Твори
Шрифт:
Одна публіка розходилась, друга публіка залишилась стрічати Новий рік.
...Героїня вечора — Льоля.
Але герой вечора — бувший і т. д.— товариш Пупишкін. У фойє його качали на руках за труди по організації пролеткульту й пролеткультівських ідей. І за постановку — теж — пародії на «Лілюлі», п’єси Ромена Роллана: качали.,
Товаришеві Пупишкіну хотіли зробити приємність і піднести від публіки сюрприз. Пішли за сюрпризом.
...Але
Товариш Пупишкін трохи збентежився, але раптом кинувся на підносителя. І, обійнявши його, три рази — по руському звичаю — поцілував.
Тоді публіка (машиністка пролеткульту і писар пролеткульту) вийшли з сусідньої кімнати й піднесли вже справжній сюрприз Пупишкіну 0Саме —
ТУЛЬСЬКИЙ ПУЗАТИЙ САМОВАР
Товариш Пупишкін до того був зворушений, що заплакав радісними сльозами й поцілував по три рази — по руському звичаю — публіку, що підносила йому самовар: машиністку' пролеткульту й писаря пролеткульту о Потім публіка ще щиро вітала товариша Пупишкіна й качала його на руках. / ,!
сосА потім одна публіка зовсім розійшлась, а друга публіка 1зовсім залишилась.
...В театральній студії дзвеніли тарілки*
о. Новий рік. Щастя. На вулиці було ясно, бо людське щастя й найсправжніше це: бачити глибоке небо, чути весняні подихи, бачити зиму, літо, осінь, вересень,.. Це найсправжніше щастя, і не треба для цього гадати на воді, з воском і як Світлана.
...В пролеткульт! був некрасивий, карлик Альоша — з Льолею приїхав. Прийшов уже й товариш Огре.
Але знову дивився горбун Голгофою, коли вели легендарного Христа на Голгофу. Потім раптом із тоскою і спорзно дивився на красивих дівчат.
...Летіла Маруся з товаришем Мамочкою й підморгувала товаришеві Огре. За стіл не сідали до пів на дванадцяту й никали з кімнати в кімнату.
Бігав пролеткультівський поет і всім декламував:
— «О, красний прекрасний цвєт! Рабочій, рабства больше нет! Вперьод, вперьод! Время не ждьот. Так, і вздихая,і вздихая, на панелі ізмизганих уліц струітся Первое мая».
Пролеткультівський поет ніяких авторитетів теж не визнавав,— як і Мамочка.. Він був, так би мовити, зовні всякої «авторитарності». Маруся каже: «Раніш досить порядні вірші писав. А тепер лаври імажинізму 26не дають покою... Пороть треба».
! ще Маруся каже: «Буває, люди течуть біля серця... Правда?» — і від неї так пахне сонцем, наче вона перепливла сонце, коли ярами проходив туман, а луки співали на «достойно» в юне небо... а хлоп'ята розкладали вогнище й пасли коней. Коні підводять голови, прядуть вухами й тривожно дивляться
...Некрасивий карлик спорзно дивився на красивих дівчат, але дівчата не звертали на нього уваги.
Тоді підійшла до Альоші дівчинка, і некрасивий карлик погладив її по голівці.
Віддалік сиділа (теж) некрасива жінка. Від тієї жінки й пішла дівчинка. То була її мама... І мама сказала дівчинці:
— Настенько! Коли тебе будуть питати про маму, так ти не кажи,* що ятвоя мамаі а скажи, що я твоя сестра.
Некрасива жінка, мабуть, хотіла кохати й тому не хотіла, щоб знали, що в неї єсть уже така велика дівчинка.
...Некрасивий карлик іще раз погладив по голівці дівчинку, по її м'яких, як пух, волоссях. Він спитав,' показуючи на некрасиву жінку:
— Дівчинко! Ото твоя мама?
Тоді дівчинка сказала:
— Ясестра мамина, у мене мами нема!
...Прийшов товариш Огре з Льолею й з товаришем Пупишкіним. Дзвеніли тарілки. В одній кімнаті співали «малоросійських» пісень — трохи зажурних, не таких, як під Новий рік.
...А Новий рік — щастя.— У Льолі згоріли вуха, Льоля горіла й досі. Товариш Огре розгублено відповідав на запитання:
...Товаришка Шмідт сказала:
«Ви безпартійний?»
...О, красний, прекрасний цвет! Рабочій, рабства больше нет!..
А в фойє й досі говорили про те, як товаришеві Пупишкіну піднесли самовар — сюрприз одпубліки,, і досі кричав Мамочка.
...Нарешті покликали за стіл. Дзвеніли тарілки. Було пиво. В сусідній кімнаті була й «миколаївська». «Миколаївську» пили ті, кого викликав — по секрету — про-леткультівський поет. Були тости.
...Маруся верещала:
— Слухайте про начотчиків. Скоро почнеться політпро-вірка. Наша публіка майже збожеволіла: зудить-зудить, як приготовішка. Скоро на Сабурову дачу 27пачками... Словом — Гопсаса!
Але Марусі ніхто не слухав, і вона втекла з вечорд. •...Товариш Огре захмелів.
Захмелів і горбун. Тоді сказав товариш Огре товаришеві Пупишкіну: — Так, я п’яний. Але що в п’яного на язиці, те в тверезого на думці... Знаєте?.. І скажу правду: боляче! Бо ні сюди ні туди: біла ворона.
Товариш Пупишкін сказав:
— Совершенно правільно: ні сюди Микита ні туди Микита... Це участь інтелігенції... Ну, а як і мені правду сказати, то і я трохи інтелігент. Правда, не той, так би мовити...
...А пролеткультівський поет знову кричав над Льоліним вухом:
— Вперьод! Вперьод! Время не ждьот!
Льоля думала про постановку пародії на «Лілюлі», потім
подивилась на товариша Огре й задумалась.
...Дванадцята година.