Вінні-Пух та його друзі
Шрифт:
– Я анітрохи не здивуюсь, якщо завтра випаде град,– торочив Крістоферові Робіну Іа.– І оком не змигнеш, як налетять хуги, буревії, бурани і таке інше. Сьогодні, щоправда, гарна погода, але це ще нічого не значить. Це ще не обіцяє доброго прогносу чи проносу – чи як там воно зветься. Одне слово, нічого не обіцяє... Це просто невеличкий шматочок погоди. Ото й усе.
– А ось і Пух,– сказав Крістофер Робін, якому було байдуже, чи випаде завтра град,– головне, аби сьогодні була гарна погода.– Привіт, Пуше!
– Та
– Біда, Крістофере Робіне! – почав Пух.
– А також Іа,– додав Іа.
– Тигра й Крихітка Ру залізли прямо на Шість Сосен, а злізти не можуть, і от...
– Я саме казав,– перебив його Паць,– що коли б тільки Крістофер Робін...
– А також Іа,– вставив Іа.
– Коли б ви обидва були тут, то ми змогли б щось придумати.
Крістофер Робін подивився на дерево, де сидів Тигра із Крихіткою Ру, і спробував щось придумати.
– Я думаю, – глибокодумно сказав Паць,– що коли б Іа став під деревом, а Пух став йому на спину, а я став Пухові на плечі...
– І коли б спина Іа-Іа зненацька тріснула, то ми б усі добряче пореготали. Ха-ха-ха!.. Гарненькі жарти! – сказав Іа.– Дуже смішно, але боюся, що не дуже приємно.
– Ну,– сказав Паць жалібно,– я тільки думав...
– Ти гадаєш, твоя спина зламалася б, Іа? – спитав Пух, страшенно здивований.
– Заздалегідь тут нічого не можна сказати, Пуше. І це, звичайно, найцікавіше.
Пух сказав "Ох", і всі знову почали напружено думати.
– Ура, я придумав! – закричав раптом Крістофер Робін.
– Слухай уважно, шановний Пацику,– сказав Іа-Іа,– і ти скоро втямиш, що ми надумали.
– Я скину сорочку, – сказав Крістофер Робін, – і ми всі візьмемо її за краї, і тоді Крихітка Ру й Тигра зможуть туди плигати, як на батут!.. Вони тільки трошки попідстрибують і ні крапельки не заб'ються.
Але шановний Паць нічого не чув, бо раптом зрозумів, що він знову побачить голубі підтяжки Крістофера Робіна!.. Він уже бачив їх одного разу, і вони йому страшенно сподобалися!.. Відтоді він завжди мріяв ще раз упевнитися, чи й справді вони такі голубі й такі підтягальні.
Отож коли Крістофер Робін скинув сорочку і Паць побачив, що саме такі вони і є, він приязно посміхнувся до Іа і навіть узявся разом із ним за той самий краєчок сорочки.
А Іа йому прошепотів:
– Навіть зараз не можна гарантувати, що не станеться нещасливого випадку. Це кажу тобі я. Нещасливі випадки – дуже цікаві штуки. Вони завжди стаються зовсім випадково.
......................................
Коли Крихітка Ру зрозумів, що його чекає, він страшенно розвеселився і запищав:
– Тигро, Тигро, а ми зараз будемо стрибати! Тигро, ти тільки поглянь,
Його стрибок припав на самісінький центр рятувальної сорочки. Летів він так прудко, що його знову підкинуло майже на ту ж висоту, і він ще довго підлітав то вгору, то вниз, вигукуючи: "О! о! о-о!.."
Нарешті він зупинився і сказав: "Ой, як чудо-о-во!" – і його зсадили на землю.
– Стрибай, Тигро! – гукнув Крихітка Ру.– Це дуже легко!
Але Тигра щосили тримався за гілку і промовляв сам до себе: "Атож, для тварин-стрибунів, таких, як Кенги й Ру, це легко, а для тварин-плавунів, таких, як Тигри, це зовсім інша справа".
І йому раптом уявилося, як він пливе на спині за течією ріки або як він весело пірнає від острова до острова, – і він відчув, що то і є справжнє життя для Тигри.
– Стрибай! – гукнув Крістофер Робін.– Не бійся, все буде гаразд!
– Зараз, хвилиночку,– знервовано сказав Тигра,– мені запорошило око!
І він повільно-повільно поповз по гілляці.
– Давай, стрибай, це дуже просто! – пропищав Крихітка Ру.
І раптом Тигра відчув, як це просто.
– Ой! – крикнув він, побачивши, як дерево летить повз нього.
– Стережіться! – гукнув Крістофер Робін рятівникам.
Почулося – гуп! – а далі – трісь!!! – і на землі зробилася "весела купочка".
Крістофер Робін, Пух та Паць підвелися першими, потім вони підняли Тигру, а на самому споді був, звісно, Іа.
– Ой Іа! – вигукнув Крістофер Робін.– Ти не забився?
Він турботливо обмацав ослика з голови до ніг, струсив з нього пилюку і допоміг йому стати на ноги.
Іа-Іа довго мовчав.
Потому він спитав:
– Тигра тут?
Тигра був тут і знову в чудовому настрої.
– Так,– сказав Крістофер Робін.– Тигра тут.
– Що ж, тоді подякуйте йому від мого імені,– сказав Іа-Іа.
ПРИГОДА П'ЯТНАДЦЯТА,
У якій Кролик має клопітний день і ми дізнаємося, що Крістофер робін робить уранці
Усе віщувало, що Кролик знову матиме страшенно клопітний день. Не встиг він як слід прокинутись, як уже відчув, що сьогодні все залежить від нього і всі від нього чогось чекають. Це був саме той день, коли треба було, скажімо, написати оголошення з підписом "Кролик"; день, коли належало все перевірити, все з'ясувати, все пояснити й, нарешті, – найголовніше – щось організувати.
Такого чудового ранку неодмінно треба було забігти на хвильку до Пуха й сказати: "Ну що ж, прекрасно, тоді я скажу Пацеві", а далі забігти на хвильку до Паця і сказати: "Пух вважає... але краще я спершу збігаю на хвильку до Сови..."