Шрифт:
Пісня 1-ша
Складена 1757 року на цю силу: «Блаженнi непорочнi в дорозi, що ходять законом Господнiм» [1] .
Боїтъся народ зiйти гнить у гробI впасти в жереб нещасний,В якому вогонь незгасний.А смерть є свята, зло певне стопта,Зведе навiть вiйни в спокiй.О смерть ця свята!Коли совiсть в тебе чиста, не страшний Перун огнистий, нi!Пекла вогнем вiн не палить,А має життя райське, хвалить.Грiхи смерть народять – живу смерть наводять,Iз смертi – ад; тлить душу глад.О люта смерть та!Блажен, о блажен, хто з перших пеленСебе присвятив Христовi,День-нiч в його мислить словi,Взяв iгo благеє, ярмо взяв легкеє,До того звик, до цього навик -Це жереб святий!Солодке це взнавши, впасти не зможеш в мирське й пропасти, нi!В гopi й бiдi не скучить,Hi меч, нi вогонь не розлучить -Все сладiсть розводить, на серце не сходить,Хiба тому, знати комуСкус далось дорогий.Життя ти, – Христе, за мене вмер теж!Мав початки дати швидкоЛiт моїх, а дав послiдки,Зiтри серця твердiсть, вогню пали щедрicть;На смерть марнотi i злому в життiЖиву тобi, мiй свiт!Коли ж вiд грiхiв воскресну, вдягну я плоть небесну,Ти в менi – в тобi вселюсяI солодкого нап'юся,31
Псалтир, CXIX – 1
Пісня 2-га
Iз цього зерна: «Що на землi ти зв'яжеш, те зв'язане буде на нeбi» [2] .
Залиш, о дух мiй, скоро всi землянiї мiста!Зiйди, мiй душе, в гори, де правда живе свята,Спокiй де, тишина царюють з вiдвiчних лiт,Країна де вабна, де неприступний є свiт.Залиш печалi свiту и марнотнiсть мирських дiянь!Щоб в небо возлетiти, хоч на хвилю чистий стань!Де Господь Яковий [3] є, де невечiрня зоря,Ангелiв рiд встає – вид його священний зрять.Це сiлоамськi води! [4] 3 очей полуду омий,Тут тiло змить нагода – до небес лети мерщiй!Бо серцем хто брудний, не може Бога уздрiтьИ до мiсць отих земний не здолає долетiтъ.А душу лиш тiлесним не можна задовольнить,Вона лише небесним смуток хоче наситить,Як в море рiчка мчить, так сталь до магнiту пливе,До гip вогонь тремтить, так дух до Бога зiр рве.Кинь свiт цей злотворний. Вiн завжди є темний ад.Хай летить геть ворог чорний, в горнiй пiдiймися град.Хоч по землi йдеш ти, поселись на небесах,Павло так вчить святий [5] тебе в чистих словесах.Спiши на вiчну радiсть, крильми розуму вдягнись,Ти там обновиш радicть, як орел, пiдеш у вись.О триблаженна стать! А найбiльше словеса!Їх-бо в розум може взять, хто побув у небесах.2
Євагегелiє вiд Матвiя, XVI – 19.
3
Де Господь Яковий… – Якiв – один iз так званих патрiархiв єврейского народу; за Бiблiєю, Бог дав йому славу, якої нiхто не знав, i зволив називати себе Богом Iзраїля та Богом Якова. З Якова колiна, вважається, вийшов Iсус Христос.
4
Сiлоамськi води – джерело, що витiкає iз скелi Сiлоам, води якого вважалися священними.
5
Павло так вчить святий… – Iдеться про бiблiйного апостола, автора численних послань – Павла. Жив у I ст. н. е.
Пісня 3-тя
Iз цього сiменi. «Нехай земля вродить траву, ярину» [6] . Або: «I як трава молода, розцвiтуть вашi костi» [7] .
