Сонячний вітер
Шрифт:
ШЕФ ПОЛІЦІЇ. До слова — я забув повідомити: останнє, що пам’ятає “Аль Капоне” — готель “Ексцельсіор”, що неподалік штаб-квартири профспілок будівельників. І справді, їх опізнали служки й портьє. Прибули вчора пізно ввечері, зняли кімнату на трьох, записавшись під вигаданими (це ми перевірили) прізвищами, повечеряли в номері, а вдосвіта спокійно вийшли. А що було до цього — повний провал у пам’яті. Скрізь і ніде — як говорить загадково “Аль Капоне”. І що з нього візьмеш?
БАКСТ. Я додам. Може так бути, що він завтра пам’ятатиме тільки те, як ви отуто в нього брали інтерв’ю. Коли вам його покажуть… Бо пам’ять на конкретику і пам’ять-ідея у таких типів — речі різні.
ЗАПИТАННЯ. З певних міркувань я звертаюся саме до вас, сеньйоре Омбре: як
ОМБРЕ. Нас запросили як сторонніх і незалежних експертів, аби розібратися в стані ваших пацієнтів. Що ми й зробили в міру своїх сил, і зробили начебто непогано, принаймі виявилися одностайними в питанні головному, заради якого нас і запросили. Що ж стосується решти, гіпотез і тому подібного, то це вже ваші внутрішні справи. Додам тільки одне: я не знаю таких країн, чиї б закони дозволяли антигуманні досліди над душевнохворими чи дозволяли їх використовувати в корисливих цілях.
БАКСТ. Абсолютно вірно, колего! Ми своє зробили. Так можна договоритися до того, що божевільних націлили на Кемпеса моє рідне ЦРУ, мафія, опозиція, хто завгодно. Можна, можна націлить, але то вже ви розбирайтеся самі. У світі тисячі людей, фізично дужих, страждають тяжким психозом — манією величі. Як їм бодай трохи помогти? От найпоширеніші типи — Наполеон й Ісус Христос. Мало того, що хворі уявляють себе ними, вони ще хочуть і діяти згідно обраної ролі. Це дещо незручно для оточуючих, правда? А коли “виходу” ролі немає, процес ще більше загострюється і нерідко приводить до трагічних наслідків. Тож у спеціальних закладах, відомих з анекдотів “жовтих домах”, влаштовуються своєрідні “театри”, де Наполеони й Христоси “розряджаються”. їм підігрують статисти, створюється відповідний антураж… Довго й клопітно, але часом помагає: “великі світу сього” втомлюються під тягарем слави й грандіозних діянь, полишають ролі вершителів доль, згадують своє ім’я, справжнє, і тихенько доживають віку в родинах, а то й працюють. Та як сказав ще великий Ньютон, справжній, маю на увазі, а не один з легіону епігонів: кожній дії рівна протидія. Отим підігруванням хворобу можна пригальмувати, а можна й загострити. І тоді вже Наполеона грою в Ватерлоо не вдовольниш, йому давай справжнє! Як це робиться, говорити не буду — бо сіє таїна суть. І не вірю, щоб хтось із лікарів на таке пішов: у нас теж є свій кодекс. Та й марудно, багато людей замішується, хтось та й проговориться. А за це тюрма у нашому демократичному світі… Що ж стосується оцього конкретного випадку, то колега Омбре має рацію: решта — ваша справа. А нам, з вашого дозволу час: літаки чекати не будуть.
РЕФЕРЕНТ. Сеньйори, панове, дозвольте від імені уряду і від імені присутніх подякувати визначним науковцям сучасності за бездоганно виконану роботу і за участь у прес-конференції. Побажаємо їм щасливої дороги і великих успіхів у праці на благо людства, особистого щастя (оплески, вітання; Омбре, Бакст, Мешта виходять). Не хвилюйтеся, панове журналісти, доктор Орансіо залишається, у нас, хвала господу, ще є кому провести шановних гостей, а інтереси батьківщини понад усе. Продовжуємо роботу!
ЗАПИТАННЯ. Містер Бакст розповів про специфічний “театр”, котрий можна, виявляється, використати по-різному: і на добре, й на шкоду…
ОРАНСІО. Зрозумів вас. На жаль, психіатрів у республіці можна перерахувати на пальцях. Ні в державних, ні в приватних клініках згадувані методи не практикуються: ми надто бідні. А значить, і антиметоди…
ШЕФ ПОЛІЦІЇ. Це перевірено!
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Тому й бродять у нас божевільні вулицями!
