Таємниця янтарної кімнати
Шрифт:
Історія світового мистецтва знає багато дорогоцінних зібрань предметів з янтарю. Але серед них, залишаючи далеко позад себе суперників, визначалася янтарна кімната Катерининського палацу-музею. Їй не було рівної в світі щодо майстерності опорядження, краси і кількості використаного янтарю.
У XVII столітті феодальні німецькі князівства об'єдналися в єдину державу — Пруссію, яка в середині століття досягла значного розквіту.
Перший прусський король Фрідріх І вважав себе поклонником і знавцем мистецтва. Прагнучи вразити Європу розкішшю свого палацу, він примушував вигадувати все нові і нові прикраси,
— Я хочу мати у своєму палаці те, чого не має жодний король світу! — вперто повторював Фрідріх своїм міністрам.
«Я хочу!» — гнівно наказував володар Пруссії. І десятки придворних сушили голови: як догодити своєму повелителю?
Важко сказати, кому спала на думку рятівна ідея, але вона з'явилася!
— Ваша величність, треба створити кімнату, повністю опоряджену янтарем. Тільки ваші володіння багаті на цей морський скарб, і ніхто не зможе порівнятися з вашою величністю у красі палацу, якщо стіни зали будуть оздоблені «сонячним каменем», — запропонував якось королю міністр двору.
— Так, це чудова думка! — підхопив Фрідріх.
І придворний архітектор Андреас Шлютер з'явився перед королем. Схиливши голову, він вислухав наказ: у палаці Монбіжу прикрасити кабінет. Янтар у придворному цейхгаузі. Витрат не боятися.
Робота почалася.
Шлютер запросив до себе у помічники майстра Гофріна (Готфріда) Туссо родом з Данціга, який служив у той час при датському королівському палаці. Туссо виділили майстерню у палаці, де шліфували янтар, а Шлютер тим часом готував малюнки-ескізи оформлення.
До 1709 року янтарний кабінет був готовий. По всіх його стінах і стелі йшли широкі панно з янтарю, подекуди прикрашені овальними медальйонами з опуклим візерунком і вензелем короля в центрі — «Фрідріх Рекс». [16]
На кожній стіні вмонтували у багатих рамах прямокутні дзеркала, а між ними — овальні, у більш легкому оформленні.
Щоб світлова гра янтарю була якомога ефектнішою, Шлютер підклав під прозорі янтарні пластинки аркушики срібної фольги.
16
Король Фрідріх.
Рами дзеркал і центральної частини вертикальних панно складалися з опуклих різноколірних янтарних композицій. На них були зображені плоди, листя, грона винограду, потворні морські чудовиська, епізоди з казок.
Крім того, повсюди були розміщені янтарні пластинки з майстерними гравюрами, зробленими так витончено, що ці малюсінькі малюнки, переважно з життя рибалок, важко було роздивитись навіть крізь збільшувальне скло.
Король Фрідріх, оглянувши янтарні панно, був у захваті. Він наказав розмістити кабінет у парадних кімнатах палацу королеви у місті Потсдамі.
Але через деякий час Шлютера і Туссо спіткала біда: янтарні панно несподівано порозпадалися.
Шлютера звинуватили у державній зраді і посадили в тюрму. Туссо вигнали з країни.
Деталі оформлення янтарного кабінету склали в ящики. Почалося слідство. Поки воно тривало, у 1713 році Фрідріх помер.
На престол вступив його син, Фрідріх-Вільгельм І.
Ощадливий і дріб'язковий, він не цікавився нічим, крім армійської муштри. На думку короля, відомий усьому світові філософ Лейбніц був нікчемною людиною, яка «не здатна навіть стояти на варті». Король заборонив іноземним вченим і художникам в'їзд у країну, багатьох професорів звільнив, решті знизив платню, прагнучи примусити їх відігравати принизливу роль блазнів при своєму дворі. Отож не дивно, що під час царювання Фрідріха-Вільгельма І деталі янтарного кабінету довгий час лежали сховані.
Початок XVIII століття був періодом бурхливих політичних подій в Європі. Тоді на міжнародній арені з'явився велетень, якого доводилося шанувати або принаймні рахуватися з ним, — висхідна Росія. У 1709 році Петро І під Полтавою розгромив «непереможну» шведську армію. Це не тільки принесло славу Росії, але й докорінно змінило розстановку сил в Європі.
В очах багатьох політичних діячів того часу Петро став героєм. Бранденбурзько-Прусське королівство, що його Маркс характеризує як «суміш деспотизму, бюрократії і феодалізму», шукало з ним спілки.
Велике посольство Петра, що прибуло у 1716 році в Берлін, було зустрінуте з пошаною. Фрідріх-Вільгельм, скупа, ощадлива людина, не знав, як дякувати російському імператорові за перемогу над Швецією, перемогу, що врятувала Пруссію від загибелі.
Під час огляду резиденції короля Пруссії у Потсдамі Петро звернув увагу на янтарну кімнату, яка незадовго перед цим була відновлена німецькими янтарних справ майстрами.
На знак поваги і вдячності Фрідріх-Вільгельм подарував Петру чудовий твір мистецтва. Це був політичний дипломатичний дарунок — платня за безпеку східних кордонів королівства, данина поваги подвигам російських солдатів, полководницькому генію Петра і російських генералів. Прусський уряд здобував в особі Росії могутнього союзника.
Петро високо оцінив подарунок. «Получив преизрядный презент…» — писав він дружині.
Так янтарний кабінет став надбанням російської держави.
Існує легенда про те, що нібито Петро купив у Фрідріха-Вільгельма янтарний кабінет, віддавши за нього п'ятдесят п'ять високих на зріст рекрутів.
Однак це припущення не підтверджується ніякими документами. Правда, відомо, що у 1718 році — через два роки після одержання кабінету! — Петро відправив Фрідріху-Вільгельму з камер-юнкером Толстим п'ятдесят п'ять солдатів, токарний верстат і бокал власної роботи. Але це слід розглядати тільки як подарунок у відповідь, а не як платню за янтарний скарб.
Наприкінці XIX століття російський архіваріус К. Щученко знайшов у архіві «Дело о присылке от Прусского короля в дар Государю Петру І Янтарного кабинета 1717 года января 13 дня». У справі є кілька цікавих документів.
Так, тут зберігається «Роспись янтарной каморы, которую Его Королевское Величество Прусское Его Царскому Величеству презентовать изволил».
Крім того, у справі є інструкція про те, як треба розпаковувати оздоблення. Цей документ називається:
«Не в пример данное обучение, каким образом потребно Янтарный кабинет вынимать и что при этом следует смотреть».