Чтение онлайн

на главную

Жанры

Вірнопідданий
Шрифт:

Це було сприйнято як облуда і зарозумілість; колишні друзі посилалися на його глибоку старість. А втім, він міг писати все, що хотів, — це вже не мало жодного значення, бо чим він, власне, був тепер? Люди, які завдячували Букові своїм становищем або заробітком, дивилися йому просто у вічі, і їхні правиці не тяглися до капелюхів. Багато хто сміявся і вголос робив зауваження: це були ті, які ні в чому від нього не залежали, а просто були сповнені відданості, поки він тішився загальною пошаною. Але замість старих друзів, яких він уже більше не зустрічав під час своєї щоденної прогулянки, у нього з’явилися нові, дивні друзі. Вони, зустрічалися йому, коли він повертався додому і вже сутеніло: якийсь дрібний ділок із зацькованим поглядом, якого банкрутство вже вхопило за горло, або похмурий п’яниця, або якась тінь, що кралася вздовж мурів. Вони стишували кроки і дивилися на нього з боязкою або зухвалою фамільярністю. Вони нерішуче скидали капелюха, тоді старий Бук кивав їм головою, стискав простягнуту руку, байдуже чию.

Згодом навіть ненависть перестала помічати його. Хто раніше навмисне відвертався від нього, тепер байдуже проходив повз нього і часом навіть уклонявся за старою звичкою. Коли це був батько, який гуляв із своїм юним сином, його обличчя ставало

замисленим, і, пройшовши повз старого, він казав:

— Ти бачив, синку, старого чоловіка, який крадеться вздовж мурів, завжди самотній, і ні на кого не дивиться? Запам’ятай на все життя, що може з людиною зробити ганьба.

І хлопець, побачивши старого Бука, відчував у своєму серці таємний страх, так само як його батько за дитячих років, бачачи Бука, відчував якусь підсвідому гордість. Щоправда, були молодики, які не підкорялися думці більшості. Іноді, коли старий Бук виходив з дому, в гімназії саме закінчувалося навчання. Юрби підлітків бігли вулицею, з пошаною розступаючися перед учителями, і Кюнхен, тепер запеклий націоналіст, або пастор Цілліх, значно високоморальніший, ніж будь-коли, після нещастя з Кетхен, поквапливо проходили, не вшановуючи пропащого і єдиним поглядом. Тоді ці нечисленні молодики зупинялися, кожен сам по собі, як здавалось, і за власним почином. На їхньому чолі було більше зморщок, ніж у їхніх однолітків; в їхніх очах з’являвся новий вираз, як тільки вони поверталися спиною до Кюнхена та Цілліха і скидали кашкети перед старим Буком. Він мимоволі стишував кроки і вдивлявся в ці юнацькі обличчя, читаючи в них прагнення до кращого майбутнього і знову сповнюючись надії, з якою протягом усього свого життя вдивлявся в усі людські обличчя.

Тим часом Дідеріхові, справді, ніколи було вділяти багато часу другорядним явищам, які супроводили його підвищення. «Нецігська газета», що стояла тепер цілковито до розказу Дідеріхові, заявила, що Бук сам, перед тим як скласти із себе головування в спостережній раді, був змушений висловитися за надання панові докторові Геслінгу місця головного директора. Проте багато хто відчував, що тут щось не так. Усе ж Нотгрошен багатозначно писав про видатні і безперечні заслуги головного директора пана доктора Геслінга перед суспільством. Якби він не придбав тишком більше половини акцій, вони, звичайно, падали б дедалі нижче, і, отже, не одна родина завдячує тільки панові докторові Геслінгу тим, що уникла катастрофи. Страйкові, завдяки енергії нового головного директора, вдалося щасливо запобігти. Його націоналістичні і монархічні погляди були зарукою того, що надалі сонце монаршої ласки не буде більше заходити над Гаузенфельдом. Одне слово, для господарського життя Неціга, а особливо для паперової промисловості, починалася доба розквіту, тим паче, що чутка про злиття Геслінгової фабрики з Гаузенфельдом, як переказували з вірогідних джерел, відповідала дійсності. Нотгрошен навіть міг повідомити, що пан доктор Геслінг тільки за цієї умови погодився взяти на себе керування Гаузенфельдом.

І справді, найпершим Дідеріховим клопотом було збільшення акціонерного капіталу. На новий капітал була придбана Геслінгова фабрика. Дідеріх зробив блискучу справу. Його перша угода з окружним управлінням увінчалася успіхом, спостережна рада була слухняним знаряддям в його руках, він був господарем становища і міг узятися до внутрішньої організації підприємства та накинути їй свою суверенну волю. Він почав з того, що зібрав увесь свій штат робітників і службовців.

— Дехто з вас, — сказав він, — уже знають мене по моїй фабриці. Ну, а всі інші ще взнають! Хто хоче мені допомогти — будь ласка, але крамоли я не попущу. Не минуло ще й двох років, відколи я сказав це маленькій купці людей, а тепер ви самі бачите, скільки вас під моєю владою. Ви можете пишатися таким господарем! Звіртеся на мене, я подбаю про те, щоб збудити ваш націоналістичний дух і зробити з вас вірних прихильників існуючого ладу. — І він пообіцяв їм власні житла, допомогу для хворих, дешеві продукти харчування. — Але соціалістичної пропаганди я не потерплю! Хто надалі подасть голос не за того депутата, за якого голосуватиму я, — той полетить! — Невірі, сказав Дідеріх, він також вирішив покласти край; щонеділі він буде перевіряти, хто відвідує церкву, а хто ні. Поки на світі панує неспокутуваний гріх, будуть війни і ненависть, заздрощі і розбрат. А тому: володарем має бути один!

