Історія України-Руси. Том 7

Грушевський Михайло Сергійович

Се популярна пісня про Байду, росповсюднена на цїлій Українській території, від Галичини до Заднїпровя. Іґноруючи його житє, вона займаєть ся виключно його героічною смертю. Легковаженнє житя і житєвих роскошів, зневага смерти — її провідний мотив, і ухопивши його, поет на місце історичної постати князя-маґната за лїпше вважав підставити типову фіґуру гуляки козака, що непоясненим близше способом опинив ся в Царгородї й піячить тут:

В Царгородї на риночку

Ой пє Байда мед-горілочку;

Ой пє Байда — та не день не два,

Не одну

нічку та й не годиночку.

Царь Турецький к ньому присилає,

Байду к собі підмовляє:

„Ой ти, Байдо, та славнесенький

„Будь менї лицар та вірнесенький!

„Візьми в мене царівночку,

„Будеш паном на всю Вкраїночку!”

„Твоя, царю, віра проклятая,

„Твоя царівночка поганая!”

Ой крикнув цар на свої гайдуки:

Візьміть Байду добре в руки,

Візьміть його, повисїте,

На гак ребром зачепіте!

Ой висить Байда тай киваєть ся,

Та на свою джуру поглядаєть ся:

„Ой джуро мій молодесенький,

„Подай минї лучок та тугесенький

„Ой бачу я три голубочки —

„Хочу я убити для його дочки!”

Ой як стрілив — царя вцїлив,

А царицю в потилицю,

Його доньку — в головоньку ⁴⁵).

Багацтво редакцій сеї піснї свідчить про її широку популярність. Траґічна смерть гідно вінчала се бурхливе, блискуче житє.

Примітки

¹) Як вище с. 64 Претвич зве його просто Вишневецьким, але Вишневецьких не було богато, і порівняннє з наведеним вище документом (с. 97) не лишає сумнїву, що се Дмитро. Лїтерату див. в статї моїй про Байду.

²) Ми бачили вище, що таку гадку вкладає в уста Бельский Дашковичу на пьотрківськім соймі — с. 104-45.

³) Думаю, що про сї замки згадує Жиґимонт-Авґуст в листї 1553 р. — порівняти його лист з 1554 р. (як низше). Давнїйші дослїдники, почавши від Бартошевича, думали про Канїв і Черкаси, але ті замки в сих часах держав Дмитро Сангушко.

⁴) Listy Zygmunta Augusta c. 58, перші поголоски про се ще перед тим — с. 54 (червень 1553 р.).

⁵) Listy c. 76.

⁶) Ibid c. 131.

⁷) Ibid с. 107-108, пор. 94, 110.

⁸) Посол. книга І с. 135.

⁹) Акты Зап. Рос. І с. 186 (се вважають дїлом Дашковича напр Кулїш Ист. возсоед. І с. 59, вповнї правдоподібно, що й він так поступав, але лист ханський належить до пізнїйших часів і говорить про пізнїйших старост).

¹⁰) Никоновская лЂтоп. (Пол. собр. лЂтоп. XIII) с. 269. Д. Каманїн, в останнє переглядачи звістки про Вишневецького, особливу увагу надавав звісткам лїтописи Нормантского (Временникъ моск. общ. ист. V). Але ся пізнїйша компіляція не дає про Вишневецького нїчого

понад те, що маємо в Никонівській

¹¹) Никонов. лЂтоп с 271.

¹²) Памятн. снош. съ поль.-литов. госуд. II с. 530-1.

¹³) Никон. л. с. 275.

¹⁴) Див. виїмок з листу короля 1556 р.

¹⁵) Посол. книга І с. 130 і 133-5.

¹⁶) Посол. книга І с. 139.

¹⁷) Посол. книга І с. 135.

¹⁸) Никон. лЂтоп. с. 277.

¹⁹) Посол. книга І с. 158.

²⁰) Посол. книга І с. 139, Никонов. лЂтоп. І с. 280.

²¹) Акты Ю. З. Р. II ч. 130. Лист без дати, ало порівняннє його з актами Посол. книги показує виразно, що він писаний не скорше мая 1557 р., бо по висланню до Крима Довґірда. Вольф хибно клав його на часи перед кампанїєю 1556 р.

²²) Про се Вишневецький писав до Москви в жовтнї 1557 р. — Никон. с. 286; думаю одначе, що не зараз по своїм приходї до Черкас тим похвалив ся, а тодї як переконав ся, що з литовського боку нїчого не осягне.

²³) Памятн. снош. съ Польско-литов. гос. І с. 543, Никон. с. 286.

²⁴) Московські посли казали 30 тисяч, але се мабуть побільшена цифра; Курбский рахує се військо тільки на 5 тис., але се мабуть якась частина тільки тих сил, якими мав роспоряджати Вишневецький.

²⁵) Памятники II с. 542-3, Никон. с. 288.

²⁶) Памятники II с. 547, пор. с. 539 і Никон. с. 289, Посольская кн. I с. 141-2, 143, 144.

²⁷) Памятники II с. 593.

²⁸) Памятники II с. 541-3.

²⁹) Памятники с. 545-9.

³⁰) Памятники II с. 557-9.

³¹) Памятники II с. 567-579.

³²) Посол. книга І с. 160.

³³) Ibid. ч. 91-3, 98-102.

³⁴) Сказанія, вид. 1833 І с. 80-2.

³⁵) Никон. с. 296.

³⁶) Временникъ моск. общ. V с. 142-4, Курбский I с. 81-2, Памятн. II c. 584.

³⁷) Временникъ V с. 145, виписка з лїтописи у Карамзїна VIII прим. 566.

³⁸) Як бачимо, нема що здогадувати ся якихось спеціальних причин, чому Вишневецький схотїв вертати ся назад на Україну (Вольф думав, що на нього вплинула переміна в характері царя Івана, Соловйов підозрівав якісь „незвісні причини”).

³⁹) Акты .Ю. З. Р. II ч. 142-4.