В катакомбах
Шрифт:
Я думаю… ось ти казав, що тут у нас є Царство Боже… А чому ж у нас тут є патриції, плебеї, ну, і раби?
(Оглядає все зібрання, декотрі спускають очі в землю.)
Християнин-патрицій (виступає трохи наперед)
Душа твоя, мій брате, бентежиться даремне. Я — патрицій, а він — мій раб,
(показує на старого чоловіка)але се так для світу, а перед Богом ми брати обоє.
Неофіт-раб (до
Ти раб йому про людське око тільки?
Старий раб
Ні, я служу своєму пану вірно, не тільки зо страху, а й по сумлінню, як наказав Господь.
Неофіт-раб
Коли ви рівні, то нащо маєш ти йому служити?
Старий раб
То Божа воля, що вродивсь він паном, а я — рабом.
Неофіт-раб
То, значить, в Царстві Божім є раб і пан?
Старий раб мовчить.
Патрицій
Він тут мені не раб, тут я йому готов умити ноги, — ми зажили святого тіла й крові укупі, при однім столі.
Неофіт-раб (до старого раба)
І дома так само при однім столі їсте?
Старий раб
Ні, брате, се б зовсім не випадало.
Неофіт-раб
Чому?
Старий раб
Бо так не личить… не подоба…
Єпископ (до неофіта-раба)
Не спокушай його. Він простий духом, а Царство Боже для таких найближче.
Хто терпить все в покорі, той щасливий, тому однаково, чи пан, чи раб він буде тут у світі.
Неофіт-раб
Ні, мій, отче, ні, не однаково…
(З поривом.)
Коли б ти бачив, як плакала моя дитина вчора, — воно ж покірне, тихе немовлятко, — до вечора без покорму зоставшись: на оргії прислужувала жінка і ніколи було забігти в хату погодувать дитину. А тепер дитина наша хвора, тільки жінка не сміє плакати, бо пан не любить очей заплаканих в рабинь вродливих.
Єпископ
Не треба плакати, хоч би померла дитина ваша, — їй велике щастя на небі приготоване.
Неофіт-раб
А панській малій дитині менше щастя буде, коли помре невинним немовлятком?
Єпископ (трохи збентежений)
Невинні всі однакові у Бога.
Неофіт-раб (понуро)
То паненяті вдвоє щастя буде, раз на землі, а вдруге ще й на небі…
Старий раб
Не заздри, брате, не губи душі, святої чистоти їй не плями.
Нехай знущається твій пан-поганин (бо християнин так би не знущався) — він чистоти в твоїй сім'ї не знищить, поки у тебе й в жінки душі ясні.
Неофіт-раб
Ой, не печи мене словами, діду!..
Пробач,
Яка там «чистота» і «ясні душі»? Моя душа гниє, коли я бачу, як жінка з оргії приходить часом вином розпалена, з огнем в очах від сороміцьких співів. Квіти в косах ще не зов'яли і такі яскраві супроти бруду в хаті видаються… Одежу панську жінка поспішає зміняти на верету рабську швидше, щоб не каляти в нашій «чистій» хаті, і я не раз у жінки бачив сльози в такі хвилини… Звичка до розкошів уїлась їй у серце, мов іржа, — без них їй тяжко… Діду, я не міг, не міг не бить її за тії сльози, хоч знав, що тим спротивлю їй ще гірше огидну хату нашу…
Патрицій
Брате мій, ти напути на нашу віру жінку, тоді вона вже плакати не буде по марних світових розкошах.
Неофіт-раб
Пане! — чи пак у вас тут кажуть «брате», — знаєш, не зважуся я жінки навертати на нову віру. Хай вже ліпше плаче по чистих шатах та по панській хаті, ніж має плакати по чистоті душі своєї й тіла. Врятувати вона однаково себе не може, та що їй з того, коли буде знати про гріх і святість. Краще хай не знає.
Єпископ
Хто по неволі согрішив, той чистий.
Неофіт-раб
Та ми, раби, самі не раз не знаєм, що робим по неволі, що по волі… Гріх чи не гріх, а мука зостається… Сказати тяжко… я не знаю сам, чи то моя, чи панськая дитина… Люблю дитину й часом ненавиджу…
Стара жінка
Гріх ненавидіть, то ж дитя невинне.
(Глянувши на єпископа, замовкає.)
Єпископ
І жінка часом мудре слово мовить.
Молода, але змарніла, убого вбрана жінка щось шепоче на вухо поважній старій вдові-дияконисі.
Диякониса (до єпископа)
Дозволиш говорити, чесний отче?
Єпископ
Кажи, але коротко.
Диякониса (вказує на молоду жінку)
Ся сестра бажає послужити сьому брату.
(Вказує на неофіта-раба.)
Єпископ
Як саме?
Диякониса
Просить, щоб його жона приносила дитину їй до хати, йдучи на панську оргію служити, — сестра своє годує немовлятко, то вділить покорму і тій дитинці та й доглядить до вечора сумлінно.
Єпископ (до молодої жінки)
Се добре діло перед Богом, дочко.
Молода жінка покірливо схиляє голову.
Диякониса (до неофіта-раба)
Скажи своїй жоні, нехай приносить дитя до хати теслі Деодата — на Форумі Малому він живе — і доручить сестрі Анціллодеї; за догляд щирий може бути певна.