Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
Шрифт:
— Що ти там бурмочеш? — Поцікавилася Кара, склавши руки на животі.
— Джеган. Він розраховував на те, що я не попадуся на вудку з тими ходячими колами імперцями. Він хотів, щоб я подумала, ніби обхитрила його. Він зробив з мене дурепу.
— Що?.. — Здивовано перепитала Кара. Келен стало погано від зробленого відкриття. Вона притиснула долоню до чола, коли зрозуміла жахливу правду.
— Джеган хотів, щоб я вважала, що розгадала його задум, щоб ми зробили вигляд, ніби купилися на це і відіслали наші війська. Він швидше за все здогадався, що наші війська не підуть за ходячими по колу
— Ти хочеш сказати, що поки ти балакала з ним, прикидаючись, ніби повірила в те, що він пересуває війська на північ, він знав, що ти придурюєшся? — Уточнила Кара.
— Боюся, що так. Він мене обдурив.
— Може, так, а може, ні, — проговорив генерал Мейфферт. — Поки що він ще успіху ще не добився. Ми зовсім не повинні йти у нього на поводу. Ми можемо передислокуватися перш, ніж він до нас добереться.
— А ми не можемо повернути частини, які вже відійшли? — Запитала Верна. — Вони б нам зараз згодилися.
— Вони вже давно вийшли до місця дислокації, — відповів Мейфферт. — І ніяк не встигнуть повернутися вчасно нам на допомогу.
Келен, замість того щоб посипати собі голову попелом і винити себе, вирішила за краще зайнятися нагальними проблемами.
— Нам потрібно поспішати.
— Можна повернутися до колишнього плану, — кивнув генерал. — Прорватися групами і піти в гори. — Він скуйовдив п'ятірнею світле волосся. Цей досадливий жест несподівано нагадав Келен Річарда. — Але в цьому випадку нам доведеться кинути велику частину продовольства. А взимку без їжі багато з наших довго не протягнуть. А загинути в бою чи вмерти з голоду та холоду — різниця невелика. Так чи інакше ти небіжчик.
— Так, без продовольства ми станемо легкою здобиччю, — погодилася Келен. — Цей варіант на крайній випадок. Може бути, що так доведеться вчинити пізніше, але не зараз. Зараз нам потрібно тримати армію єдиним ядром, якщо ми хочемо пережити зиму. І якщо хочемо й далі відволікати Орден на себе і стримувати його просування в глиб Серединних Земель.
— Ми не можемо дозволити їм вільно ввійти ні в одне місто. Інакше це буде не тільки кривава баня, але — якщо вони займуть яке-небудь ключове місто — ми зіткнемося з практично нездійсненним завданням вибити їх звідти, — похитав головою генерал. — І це може покласти край всім нашим надіям відкинути їх назад в Старий світ.
— А як щодо тієї долини, про яку ми говорили? — Вказала через плече Келен. — Адже перевал там настільки вузький, що його запросто можуть утримати дві людини і собака.
— Саме про це я і думав, — відповів д'харіанец. — Там і армія наша буде єдиним цілим, і Ордену буде заняття — намагатися викурити нас звідти, замість того щоб рушити до якого-небудь з наших міст. Якщо ж вони спробують пройти в обхід нас в Серединні Землі, то на півночі з долини є шляхи простіші, звідки ми зможемо нанести їм удар. Нам йде підкріплення, а при необхідності ми можемо запросити ще. Нам необхідно до їх підходу триматися всім разом і не давати Ордену нудьгувати.
— Тоді чого ми чекаємо? — Вигукнула Верна. — Пора рухатися!
Генерал заклопотано подивився на неї.
— Труднощі в тому, що якщо ми хочемо забратися в долину Перш, ніж Орден до нас добереться, то там буде потрібно більше часу, ніж у нас є. Перевал дуже вузький для фургонів. Коні там пройдуть, а фургони — ні. Їх доведеться розбирати. Більша частина нашого транспорту розбірна. Ті ж, що не розбираються, доведеться кинути. Ми зможемо незабаром рушити, але нам потрібен час, щоб протягнути людей і все інше по вузькому перевалу. Особливо в темряві.
— Дорогу можна освітити смолоскипами, — сказала Еді. — Ланцюжку солдатів достатньо буде слідувати за першим, який з факелом, і навіть якщо освітлення буде досить паршивим, вони все одно зможуть пройти.
Келен згадала відбиток, зроблений світним пилом.
— Маги можуть прокласти освітлений слід, по якому пройдуть солдати.
— Було б непогано, — погодився генерал. — Але все ж залишається основна проблема. Поки наші люди будуть перетягувати все наше продовольство та спорядження, а потім чекати своєї черги, щоб пройти по перевалу, Орден вже буде тут. І ми вплутаємося в ближній бій, коли доведеться одночасно відбиватися і намагатися відійти. При відході основне завдання — пересуватися швидше супротивника або хоча б тримати його на відстані. На перевалі такої можливості немає.
— Ми й раніше їх випереджали, — сказала Верна. — Це ж не перший їх наступ.
— Ви маєте рацію. Ми можемо спробувати відступити он у ту долину, — він вказав наліво, — але в темряві, і під натиском Ордена, по-моєму, це буде помилкою. Цього разу темрява нам не союзник. Вони будуть продовжувати наступ. Вдень ми могли б вибудувати оборону і утримувати імперців на відстані. Але не вночі.
— У нас тут уже вибудована оборона, — зауважила Кара. — Ми можемо залишитися тут і дати їм бій. Генерал Мейфферт задумався.
— Ця думка першою прийшла мені в голову. Кара, і, як і раніше такий варіант можливий, але мене не влаштовують наші шанси при прямому зіткненні в таких умовах: під покровом темряви вони можуть підвести на близьку відстань великі сили. Ми не зможемо як слід розгледіти ні їх чисельність, ні пересування і не зможемо правильно розташувати наші війська. І в темряві не можемо на повну котушку використовувати наших лучників. Справа в чисельності: у них ресурси практично невичерпні, наші ж обмежені. І магів у нас недостатньо, щоб прикрити всіх. А на війні завжди б'ють тих, хто не прикритий. Супротивник зможе пролізти в зазор, зайти в темряві нам в тил, причому непомітно, і тоді нам кінець.
Всі замовкли, усвідомивши до кінця всю складність проблеми.
— Згодна, — промовила нарешті Келен. — Перевал — єдиний спосіб не програти сьогоднішній бій. І не втратити велику частину наших людей. Ризикувати, не маючи практично жодних шансів встояти і виграти бій, просто нерозумно.
Генерал пильно подивився на неї.
— Питання тільки, як пройти перевал до того, як вони рознесуть нас в клапті.
Келен повернулася до Верни.
— Необхідно, щоб ви затримали противника, це дасть нам час перевести армію через перевал.