Весна люба, ах, прийшла! Зима люта, ах, пройшла!Уже сади розцвiли й солов'їв навели.Геть, печале, геть вiдсiль! Не нiвеч ти красних сiл!Бiжи co6i в болот, у пiдземнi ворот.В пекло повертай назад! Не для тебе рай i сад!Душа моя процвiл, радостi менi дала.Щасний той i без утiх, хто подужав смертний гpix.Душа його – Божий град, душа його – Божий сад.Завжди родить сад квiтки, завжди плiд згина гiлки,I весною все пахтить, – листя тут не облетить.Боже мiй! Це ти – мiй град! Боже мiй! Це ти – мiй сад,А невиннicть – то мiй квiт, мир, любов – ото наш плiд.Бо душа моя верба, ти для неї, як вода,Буду жить на тiй водi, втiш мене у цiй бiдi.Я нiчого не боюсь, лиш гpixa я стережусь,В менi вбий усякий гpix – це є ключ моїх yтix!6
Буття, I -11.
7
Книга пророка Iсаї, LXVI – 14.
Пісня 4-та
Рiздву Христовому з цього зерна: «3 нами Бог, розумiйте народи», тобто «Дихнув ти був духом своїм» [8] . «Бог сина свого однородженого послав у cвiт, щоб ми з нього жили» [9] .
Ангели, знижайтеся, до землi спускайтеся,Бог, що сотворив нам вiки, живе нинi з чоловiком,Станьте з хором, всiм собором,Веселиъся, адже з нами Бог!Це час наближається! Це син посилається!Це лiта прийшла кончина. Це Бог посилає сина.День приходить – Дiва родить.Веселiться, адже з нами Бог!Звiщений пророками, отчими нароками,В останнiм буде лiтi, це є в Новiм Заповiтi.Дух свободи нас в нас родить,Веселпъся, адже з нами Бог!Даниловий каменю! [10] Iз купини пламеню! [11] Несiчений одпадаєш! Вогнем сiна не спаляєш.Це наш камiнь! Це наш пламiнь.Веселiться, адже з нами Бог!Рости, благодавче наш, новий ходотавче наш!Рости, щоб мiг повстати – i попалиш супостати.Свiт даремний, хоч спасенний.Веселiмся всi, адже з нами Бог!Ми ж тобi, рожденному, гостевi блаженному,Серия вcix нас розчиняєм, у дiм духа запрошаєм.Пiсень спiваем i гукаєм:Веселiмося, адже з нами Бог!8
Вихiд, XV – 10.
9
Перше послання апостола Iвана, IV – 9.
10
Даниловий каменю!.. – Данило (Данил, Даниїл) – бiблiйний персонаж, пророк, йому належить одна iз книг так званних «малих пророкiв».
11
Iз купини пламеню! – Це так звана неопалима купина – кущ, який не горить i не згоряє; у виглядi цього куща, за бiблiйною легендою, Бог з'явився Авраамовi.
Пісня 5-та
Рiздву Христовому. Iз цього зерна: «I породила вона свого первенця та, i иого сповила, i до ясел поклала його» [12] .
Тайна явна i преславна!Це – вертеп замiсть небес!Дiва, херувимiв панна,Iз престолом вишнiм днесь.Тут у ясла i поклалиТого, кому мiсця малоI серед самих небес.О блаженнi тiї oчi,Що на тайну цю зорятьI яких в мирянськiй ночiК Богу привела зоря.Розум ангела це видить,Плотський муж це ненавидить,Буйство тим шаленим є.Ми секрет такий небеснийСерцем всепалким чтимо,Як товар ми безсловесний,Сiно з-пiд Христа їмо [13] .Доки в мужа досконалоНе зростем, тодi б лиш малиБога справжнього пiзнать.12
Євангелiє вiд Луки, II – 7.
13
Тут маємо ремiнiсценцiю бiблiйної оповiдi про народження Iсуса Христа у стайнi, де його було покладено до ясел iз сiном.
