Сивий Капiтан (на украинском языке)

Владко Владимир Николаевич

– З речами ми розпорядилися. Але ти, Марто, досi не розповiла менi докладно про те, що сталось. Я чув тiльки тих тiток, а вони ж нiчого не знають, крiм самого факту. От, скажи менi, дiвчино, в чому тут рiч? Наскiльки я знаю, Педро досi нiчим не привертав до себе уваги полiцiї. I раптом - обшук, арешт... Як це зрозумiти, Марто? Батько щось накоїв?

Марта розвела руками:

– Коли б я знала, дядю Валенто!.. Це ж сталося так несподiвано... Батько щойно повернувся з роботи, як його i схопили. А за що - звiдки менi знати?

Валенто замислено подивився на неї:

– Та я й не сподiвався, що ти надто багато

знаєш. Тим бiльше, що навряд чи Педро дуже змiнився за тi два мiсяцi, якi я його не бачив. Не думаю, щоб вiн раптом почав займатися полiтичними справами i зацiкавив своєю особою жандармерiю, та ще в такiй мiрi, щоб його заарештували... I все ж таки мусить бути якась, хоч найменша причина для всього цього... Слухай, Марто, а вiн останнiм часом не розповiдав тобi чогось незвичайного? Ану, згадай!

Дiвчина подумала трохи i вiдповiла:

– Повернувшись з вiйськового параду на Авеню-дель-Прадо, батько розповiдав про появу там якогось казкового велетенського автомобiля, що спинив рух усiх машин, i панцерникiв, i танкiв... i що той автомобiль не могли пошкодити нi кулi, нi гранати... але про це гомонiли всi сусiди. Тiльки та й рiзниця, що батько був на тому парадi особисто i розповiдав про те, що бачив на власнi очi. I про те, як вiн чув голос якогось Сивого Капiтана, що керував тим автомобiлем, i...

Вона спинилася, боязко озирнулась навкруги. I тiльки переконавшись, що в їдальнi нiкого, крiм них самих, немає, закiнчила пошепки:

– I погрожував урядовi... i фалангiстам теж...

– Е, дитинко, це все бачив i чув не лише Педро, а й тисячi iнших людей, що були на парадi, - вiдмахнувся Валенто.
– За це не арештовують, бо тодi треба було б посадити у в'язницi десятки тисяч людей. Гаразд, згадуй далi. А що говорили жандарми, ти не чула?

Раптом Марта сплеснула руками.

– Ой, як же я зразу тобi цього не сказала! От, коли жандарми вже заарештували батька i повели його до свого чорного автомобiля, то iншi з них почали обшукувати нашу кiмнату. А я стояла й плакала... Вони лаялися, що нiчого не знайшли, а тодi один з них, мабуть старший, ну, нiби їхнiй начальник, огидний такий, з червоною, як у п'яницi, пикою, сказав, що вони все одно витягнуть з батька те, що їм потрiбно, що головне вони все ж таки зробили, схопили нарештi людину, яка має щiльнi зв'язки з Сивим Капiтаном...

– Що?
– здивувався Валенто Клаудо.
– Це що ж вони, про Педро?

– Я тодi нiчого не зрозумiла, бо дуже хвилювалась. А тепер розумiю, що вiн говорив саме про батька. А яке ж вiн має вiдношення до того Сивого Капiтана? Та батько знає про нього не бiльше, нiж усi iншi люди, що були на парадi... От бачиш, i ти теж дивуєшся, дядю Валенто!

Справдi, Валенто Клаудо був украй здивований. Вiн недовiрливо поглядав на Марту, зовсiм забувши про недопите вино.

– Слухай, Марто, - мовив вiн нарештi.
– Чи не переплутала ти чогось? Справдi, може, вони казали це про когось iншого, а не про Педро? Адже це якась нiсенiтниця. Педро Дорiлья - i Сивий Капiтан! Мабуть, ти помилилася, дiвчинко!

