Твори в п'яти томах. Том 1

Шевченко Тарас Григорович

Небесний владика:

«Доколі будете стяжати

І кров невинну розливать

Людей убогих, а багатим

Судом лукавим помагать?

Вдові убогій поможіте,

Не осудіте сироти

І виведіть із тісноти

На волю тихих - заступіте

Од рук неситих». Не хотять

Познать,

розбити тьму неволі,—

І всує ⁴ господа глаголи,

І всує трепетна земля.

Царі, раби — однакові

Сини перед богом;

І ви вмрете, як і князь ваш

І ваш раб убогий.

Встань же, боже, суди землю

І судей лукавих.

На всім світі твоя правда,

І воля, і слава.

Господь бог лихих карає

Душа моя знає.

Встань же, боже, твою славу

Гордий зневажає.

Вознесися над землею

Високо, високо,

Закрий славою своєю

Сліпе, горде око.

Доки, господи, лукаві

Хваляться, доколі

Неправдою? Твої люде

Во тьму і в неволю

Закували... добро твоє

Кров’ю потопили,

Зарізали прохожого,

Вдову задавили

І сказали: «Не зрить господь,

Ніже теє знає».

Умудрітеся, немудрі:

Хто світ оглядає,

Той і серце ваше знає,

І розум лукавий.

Дивітеся ділам його,

Його вічній славі.

Благо тому, кого господь

Карає між нами;

Не допуска, поки злому

Ізриється яма.

Господь любить свої люде,

Любить, не оставить,

Дожидає, поки правда

Перед ними стане.

Хто б спас мене од лукавих

І діющих злая?

Якби не бог поміг мені,

То душа б живая

Во

тьмі ада потонула,

Проклялась на світі.

Ти, господи, помагаєш

По землі ходити,

Ти радуєш мою душу

І серце врачуєш;

І пребуде твоя воля,

І твій труд не всує,

Вловлять душу праведничу,

Кров добру осудять.

Мені господь пристанище,

Заступником буде

І воздасть їм за діла їх

Кроваві, лукаві,

Погубить їх, і їх слава

Стане їм в неславу.

132

Чи є що краще, лучче в світі,

Як укупі жити,

З братом добрим добро певне

Познать, не ділити?

Яко міро добровонне

З голови честної

На бороду Аароню⁵

Спадає росою

І на шитії омети ⁶

Ризи дорогої;

Або роси єрмонськії ⁷

На святії гори

Високії сіонськії

Спадають і творять

Добро тварям земнородним,

І землі, і людям,-

Отак братів благих своїх

Господь не забуде,

Воцариться в дому тихих,

В сім’ї тій великій,

І пошле їм добру долю

Од віка до віка.

136

На ріках круг Вавілона,

Під вербами, в полі,

Сиділи ми і плакали

В далекій неволі;

І на вербах повішали

Органи ⁸ глухії,

І нам стали сміятися

Едомляне ⁹ злії:

«Розкажіть нам пісню вашу

Може, й ми заплачем.

Або нашу заспівайте,

Невольники наші».

Якої ж ми заспіваєм?