ОРАНСІО. Тому, на жаль…
ЗАПИТАННЯ. А коли цю трійцю з-за кордону закинули?
ШЕФ ПОЛІЦІЇ. Митниця категорично заперечує: такі “не проходили”. А не помітити їх важко.
ЗАПИТАННЯ. А коли таємно перейшли кордон?
ПРОКУРОР. А коли їх марсіани нам підкинули?! А коли це роботи? Варіантів можна навигадувати безліч! А це — випадок, сліпий випадок! Щоб не трапилося з Кемпесом — автокатастрофа, підсковзнувся і невдало впав, інфаркт — все одно, така вже психологія, ми б підозрювали вбивство: аякже, чоловік закручений у політичну боротьбу! А на нього нарвалися божевільні… Вважайте, що це зрідна автокатастрофі. Всі ж під богом ходимо! Та й давайте подумаємо: чому саме Кемпес? Є ж багато фігур крупніших, господи одведи! Чи не так?
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. А яка різниця? Порох є, була б іскра…
ПРОКУРОР. Одначе давайте дотримуватися правил гри! Виходьмо з очевидного: хоч ситуація у країні і справді складна, та коли від кожної тіні сахатися, впору самим, добровільно, йти в божевільню. Життя — це стихія, чого в ньому тільки не трапляється. Будьмо розважливими. Пожежу легше попередити, ніж загасити. Не треба робити з мухи слона. Будьте певні, що кожна версія про всяк випадок буде опрацьована поліцією до кінця. В тому числі й ваші гіпотези, гм… деякі. Хоч це й даремна витрата сил і коштів. Ну а з “Аль Капоне” і К°, гадаю, справа ясна. Вони будуть ізольовані від суспільства. За власні вчинки не відповідають, суду не підлягають, свідками виступати не можуть. Нам залишається подумати над тим, щоб подібного більше не траплялося. Вирішуючи складні соціальні проблеми, не забудьмо й про цю.
ЗАПИТАННЯ. Ви обіцяли нам останню зустріч з ними…
ОРАНСІО. Будь ласка!
ШЕФ ПОЛІЦІЇ. Це можна! (Вводять “Аль Капоне”, він у наручниках, “Вельвет” у гамівній сорочці з зав’язаними спереду довгими рукавами).
ВЕЛЬВЕТ (співає). А на Флоріді
ді-ді-ді-вчатка
ді-ді-ді-ді-ді…
ЗАПИТАННЯ. До них можна звернутися?..
(В залі пожвавлення).
ОРАНСІО. Скільки завгодно!
ШЕФ ПОЛІЦІЇ. Пане “Аль Капоне”…
“АЛЬ КАПОНЕ” (сідаючи, підкреслено). Містер Аль Капоне…
ШЕФ ПОЛІЦІЇ. Вибачте — містере “Аль Капоне”, перед вами — журналісти, вони б хотіли про дещо запитати у вас.
“АЛЬ КАПОНЕ”. О, прошу! І, сподіваюся, вони доповнять історію моїх славетних подвигів.
ЗАПИТАННЯ. Розкажіть про останній з них!
“АЛЬ КАПОНЕ”. О, панове! Банки, банки… (Мрійливо посміхається) Але ж ви розумієте… (Кивок у бік поліцейських). Секрет!
ЗАПИТАННЯ. Аль Капоне, здається, не знав іспанської?
“АЛЬ КАПОНЕ”. “Аль Капоне” знає всі мови світу!
ЗАПИТАННЯ. Скажіть що-небудь англійською?
“АЛЬ КАПОНЕ”. Янкі. Ол райт. Вері гуд. (Різко) Ясно?!
ЗАПИТАННЯ. Арабською? “Аль К а п о н е”. Шахер-махер. О! (“Вельвет” ходить сценою сюди-туди і мугикає свою пісеньку.
Тут передачу можна обірвати, й вона обривається).
ПАТЛАТИЙ ТЕЛЕКОМЕНТАТОР (на фоні залу, який покидають учасники прес-конференції). І нам з вами все ясно, шановні телеглядачі! Випадок, злий випадок, сліпа гра долі мало не спричинили безпорядків. Адже варто було комусь від безголов’я крикнути: наших б’ють! — як анархія затопила б країну, мов хвиля цунамі. Справді, будьмо розважливими! Аби не кинутися сторч головою за якимось божевільним. По-людськи нам їх шкода, але кожному своє місце. Підстав гадати, що терористична акція була кимось спровокована, нема. Це те саме, якби запідозрити когось у тому, що він, аби викликати паніку, підриває в кратерах вулканів атомні бомби, і тим викликає їхні виверження.