Пісня 6-та
Ha кiнець такого: «I пустив змiй за жiнкою з вуст своїх воду, як рiчку, щоб рiчка схопила iї» [14] . «Але розтрощить Бог голову» [15] .
Слухай, небо i земля! Нинi ужаснися,Море, безднами вciма, погiдно двигнися!I ти, швидкотекучий, повернися, Iордане,Прийди скоро хрестити Христа, Ioанне! [16] Красногляднiї лicи, стежки вiдслонiте,Передтечу Iоанна до Христа впустiте.Рiзномовнiї народи, разом з нами порадiйте,Ангельськiї хори всi в небi славу пiйте!3iйде Спас во Iордан, стане у глибинi -Це зiйде на нього дух в тiлi голубинiм:– Це улюблений мiй син є, – батько хмар такеє вicтить, -Це месiя, вiн єство людськеє очистить.Освяти струмки i нам, змiя ж – в порохняву!Твого духа, Христе, дай нам росу i славу.Не потопить нехай змiй. I ми всi з земного краюПолетiмо, щоб спочить, до твойого раю.14
Об'явлення Iвана Богослова, XII – 15.
15
Псалтир, LXVII – 22.
16
Йдеться про Iвана Хрестителя, предтечу Icуса Христа, що пророкував його появу як месiї i охрестив його в рiцi Iорданi.
Пісня 7-ма
Воскресiнню Христовому. Iз цього зерна: «Одинадцять же учнiв пiшли в Галiлею на гору, куди звелiв їм Icyc» [17] . Паска!
Чи хто мене вiд тебе зможе вiдвернуть,А чи вогонь iз неба схочу я задуть?Хай весь свiт – у забуття,Лиш в тобi життя, о Icyce!Веди мене з собою, в горну путь на хрест,Радий жить над горою, кину земну персть.Смерть твоя – то життя,Жовч – солодке пиття, о Icyce!Рани твoї бiдовi – то моя печать,А твiй вiнок терновий – слави благодать,Твiй цей поносний хрест,Хвала менi i честь, о Icyce!Пшеничная зернина хоч в нивi згнива,Та з мертвого рослина i плiд ожива.Одне зерно отеВ наступний рiк зросте, сторицею – плiд.Розпни моє ти тiло, прибий на той хрест,Хай зовнi я не цiлий, в нутрi ж бо воскрес.Засохну зовнi я,В нутрi заквiтну я, це смерть – не життя.О мiй новий Адаме! Прегарний ти син!О всьогосвiтнiй сраме! О буйство Афiн! [18] Пiд буйством твоїх свiт,Пiд смертю – безлiч лiт. Як темний покрив!17
Євангелиє вiд Матвiя, XXVIII – 16.
18
Новий Адам! – Так називали Iсуса Христа. Вважалося, що його розп'яли на тiй горi (Голгофа), на якiй нiбито було поховано Адама. Буйство Афiн! – Йдеться про вiдвiдання Павлом Афiн (Дiї святих апостолiв, XVII – 16-34) i його ставлення до цього мiста з багатьма античними статуями, якi вiн вважав iдолами.
Пісня 8-ма
Воскресiнню Христовому. Iз цього зерна: «О, о! Бiжiте за гори» (Захарiя) [19] . «Чого ти спиш, уставай» [20] . «Спокiй дасть Бог на горi цiй» (Iсая) [21] .
Мене посiли рани смертоноснi,Пекельнi бiди обсiли незноснi,Найде страх i тьма. Ах, люта година -Злая хвилина!Терно хвороби нутро шматує,Душа сумує, до смертi сумує.Ах, хто мене зможе з цieї митiЯкось зцiлити?Так африканський i олень страждає,Вiн в гори швидше пташок вилiтає,Вiд з'їдених гадiв жага його в'ялить,Трутою палить.Иду на Голгофу, бiжу i поспiю,Висить там лiкар помiж двох злодiїв [22] ,Це Iоанн тут при хрестi ридає,Хрест обiймає.О Йсусе, нам ти люба вiдраднiсть!Чи тут живеш ти? О страдальцям радiсть!Дай менi лiки, цiльб вiд напастi,Не дай пропасти!19
В українському перекладi Книги пророка Захарiї (XIV – 5) це мiсце читається трохи iнакше: «I втiкати ви будете в долину моїх гiр».
