Сьоме Правило Чарівника, або Стовпи Творіння
Шрифт:
— Значить, з такими, як Дженнсен, все набагато серйозніше?
— О так… У бика є не тільки хвіст, але і роги. — Натан зітхнув. — Однак, хоча я і знаю більше Алтеї, моїх знань теж недостатньо, щоб я розумів події, що відбуваються. Ця частина пророкувань мені неясна. Але я знаю достатньо, щоб розуміти: те, що відбувається може змінити саму природу існування нашого світу.
— Ви ж — Рал. Звідки ви можете знати про такі речі?
— У дитинстві сестри Світла забрали мене в Старий світ, і я був фактично ув'язнений у Палаці Пророків. Я — Рал, але я мало знаю про землю моїх предків, про Д'хару.
— Дженнсен і була причиною того, що сталося з Алтеєю. — Фрідріх відвів погляд, не знаючи, як поставиться чаклун до його слів про родича, але вирішив сказати все, навіть якщо це викличе гнів Натана. — Коли Дженнсен була маленькою, Алтея намагалася сховати її від Даркена Рала. За це Даркен Рал зробив Алтею калікою і ув'язнив серед боліт. І позбавив всієї її магії, крім дару передбачення.
— Я знаю, — прошепотів Натан, явно засмучений. — Хоча причини я ніколи не знав, але про те, що трапилося, мені розповідали.
Фрідріх ступив до нього:
— Тоді чому ви не допомогли їй? На цей раз Натан відвів погляд:
— Я намагався. За це мене і ув'язнили в Палаці Пророків, коли вона прийшла до мене…
— Чому ув'язнили?
— Тому що боялися. Я — винятковий пророк. Мене боялися, як дивовижі, як божевільного, як руйнівника. Все тому, що я бачу те, чого не бачать інші. Часами я не можу втриматися щоб не змінити побачене.
— Якщо це пророцтва, як їх можна змінити? Якщо їх зміниш, значить, пророцтво вже не пророцтво, воно стає неправдою.
Натан подивився на холодне небо. Вітер кидав йому в обличчя довге біле волосся.
— Я не зможу повністю пояснити це необдарованим, тільки маленьку частину. Існують книги пророцтв, їм багато тисяч років. У них описуються події, які ще не трапилися. Для того, щоб існувала вільна воля, вибір, повинні залишатися відкриті питання. Це частково досягається за допомогою подвійних прогнозів, розвилок.
— Розвилок? Це означає, що події можуть йти двома шляхами?
Натан кивнув:
— Щонайменше… зазвичай шляхів багато. Це ключові події. У книгах містяться передбачення для декількох ліній, що можуть стати результатом вільного вибору. Коли вибирається певна лінія, вона реалізується, а інші втрачають сенс. До цього ж моменту вони всі — діючі передбачення. Якби був зроблений інший вибір, реалізувалася б інша гілка. Інші гілки засихають, хоча книги з цими передбаченнями залишаються. Пророцтво, таким чином, пов'язане з мертвими гілками минулих століть, з усіма нереалізованими можливостями, з усім, що могло б статися, але не сталося.
Під Фрідріхові знову піднявся гнів.
— І ви знали, що станеться з Алтеєю? Значить, ви могли попередити її?
— Коли вона приходила до мене, я розповів їй про розвилку. Я не знав, коли вона досягне розвилки, але знав, що на обох дорогах її чекає смерть. З тією інформацією, яку я дав їй, вона могла дізнатися, коли прийде її час. Я сподівався, що вона зуміє знайти інший шлях. Іноді бувають приховані розвилки, які ми не бачимо. Я сподівався, що у неї той самий випадок, і вона зуміє знайти інший шлях.
Фрідріх не міг повірити тому, що почув.
— Ви могли зробити хоч що-небудь! Ви могли запобігти трагедії!
Натан вказав на могилу:
— Це і є результат спроб змінити те, що повинно було трапитися. Не спрацювало.
— Але якби…
Очі Натана застережливо блиснули.
— Для вашого ж спокою я скажу вам дещо, але лише зовсім небагато. На іншій дорозі було вбивство, таке болісне, криваве й жорстоке, що, виявивши те, що від неї залишилося, ви б покінчили з собою, щоб не жити з тим, що побачили. Будьте вдячні, що цього не сталося. Але не сталося не тому, що вона боялася такої смерті, а тому що любила вас і не хотіла, щоб ви страждали. — Натан знову вказав на могилу. — Вона вибрала цю дорогу.
— Ви говорили їй про цю розвилці? Погляд Натана пом'якшав.
— Не зовсім. Лінія, яку вона вибрала, вела до смерті. Просто вона вирішила, як померти.
— Значить… значить… вона могла вибрати ту, де залишилася б жива?
Натан кивнув:
— На деякий час. Але якби вона вибрала таку дорогу, ми всі скоро опинилися б в лапах Володаря. Раз з цим пов'язані діри, в кінці цієї лінії закінчувалося все. Вибір, який вона зробила, залишає шанс.
— Шанс? Який шанс?
Натан зітхнув. Фрідріх підозрював, що за цим зітханням стоять події набагато більш грізні і страшні, ніж те, що бачила його дружина.
— Алтея купила трохи часу для інших, щоб вони змогли зробити правильний вибір, коли прийде їхній час діяти з власної волі. Цей вузол в пророцтві, на відміну від інших, дуже неясний. Але більшість ниток ведуть в нікуди.
— У нікуди? Я не розумію. Що це значить?
— Існування всього живого під загрозою. — Натан підняв брови. — Більшість пророкувань кінчаються в порожнечі, у світі мертвих.
— Але ви бачите вихід?
— Вузол попереду — велика загадка для мене. Тут я відчуваю себе абсолютно безпорадним. Тепер я знаю, як почуває себе необдарований. Я все одно, що сліпий. Я навіть не зможу побачити тих, хто зробить вирішальні кроки.
— Це повинна бути Дженнсен. Якби ви знайшли її… але Алтея сказала, що обдаровані незрячі по відношенню до необдарованих нащадків Даркена Рала.
— Це стосується нащадків будь-якого Рала. Дар не працює при визначенні місцезнаходження необдарованих нащадків. Немає відомостей, де вони знаходяться. Якщо тільки не зібрати всіх людей в усьому світі, щоб вони постали перед обдарованими… Іншого шляху виявити їх немає. Фізична близькість — єдина можливість для обдарованих виявити їх, оскільки те, що бачать очі, не збігається з тим, що бачить дар. Як тоді, коли я випадково помітив Дженнсен.
— Ви думаєте, що Дженнсен якимось чином пов'язана з цим?
Натан запахнув плащ, захищаючись від пронизливого вітру.
— Багато віщунів думають, що такі, як Дженнсен, навіть не існують. Я не знаю, чи є інші, а якщо є, то скільки їх. Я не уявляю, яку роль вони відіграють в тому що відбувається, знаю тільки, що часто ключову. Я знаю деяких з тих, хто стане учасником вирішальних подій і хто буде приймати життєві рішення на розвилках. Але, як я вже сказав, більшість таких розвилок дуже заплутані.