Твори: оповідання, романи, листи, щоденники
Шрифт:
І все ж таки. Ніяких «і все ж таки», хоч би як насторожено й злякано ти на мене дивилася, Крижановська, з листівки, що стоїть переді мною.
Щодалі з більшим острахом сідаю писати. Воно й не дивно. Кожне слово, повернуте рукою духів (цей помах руки — характерний їхній рух), обертається списом, наставленим проти того, хто що-небудь висловлює. Надто такі зауваження. І так без кінця-краю. Одна тільки втіха:
(Переклав Олекса Логвиненко)
Примітки до електронної версії
С. 57: Якось рано-вранці — у шибки [перещів] => періщив ощ, певне, ознака того, що настає весна, — коли робітниця знову почала кликати його, Ґреґор так розізлився, що рушив на неї, ніби хотів напасти, щоправда, повільно й кволо.
С. 164: Цього вона вголос не каже, чогось іншого, правда, теж, Жозефіна взагалі неговірка, між балакунів вона мовчазна, але це проступає в [ії] => її блискучих очах, на її замкнених вустах…
С. 269: [Аце] => Але це пусте, тепер найголовніше — не марнувати часу.
С. 273: [Лені] => Лені, вийди, — звернувся він до дівчини, що вже й не боронилась, і подав їй руку…
С. 351: [Як би] => Якби ті жести перекласти словом, пролунала б брутальна лайка.
С. 380: Поміж них, тепер, правда, невидна, тягнулася [посилана] => посипана жорствою доріжка з затишними лавами, на яких К. полюбляв недбало випростатись улітку.
С. 395: Хіба він пам’ятає всіх машиністів і [юні] => юнг на прізвище, а надто на ім’я, щоб, як ви когось назвете, відразу ж зрозуміти, про кого йдеться?
С. 429: — Говорить помічник пана [замлеміра] => землеміра.
С. 495: Лікар тої жінки, коли в неї виявилися симптоми інфлуенци, спитав у д-ра Штайнера про засіб, прописав його, і [відразе] => відразу її вилікував.
С. 495: [Черед] => Через два місяці вона померла.
С. 499: [Сьогоні] => Сьогодні вночі приверзлася страшна мара — сліпа дитина, нібито дочка моєї ляйтмеріцької тітки…
С. 501: …Валлі питає когось через передпокій, наче гукає через паризьку вуличку, чи вже [почишено] => почищено батькового капелюха…
С. 508: Позавчора — на фабриці, ввечері — в Макса, де художник Новак
С. 511: …усіх цих результатів можна досягти вже за допомогою літератури, яка хоч насправді набуває й не надто [ширококого] => широкого розвитку, а проте внаслідок браку видатних талантів справляє враження широкорозвиненої.
С. 516: Завершити твір, навіть невеликий, важко не тому, що наші почуття на завершення [вимагать] => вимагають запалу, якого наявний справжній зміст сам із себе не викреше…
С. 516: …твір вимагає від автора самозадоволення й усамітнення в самому собі, вийти з якого в атмосферу звичайного дня, не маючи твердої [річості] => рішучості й зовнішнього стимулу, важко…
С. 520: Рівна постава, опущені руки, тонка шия, [підітнуте] => підігнуте коліно.
С. 521: Хто підтвердить мені правдивість чи правдоподібність того, що тільки через своє літературне покликання я більш нічим не цікавлюся й тому такий [безсердечий] => безсердечний?
С. 521: Хіба не дійде такого висновку [кожне] => кожен, хто порівняє їх двох?
С. 530: Я ненавиджу все, що не стосується літератури, мені [нудто] => нудно провадити розмови…
Стор. 539: Заручини Толстого, світлі враження ніжного, бурхливого, сповненого [передчутів] => передчуттів молодика, що опановує себе.
С. 549: Прагнення змалювати моє сповнене мрій внутрішнє життя відсунуло вбік, зробило [несуттєтим] => несуттєвим усе інше, яке в жахливий спосіб занепадало і занепадає й досі.
С. 550: [Закынчення] => Закінчення одного розділу не вдалася…
С. 554: …бо вже дві ночі майже не спав, бо вже зранку починала боліти голова, бо я надто боюся [затрашнього] => завтрашнього дня.
С. 557: …вона, глуха до всіх німих прохань, хоче буденності, затишної оселі, натопленої [кінати] => кімнати, інтересу до фабрики, багато їсти, лягати спати об одинадцятій вечора…
С. 566: Ти доправиш мене до іншої [в’яниці] => в’язниці, там я пробуду, мабуть, ще довго, але мене не стратять.
С. 568: Ти виходиш із будинку, [огинає] => огинаєш його, і садовою алеєю назустріч тобі лине богиня щастя.
С. 571: «Кочегар» — відверте [наслідуваня] => наслідування Діккенса, ще більшою мірою — задуманий роман.
С. 583: Страх не так перед хворобою, як за матір і перед нею, перед батьком, перед [директром] => директором і всіма іншими.