Вродливе обличчя Марти спалахнуло. Вона скоса поглянула на Олеся й ображено вiдповiла:

– Дядю Валенто, менi ж не п'ять рокiв, я не дитина. Тодi я, правда, дуже хвилювалася. Але тепер що бiльше згадую, то бiльше переконуюсь, що старший жандарм говорив саме про батька. Адже вiн наче втiшав iнших i самого себе з приводу того, що вони нiчого не знайшли в нашiй кiмнатi. I казав, що найголовнiше вони все ж таки зробили - арештували того, хто чимало знає про Сивого Капiтана. I цi слова я пам'ятаю дуже добре!

Валенто Клаудо помiтно вагався. I Олесь добре розумiв його, бо й сам був дуже здивований. Адже з того, що Валенто розповiдав йому про свого старого друга, виходило, що Педро Дорiлья взагалi нiколи не цiкавився полiтичними справами, а тим бiльше нiчим не був зв'язаний з Сивим Капiтаном. Хiба ж Валенто не знав би про iснування якихось таких зв'язкiв, коли б вони насправдi iснували?.. Дивно, дивно! Що ж це все може означати?..

Але ось Валенто рiшуче крутнув головою:

– Щось тут не так, друзi мої! Проте нам зараз цього не розв'язати. Збирайтеся, пiдемо поговоримо з тим, хто, на мою думку, може справдi розiбратися, в чому тут рiч, i вирiшити, що нам робити далi з Мартою... та iз Педро також. Безумовно, зав'язалася якась плутанина. Ти ж розумiєш, Олесю, що Педро Дорiлья нiколи не мав нiяких стосункiв з нами... якщо не зважати на те, що ми з ним давнi друзi...

– З ким ти сказав, дядю Валенто?
– перепитала Марта, здивувавшись у. свою чергу.
– З ким то - з вами?

Валенто Клаудо хитро посмiхнувся:

– А тобi одразу все треба знати? Зажди, згодом довiдаєшся. Не поспiшай. I, мiж iншим, ось що я хочу сказати з приводу усього цього... гм...

Вiн пiдозрiливо оглянувся. Але в їдальнi, як i ранiше, не було нiкого, крiм них. Тiльки в дальньому кутку порався старий офiцiант. Переконавшись, що нiхто його не почує, Валенто Клаудо закiнчив, усе ж таки знизивши свiй гучний голос:

– То, напевне, полiцiя i жандарми вже збилися з нiг, шукаючи декого... Ми з Олесем добре знаємо, кого саме, - пiдморгнув вiн юнаковi.
– I ти незабаром довiдаєшся, Марто, якщо цей "хтось" не заперечить... Еге, от вони, тi жандарми i полiцаї, й кидаються всюди, сподiваючись щось винюхати. Та навряд чи їм пощастить у цьому, навряд!..

4. ХОСЕ ФРЕНКО НАТРАПИВ НА СЛIД

Не будемо говорити, чи мав Валенто Клаудо рацiю, висловлюючи таку думку. Але в одному вiн не помилявся.

Особливо уповноважений державної полiцiї по розшуку i лiквiдацiї "Люцифера" Мiгель Хуанес не спав уже третю добу. Використовуючи свої широкi повноваження i допомогу самого начальника полiцiї, вiн поставив на ноги всю агентуру, всю таємну службу, щоб довiдатися бодай що-небудь про особу загадкового Сивого Капiтана та про мiсце, де мiг переховуватися його "Люцифер".

Найбiльш небезпечним i таємним, на його погляд, було те, що ось уже кiлька днiв жоден з агентiв та iнспекторiв не повiдомляв про "Люцифер". Загадковий сiро-зелений автомобiль нiде не з'являвся. Було ясно, що "Люцифер" десь переховується. Але - де саме? В усякому разi, не в Фонтiверосi, де весь час чергували полiцейськi пости.

Так само не надходило нiяких вiдомостей i про особу самого Сивого Капiтана, незважаючи на найсуворiшi накази Хуанеса i грiзного начальника державної полiцiї, що вимагали вивчити всi архiви, всi картотеки i з'ясувати, хто саме ховається пiд тим назвиськом. Отож Мiгель Хуанес не мав досi нiяких нових матерiалiв i мiг лише обмiрковувати - в котрий вже раз! тiльки те, що було йому вiдомо i ранiше. Але ж вiдомо було так мало!..