Суєта
Шрифт:
Наташа. Миша, а ти попросиш у них грошей на Рівієру?
Михайло. Попрошу, і дадуть! Батько чоловік багатий, дуже багатий, а мама - віск! Дадуть, дадуть, тільки треба приняти ніжно, ласкаво!
Наташа. Дадуть? Милі мої мужички, ах, як я люблю їх! А щодо прийому, то я їх зачарую... (Входить Дарина.) Нікого нема?
Дарина. Нікого. Тільки там на кухні знову йде колот: повар п’яний і кухарка, здається, під шефе!
Михайло. А щоб їх чорт узяв! І Паша випила?
Дарина.
Михайло. Акіла Акілович. (Акіла на дверях.) Тарабанов п’яний!
Акіла. Треба зараз вигнати.
Михайло. Ради Бога, навідайтесь, що там!
Акіла, йде.– От єрунда! Дарино, подавайте Десерт. (Вийшов.)
Наташа. Я на хвилину, і зараз назад. (Вийшла.)
Михайло. А я підожду Акілу Акіловича. (Дарина й офіціянт несуть десерт і скоро вертаються.) Баронесі, потім директорові, предсідателеві...
Офіціянт. Десерт просто ставиться на столі, так і Акіла Акілович веліли!
Михайло. Ага, на столі ?... Гаразд, гаразд! Поставте на столі!... (Пішов.) Так краще, не буде очевидно, кого більше шанують. (Дарина, що вернулася однести десерт, - на дверях.)
Дарина. Там якісь мужики питають вас.
Михайло, про себе.
– Це батько й мати... До Дарини: Нехай ідуть. (Дарина зникає.) Якісь мужики!... Навіть для Дарини батько й мати мужики! I все подла одежа робить.
Входить Тетяна й Макар, одягнені празниково: Макар у новій, з чорного, тонкого сукна чумачці без пояса; Тетяна в червоних чоботах, роскішній плахті, зав’язана по очіпку чорною хусткою й тонкою наміткою; зверху темна керсетка з рукавами.
Ті ж, Макар і Тетяна, потім Наташа.
Тетяна. Сину мій! (Кидається Михайлові на шию й цілує його). Дитино моя дорога! Що ж це ти нас відцурався?
Михайло. Мамочко! (Цілує її). Ніколи... Служба... Збірався... їй! І не міг... Тату! (Цілується.) Як же вас Бог милує?
Макар. Помалу, сину! (Мати держиться за Михайла й заглядає йому в вічі.) На превелику силу тебе знайшли. Заїхав у ґімназію, заплатив сторожеві карбованця за те, що провів.
Тетяна. А де ж жінка... Наташа.
Михайло. Вона зараз... у мене гості.
Тетяна. Ти ж іменинник. (Цілує його.) Пошли тобі, Боже, щастя!
Михайло. І іменинник, і статський совітник, і інспектор!
Макар, із трівогою. Он як!... Нехай тебе... Господь благословить! (Цілує.) Бач, стара, де йому приїздить до нас, коли треба служить. Не дурно ж стільки заслуг має. (Утирає сльози. Входить один із гостей на дверях.)
Гість. Михаїл Макарович, ви вступающий ?
Михайло. Я Ісходящий! (Гість зникає, входить Наташа.) Наташа! От мама, тато!..
Наташа.
Тетяна. Яка ж гарненька, як янголятко! Зірко моя! Дай же, я тебе ще поцілую. (Цілує її.)
Макар. Як королівна! (Цілує її.)
Наташа, набік.– Фу, як житним хлібом запахло!
Михайло. Наташа, поведи маму до себе! Шанже ля роб! [11]
11
– переміни одежу (франц.)
Наташа. Ходім до мене, мамочко.
Тетяна. Ходім. Ходім, моя королівно! (Пішли.)
Макар. Там, сину, я зоставив дівці жарене порося, гиндичку, пів пуда масла. Тепер у тебе гості, якраз пригодиться.
Михайло. Гаразд! Сідайте, тату! (Входить Акіла.) Ну що?
Акіла. Єрунда! Пропала вся вечеря!
Михайло. Як?
Акіла. Повар п’яний, Паша п’яна... Ну, драка, і все полетіло в помийницю, а що було на плиті - в вогонь!
Михайло. Скандал!!
Акіла. Єрунда! Я достану в ресторані. Давайте грошей!
Михайло. Грошей! (Шукає.) Треба до Наташі!... Тату, дайте, будь ласка, поки Наташа, двацять п’ять рублів.
Акіла. Єрунда! Найменше сорок!
Михайло. Невже?
Акіла. Двацять п’ять персон, по два блюда, - в кращім ресторані.
Макар, достає й дає гроші.
– Та там же, сину, велике порося, сите... гиндичка годована, - може б обійшлися?
Акіла. Порося й гиндичка:– єрунда, хіба так, на підмогу, як холодна закуска. Ну, я йду! (Виходить.) От, єрунда!
Макар. Клопоти, сину, великі в тебе клопоти, - нелегко ті чини достаються!
Bбігaє Паша, а слідом всовується Тарабанов.
Т і ж, Паша й Тарабанов.
Паша. Розчитайте мене!
Тарабанов, показує на Пашу.
Вот в воінственнім азарті Воєвода Пальмерстон, Поражає Русь на карті Указательним перстом!Михайло, гнівно, задавленим голосом. Убірайся! Босяк! Що ти наробив з провізією? Все пропало... Пріч, п’яниця!
Тарабанов. Горький, ваше превосходительство! Одначе простіть, я не виноват. (Пада на коліна.) Як лист перед травою! (Показує на Пашу.) Неприятель вискочив на позицію і все повалив у помиї.