Побачити Алькор
Шрифт:
— Скільки їх було?
— Брати бачили двох.
— Відеокамери їх зафіксували?
— Ми ще не встигли налагодити систему відеоспостереження. Працює лише камера над центральним входом.
— Вони відступили до лісу?
— Так, втекли до лісу. Наші їх не переслідували.
— Зрозуміло. А у вас є здогадки, хто б це міг бути?
— Ні.
— Але в такої специфічної організації, як ваша, напевне, є вороги.
— Що ви маєте на увазі під словом «специфічна»?
— Ну, ви розумієте, я не хочу сказати про ваших нічого поганого, але існують різні
— Багато публікацій про нас базуються на спекуляціях наших недругів.
— От бачите, ви самі визнаєте, що у вас є недружньо налаштовані опоненти. Тобто вороги.
— Вороги є у всіх.
— І хто ж вони, оті ваші вороги?
— Є різні радикальні угруповання, які вважають нас відповідальними за негаразди в суспільстві. Різні маргінали, політики популісти…
— …християни.
— Ви помиляєтесь, Лавре Станіславовичу. Я сам віруючий християнин. Щотижня ходжу до церкви. І всі брати вірять у Бога. Якщо людина не вірить у Бога, вона взагалі не може стати вільним муляром. Це записано у нашій Конституції. Ми не воюємо з Церквою, а вона не воює з нами. Є, звичайно, окремі екстремістські групи в церковному середовищі, але вони є всюди. У будь-якій релігійній течії, як ви розумієте, рано чи пізно виникає радикальне крило, яке пропагує непримиренність до всіх, хто інакше мислить, інакше трактує зв'язок із Богом.
— Якщо ви такі білі і пухнасті, то чому тримаєте свою діяльність у таємниці?
— А хіба ваше агентство не тримає свою діяльність у таємниці? Ви ж не вивішуєте отримані оперативні дані на Інтернет-таблоїдах.
— Ми, Романе Олександровичу, займаємося питаннями безпеки. Ці питання за самою своєю природою вимагають конфіденційності.
— А ми будуємо символічний вселюдський храм духу і захищаємо порядок від хаосу. І ці питання також за своєю природоювимагають, щоби їх тримали подалі від майданчиків людської цікавості.
— Невже? — Лавр вимкнув диктофон.
— Ви ж самі, Лавре Станіславовичу, щойно підтвердили існування різних рівнів відкритості інформації. Є знання публічні, фахово конфіденційні, а ще є такі знання, які здобуваються виключно через посвяту. Священні знання. Для таких особливих знань публічність є смертельною отрутою. Публічність руйнує священне, ритуальне. Тому частина наших знань є закритою для профанічного обговорення, для іронії і осміювання. Але лише частина. Зрештою, повні описи ритуалів нижчих градусів можна знайти у книжках. Ці книжки вільно продаються. Вони є у нашій храмовій книгозбірні, можу дати вам почитати.
— Добре, Романе Олександровичу, припинимо цю дискусію. До моїх функцій не входить щось вам доводити, я повинен лише забезпечити безпеку вашої… вашого Храму. Тому мені необхідна вичерпна інформація про тих, хто потенційно міг би організувати вчорашній напад. Вона потрібна мені для роботи, а не задля цікавості чи там загального розвитку. Просте питання: ви можете надати мені таку інформацію?
— Я попрошу братів, щоби для вас підготували аналітичну записку з цього питання.
— О'кей. І чим швидше її підготують, тим краще.
Решту часу вони їхали не перемовляючись. Перед черговим перехрестям Корецький дав консультанту з проблем безпеки кашне зі щільної вовни. Лавр зав'язав очі і ретельно розправив кашне, не залишаючи жодної щілини: «Чужі таємниці нам не потрібні». За його підрахунком, він провів у темряві близько сорока хвилин. Коли Корецький дозволив йому зняти кашне, Лавр побачив, що Peugeot стоїть на асфальтованому майданчику поряд із двоповерховою будівлею, розмірів та планування якої він спочатку не зміг визначити.
Лише вийшовши з автівки, Лавр побачив Храм у всій його красі. Це була свіжа споруда, збудована із сучасних матеріалів. Вона нагадувала гібрид лікарняного корпусу і фортеці. Її побудували літерою «т», прикрасивши всі три її закінчення декоративними еркерами і вежами. Масивна цегляна коробка будівлі спиралася на високий рустований цоколь. Ковані ґрати захищали вузькі, немов бійниці, вікна. Там, де неф Храму перетинався з його трансептом, над металокерамічним дахом підносилася прозора шестикутна піраміда.
— Храмова обсерваторія, — пояснив Корецький, простеживши за напрямом Лаврового погляду.
— Займаєтесь астрономією?
— Спостерігати за небом — давня і дуже шанована масонська традиція. Більшість видатних астрономів Європи були вільними мулярами. Ньютон, де Аламбер, Норвуд, Вольф, Лаплас і багато інших. Колись існувало правило, що офіцерські посади Молодших Доглядачів масонських лож доручалися виключно професійним астрономам [3] .
3
У ритуалі відкриття робіт у Ложі Першого градуса Давнього Прийнятого Шотландського статуту на питання Майстра Трону: «Чому Другий (Молодший) Доглядач займає місце на південній колоні Ложі?» Другий Доглядач відповідає: «Щоби пильно вдивлятись у небо і слідкувати за перебігом Сонця», що свідчить про астрономічні корені древньої ритуальної посади.
— Я щось не бачу там телескопа.
— Його ще не встановили. Храм побудовано лише три роки тому. Ми ще не встигли обладнати всі його служби і майстерні.
— Великий у вас Храм.
— Ну, це з чим порівнювати. Якщо, скажімо, з Масонік-Холом бо Палаццо Джустініані [4] , то, повірте, наш Храм дуже й дуже скромний.
— Вірю. Але все одно, погодьтеся, така споруда тягне на кілька мільйонів.
— Збудовано на пожертви, — інформував Корецький і запросив Лавра: — Йдемо до Храму, прошу.
4
Масонік-Хол— головна масонська будівля в Лондоні. Палаццо Джустініані— офіційна римська резиденція масонів Великого Сходу Італії.