20
Книга пророка Йони, I – 6.
21
В українському перекладi Книги пророка Icaї це мiсце подано: «Бо Господня рука на горi цiй спочине» (XXVII – 38).
22
Висить там лiкар помiж двох злодiїв… – Icуса Христа було розiп'ято разом iз двома злодiями, один висiв праворуч, а другий лiворуч вiд нього (Євангелиє вiд Матвiя, XXVII – 38).
Пісня 9-та
Святому Духу. Iз цього: «Добрий дух твiй нехай попровадить мене пo piвнiй землi» [23] . «Тож зiйдiмо i змiшаймо там їxнi мoви, щоб не розумiли вони мови один одного» [24] .
Свiй смисл усяка голова трима,А серце всяке – свою любов,В думках одного у людей нема,У вiвцях, козах хтось смак знайшов.Менi ж свобода лиш одна вабнаI безпечальна, препроста путь,В життi це мiрка є основна,3'єднае коло циркуль отут.Святий мiй Боже i вiкiв творець,Стверди, що клав був ти на скрижаль,Нехай потягне з кiнця в кiнецьНаш свiт, як тягнуть магнiти сталь.Коли неправо бачить десь око,Навчи хуткiше, отче ти мiй,Людей ти бачиш, сидиш високо, -Думок даремних в них рiзнобiй.Один на схiдний, той – вечiрнiй крайПливуть по щастя з ycix вiтрил,Той у пiвнiчнiм краю уздрiв рай,На пiвдень iнший шлях свiй вiдкрив.Один та й каже: «Онде хтось косить» [25] ,А iнший мовить: «Мабуть, стриже».А цей: «У воза п'ять колic», – голосить.Скажи: який бic мислi сiче?23
Псалтир, CXLII – 10.
24
Буття, XI – 7.
25
Тут маємо ремiнiсценцiю українскої народної оповiдки про жiнку, яка постiйно суперечила своєму чоловiковi.
Пісня 10-та
Iз цього зерна: «Блажен муж, що в премудростi помре i що в разумi своїм повчається святинi» (Сирах) [26] .
Всякому мiсту звичай, права,Всяка тримає свiй ум голова,Всякому серцю любов своя є,Всякому горлу до смаку своє.А я у полонi одних лиш дум,Одне непокоїтъ тiльки мiй ум.Панськi Петро для чинiв тре кутки,Федiр-купець обдурити прудкий.Той зводить дiм свiй на новий манiр,Iнший гендлює, вiзьми перевiр.А я у полонi одних лиш дум,Одне непокоїтъ тiльки мiй ум.Той безперервно стягає поля,Той iноземних завозить телят,Ti на ловецтво готують собак,В цих дiм, як вулик, гуде вiд гуляк.А я у полонi одних лиш дум,Одне непокоїтъ тiльки мiй ум.Той панегiрик сплiтає з брехнi,В лiкаря мертвi iдуть в пiдряднi.Туза картяр i шанує, й честить,В позов Степан, як на свято, бiжить.А я у полонi одних лиш дум,Одне непокоїтъ тiльки мiй ум.Ладить юриста на тон свiй права,З диспуту учню трiщить голова,Тих непокоїтъ Венерин амур,Всякому голову крутить свiй дур.В мене ж турботи лише однi,Щоб безрозумно не вмерти менi.Знаю, що смерть, як коса замашна,Навiтъ царя не обiйде вона,Байдуже смертi, мужик то чи цар,Все пожере, як солому пожар.Хто ж бо зневажить страшну iї сталь?Той, чия coвicть, як чистий кришталь.26
Сирах – це Книга Iсуса, сина Сираховского, яка вважається неканонiчною, але ранiше входила у Бiблiю.