Шрифт:
Посвята шановному побратимові А. Кримському
Катакомби коло Рима. В крипті, слабо освітленій олійними каганчиками і тонкими восковими свічками, зібралась громадка християн. Єпископ кінчає проповідь слухачам і слухачкам, що стоять побожно, тихо і покірно.
Єпископ
Прославмо ж, браття, Господа Христа, що посадив на небі поруч себе замученого брата Харіклея.
Хор
На
Диякон
Амінь.
Єпископ
Наш брат був на землі рабом поганським, тепер він раб господній, більш нічий.
Неофіт-раб
Господній раб? Хіба ж і там раби?
А ти ж казав: нема раба, ні пана у Царстві Божому!
Єпископ
Се щира правда: всі рівні перед Богом.
Неофіт-раб
І раби?
Єпископ
Раби Господні, брате, не забудь.
Сказав Христос: ярмо моє солодке, — тягар мій легкий. Розумієш?
Неофіт-раб(після тяжкої задуми)
Ні!..
Не можу. Не збагну я сього слова.
Християнка-рабиня (в раптовому нестямі пророкує)
Уже лежить при дереві сокира!..
«Я посічу його і вергну в пломінь», — сказав Господь!.. Прийди, прийди, прийди,
Ісусе, Сине Божий! Похилилась твоя пшениця, — жде вона серпа… Ох, доки ж, Господи?.. Рахіль ридає, нема її діток…
(Безладна мова переходить в несамовитий лемент, інші жінки й собі починають голосити, дехто з чоловіків теж не витримує.)
Єпископ (владним, дужим голосом)
Геть, сатано!
Твоєї влади тут немає!
(Підходить до пророчиці, що б'ється в корчах, і кладе їй на голову руку.)
Сестро, молитва й віра хай тебе рятують від навождення злого духа.
Жінка помалу затихає під його поглядом і безсило схиляється на руки до товаришок, що піддержують її.
Християнка (одна з тих, що піддержують пророчицю. Озивається несмілим голосом)
Отче, її дитину вчора пан продав якомусь грекові з Коринфа…
Єпископ
Вмовкни!
Великий наш апостол заповідав:
«А жінка серед збору хай мовчить».
Пророчицю тим часом виводять. Мовчання.
Неофіт-раб (підходить до єпископа. Тремтячим від збентеження розпачливо-зважливим голосом)
Прости,
Єпископ
Брате мій, коли ти сам по волі шию схилиш в ярмо Христове, солодко се буде твоїй душі; коли ти самохіть на себе хрест візьмеш, невже він буде важким для тебе?
Неофіт-раб
Але нащо маєм ще самохіть у ярма запрягатись та двигати хрести по власній волі, коли вже й так намучила неволя?
Намулили нам ярма та хрести і шию, й душу, аж терпіть несила!
Я не за тим прийшов до вас у церкву, щоб ярем та хрестів нових шукати.
Ні, я прийшов сюди шукати волі, бо сказано ж: ні пана, ні раба.
Єпископ
І сюю волю матимеш ти, брате, як тільки станеш під ярмо Христове.
Раби господні рівні між собою.
Ти під ярмом шлях світовий пройдеш і в Царство Боже ввійдеш, теє царство, де вже немає пана, окрім Бога, а він же нам отець. Твоя гординя була б до сатанинської подібна, якби ти влади Господа-Отця не хтів признати над собою.
Неофіт-раб
Отче!
Яка вже там в раба гординя тая!
Нехай і так, нехай отець єдиний над нами буде, та коли ж настане те Царство Боже? Де його шукати?
Один з братів казав: воно на небі, а другий: на землі…
(Дивиться з запитом і палким сподіванням.)
Єпископ
Обидва праві.
Неофіт-раб
Де ж на землі є Царство Боже?
Єпископ
Тут.
Неофіт-раб
У Римі?!
Єпископ
В нашій церкві.
Неофіт-раб
В катакомбах?
Єпископ
Не говори: «ось тут» чи «там воно». Воно є скрізь, де Бог є в людських душах.
Неофіт-раб
Коли ж він буде в душах всіх людей?
Єпископ
Тоді, коли Христос удруге прийде на землю з неба.
Неофіт-раб (смутно)
Брат один казав, що літ аж тисяча минути мусить від першого до другого пришестя…
Єпископ
Се ересь, брате, бо ніхто не знає ні дня, ні часу…
Неофіт-раб (впадає йому в річ і з радісною надією)
Значить, Царство Боже настати може в кожен день і час?
Єпископ
Запевне так.
Неофіт-раб замислюється і знов смутніє.
Про що гадаєш, брате?
Неофіт-раб