Спалах у небi (на украинском языке)
Шрифт:
– Як можна дiзнатися про те, чого ми ще не знаємо?
– дивлячись на пульсуючий екран, запитав один iз юнакiв.
– За допомогою досвiду,- пролунав неприродно чистий голос- Вашого або iнших.
– Ми юнi, в нас майже немає власного досвiду. А нам конче треба дiзнатися про минуле.
– Визначайте конкретнiше: минуле Всесвiту?.. Планети?.. Корабля?.. Молекули?..
Хоч вони змалку звикли до цих голосiв, проте цей чимось вражав їх. Усвiдомлення того, що цей комплекс "пам'ятає" безмежну кiлькiсть знань, якось нiби пригнiчувало хлопцiв. їм i невтямки було: супроти
– Я хотiв би дiзнатися про свою матiр,- ступив до екрана сливоокий юнак.
– Її символ?
– А-Я.
– Клас бiологiчних, група мрiйникiв, сектор Б-13.
Коли були замовленi вiдомостi пiд шифром Б-13, вiдповiдний блок УЗ буквально тої ж митi почав давати iнформацiю про екiпаж космiчного корабля.
...В неймовiрно далеку мiжгалактичну експедицiю вирушило 160 осiб, з них 80 жiнок. Року 50918 (за планетним часом) народилося 32-є дiтей; далi кiлькiсть народжень зростала неухильно. Коли населення ракети досягло максимуму, року 50938 (36-го мiсяця) за пропозицiєю А-Я було прийнято Закон Стабiльностi, який не дозволяв приросту. А-Я порушила цей Закон. 50939 року вона стала матiр'ю хлопчика iз символом Р-Ч. На засiданнi Ради Впровадження Законiв А-Я попросила катапультувати її в космос...
В юнака Р-Ч наче збурились якiсь струми, то проймаючи тiло вогняними вихорами, то обвiваючи холодом. Це ж заради нього, заради його життя мама... Он чому батько уникає розповiдати про неї!
Образ матерi заполонив його душу, викликаючи терпкi жалi. Але вiн не вiдходив вiд екрана.
– Було вирiшено пiддати А-Я анабiозу до завершення експедицiї.
– Отже, вона є!
– несамовито вигукнув Р-Ч.
– Так, А-Я перебуває в камерi П-654, - вiдповiв спокiйний голос екрана.
– Вона жива?
– Не жива i не мертва...
– УЗ виголосив цiлу лекцiю про анабiоз - стан, при якому життєвi процеси в органiзмi майже цiлковито припиняються.
– Отже, А-Я, перебуваючи на межi життя i смертi, зовсiм не старiє! До рiдної планети вона повернеться такою ж молодою, як i була колись.
Р-Ч якось невесело усмiхнувся i у вiдповiдь на здивований погляд свого друга сказав:
– Як же вона житиме, втративши своє поколiння? Адже нi батько, нi iншi Мислителi до того часу не доживуть, - вони ж самi про це говорили. Та й ми, їхнi дiти, будемо, певне, зовсiм старими... А можливо, естафету до фiнiшу принесе аж наступне поколiння. I от моя мама розплющить очi i побачить... незнайомцiв. Покличе батька, а всi вже й iм'я його забули; покличе мене, коли навiть пороху мого вже не буде...
Друзi вийшли iз залу Мудростi сповненi сум'яття.
Космiчний корабель нарештi досяг силового поля невеликої самотньої зiрки, яка утримувала бiля себе i зiгрiвала дев'ять планет. Мислителi вирiшили використати тяжiння цiєї зiрки, щоб поступово зменшити швидкiсть i перейти на кругову орбiту. Корабель зробився нiби десятою планетою цього спокiйного свiтила.
Спостереження пiдтвердили теоретичнi передбачення: часточки матерiї в цих сотах Всесвiту мають протилежний заряд. На обшивцi корабля все частiше i густiше зблискували iскорки - то вже давала
Рада Мислителiв вирiшила переключити всi енергетичнi ресурси на перезарядку атомiв корабля, кожна краплина енергiї була взята на облiк. Полiт спрямували до третьої вiд свiтила голубуватої планети.
В цей напружений час, коли розв'язувалися такi складнi науково-технiчнi проблеми i всi Мислителi буквально не вiдходили вiд спостережних приладiв, молоде поколiння, позбавлене належної опiки, зiтхнуло вiльнiше. Розваги, iгри, всiлякi втiхи не припинялися. Панувало загальне пiднесення - адже нарештi вони знайшли планету, може, схожу на рiдну! Тiльки Р-Ч зi своїм другом не подiляли отих веселощiв. Мати... Рiдна мати! До болю хочеться почути її голос, вловити погляд її очей. Хiба вiн може спокiйно жити, коли вона... не живе?
Удвох вони надумали повернути до життя А-Я: хай i вона буде свiдком трiумфу. Готувалися до цього в глибокiй таємницi: вивчили електронну апаратуру, яка контролювала камеру П-654, зiбрали всi вiдомостi, необхiднi для цiєї операцiї, роздобули навiть шифр, пiдкоряючись якому Контрольна Установка вiдiмкне дверi камери. Домовились: Р-Ч зайде до камери, щоб на власнi очi бачити, як проходитиме процес оживлення, а його друг чергуватиме в залi Мудростi, щоб дати команду про енергетичне постачання.
Минав час, планета, до якої наближався корабель, збiльшувалась в розмiрах, росла на очах. На екранi вже добре було видно її фази, блакитну газову оболонку i срiбно-бiлого супутника неподалiк.
Друзi розсталися бiля екрана Внутрiшнього Зв'язку. Р-Ч приклав долоню до правої половини грудей свого товариша, а той свою притулив до нього звичайне прощання.
– Як тiльки я кивну, вiдразу вмикай!
– наказав Р-Ч, вiдсмикнув руку, наче серце товариша припекло долоню, i, не оглядаючись, пiшов iз залу.
Через кiлька хвилин на екранi з'явилося його обличчя. Деякий час голова його була непорушна, нiби хлопець вагався. А потiм - кивок. Товариш не гаючись заклав невеличку картку в програмний пристрiй Енергетичного Ланцюга. То був наказ спрямувати енергiю на об'єкти камери П-654.
...Мати лежала в прозорому саркофазi - чорне одiяння, блiде лице, заплющенi очi. В кришталеву тишу камери тонюсiнькими прожилками проникло дзижчання: запрацювали численнi пристрої Контрольної Установки, щоб повернути життя А-Я!
Довго стояв Р-Ч, пронизуючи поглядом саркофаг. Були хвилини, коли на нього находили сумнiви i серце стискував страх. А що, як вони чогось не передбачили?.. Та ось нарештi ворухнулися повiки, обличчя порожевiло, сiпнулась рука... Ну, прокидайся, прокидайся ж, мамо!
А-Я розплющила очi. Наче зi сну, вона дивилася i нiчого не бачила.
– Це я, твiй син!
– кинувся до неї Р-Ч, простягаючи руки.
– Здрастуй, здрастуй, мамо!..
Люди Землi побачили в небi дивовижний спалах.