдає їй болю. Денна зблідла, судорожно ковтнула повітря і затремтіла. Вона схопила Річарда за волосся, закинула йому голову і повільно наблизила губи до його губ. Вона цілувала його пристрасно, відчайдушно, розділяючи з ним біль від ейджа, який продовжувала притримувати зубами. У цьому поцілунку було щось первісне. Вона прогнулася в пристрасному пориві.
Річард здригнувся від муки. Денна видихала — він вдихав. Видихав Річард — вдихала Денна. Він міг дихати тільки її диханням, вона — тільки його. Біль змусила Річарда забути про все. Вона висушувала мозок. Зі стогонів Денни він розумів, що вона відчуває таку ж муку. Її руки стиснулися в кулаки, м'язи одерев'яніли. Біль охопила їх обох.
Несподівано для себе Річард зрозумів, що відповідає на її поцілунок з такою ж пристрастю. Біль змінила його сприйняття. Нікого, жодну жінку не цілував він з такою тваринною пристрастю. Він відчайдушно хотів, щоб все це скінчилося і щоб не закінчувалося ніколи.
Дивна сила знову прокинулася в ньому. Він спробував схопити цю силу, витягнути з глибин, утримати на поверхні, але сила вислизнула і зникла.
Біль дурманив. Денна, не випускаючи ейдж, знову припала губами до його губ. Їх зуби заскрипіли від зіткнення. Денна притиснулася до Річарда, обвила його тіло ногами, повисла на ньому. Її крики ставали все відчайдушнішими. Річард теж жадав обійняти її.
Він вже майже втрачав свідомість, коли Денна відсторонилася, не розтискаючи руки, що тримала його за волосся. З очей її текли сльози. Вона подивилася на Річарда, перекотила ейдж в інший кут рота, але не випустила, хоча і тремтіла від болю. Здавалося, Морд-Сіт хоче довести, що вона сильніша. Нарешті вона підняла руку і вийняла ейдж. Очі її закрилися, вона глибоко зітхнула.
На її лобі проступили зморшки. З очей все ще текли сльози. Від болю? Чи від чогось іншого? Денна ще раз поцілувала його. Ніжність і дбайливість цього поцілунку потрясли Річарда.
— Ми пов'язані, — слабо прошепотіла вона, — пов'язані болем ейджа. Прости, Річард! — Денна тремтячими пальцями витерла сльози з обличчя. Очі її все ще були каламутними від болю. — Прости за те, що я зараз з тобою зроблю. Ти мій чоловік на все життя.
Річарда потрясло співчуття в її голосі.
— Будь ласка, пані Денна, будь ласка, відпусти мене. Або хоча б допоможи зупинити Даркена Рала. Клянуся, я з радістю буду твоїм чоловіком на все життя, якщо ти допоможеш мені зупинити його. Клянуся, якщо ти допоможеш мені, я залишуся з тобою і так, без магії, якою ти мене утримуєш. Залишуся назавжди.