Щоб зміцнити цей найвищий принцип, усі приміщення фабрики були вкриті написами, які проголошували його. Прохід заборонений! Носити воду відрами від пожежних апаратів не дозволяється! Приносити пиво тим паче не вільно, бо Дідеріх не минув нагоди укласти з однією броварнею угоду, що забезпечувала йому прибуток від споживання пива його робітниками… їсти, спати, курити, приводити з собою дітей, «залицятися, волочитися, заводити любощі і взагалі всяку розпусту» якнайсуворіше заборонено! В будинках для робітників, ще перед тим, як їх збудували, вже було заборонено оселяти позашлюбних дітей. Одна невінчана пара, яка за часів Клюзінга ухистилася протягом десяти років зберігати свою таємницю, була урочисто звільнена. Ця пригода навіть послужила для Дідеріха приводом застосувати новий засіб до піднесення морального рівня народу. У відповідних місцях він звелів повісити продукований у самому Гаузенфельді папір, під час уживання якого неможливо було не звернути увагу на повчальні або вірнопідданчі афоризми, надруковані на ньому. Іноді він чув, як робітники кидали один одному вислів, який походив з вищих сфер і дійшов до них у такий спосіб, або ж заспівували пісню, що відбилася в їхній пам’яті за тих самих обставин. Заохочений успіхом, Дідеріх пустив свій винахід у продаж. Він з’явився під назвою «Світова потуга» і справді, як сповіщала широкомовна реклама, переможно крізь увесь світ ніс німецький дух, що спирався на німецьку техніку.

Але навіть цей виховавчий папір не міг усунути всі приводи для конфліктів між хазяїном і робітниками. Одного дня Дідеріх був змушений заявити, що оплачуватиме тільки лікування зубів, але не штучні зуби! Якийсь робітник замовив собі цілу щелепу! Через те, що Дідеріх послався на свою — щоправда, оголошену минулим числом, — об’яву, робітник поскаржився до суду і, як це не дивно, виграв справу. Захитаний цим у своїй вірі в панівний лад, він став бунтівником, морально занепав і за інших обставин був би негайно звільнений. Але Дідеріх ніяк не міг наважитися випустити з рук щелепу, яка коштувала йому так дорого, і заради неї далі тримав робітника на роботі… Вся ця історія, — він

не приховував цього від себе, — не могла не відбитися шкідливо на настроях робітників. До цього долучився вплив грізних політичних подій. Коли у нововідкритому рейхстагу кілька соціал-демократичних депутатів не встали при виголошенні «слави» на кайзерову честь, усі сумніви зникли, конечна потреба законопроекту проти соціалістів була доведена. Дідеріх узявся до обробки громадської думки; своїх робітників він повідомив про це промовою, яку вони вислухали в похмурій мовчанці. Більшість рейхстагу була досить несумлінна, щоб відхилити законопроект, і наслідків не довелося довго чекати: якогось промисловця вбито! Вбито! Промисловця! Убивця правив, буцімто він не соціал-демократ, але ціну таким запевненням Дідеріх пізнав на досвіді з власними робітниками; і вбитий начебто добре ставився до робітників, але так само поводився й Дідеріх. Протягом багатьох днів і тижнів він не відчиняв жодних дверей без страху перед ножем, що причаївся за ними. В конторі тримав автоматичну рушницю і щовечора лазив разом з Густою по спальні, шукаючи лиходіїв. Його телеграми кайзерові, чи то виходили вони від зборів радників, чи то від комітету «партії кайзера», чи то від спілки підприємців, чи то від Товариства воїнів, — телеграми, якими Дідеріх засипав монаршу особу, волали про допомогу проти соціалістів, які все більше розпалюють революційний рух, що забрав ще одну жертву, про визвіл від цієї чуми, про негайні законодавчі заходи, про військовий захист авторитетних осіб і власності, про ув’язнення страйкарів, які заважають іншим працювати… «Нецігська газета», яка старанно друкувала все це, ніколи не забувала додавати, які великі заслуги пана головного директора Геслінга в справі соціального миру і забезпечення робітників. Кожний збудований Дідеріхом дім для робітників Нотгрошен зразу ж подавав у газеті в дуже прикрашеному вигляді із супровідною хвалійною статтею. Хай деякі інші роботодавці, про вплив яких у Нецігу, на щастя, більше говорити не доводиться, поширюють серед своїх робітників підривні тенденції, даючи їм частку в прибутках! Тільки репрезентовані паном головним директором доктором Геслінгом принципи сприяють установленню між роботодавцем і робітником таких стосунків, які його величність бажає бачити в німецькій промисловості. Енергійний опір безпідставним вимогам робітників, так само як і коаліція роботодавців, як відомо, входять у кайзерову соціальну програму, здійсненню якої, на свою славу, і присвятив себе пан головний директор доктор Геслінг… А поряд красувався Дідеріхів портрет.

Таке визнання заохочувало до ще ревнішої діяльності, незважаючи на те, що неспокутуваний кимось гріх чинив свій спустошливий вплив не тільки в діловій галузі, але і в родині. Тут заздрощі і розбрат сіяв, на жаль, Кінаст. Він правив, що без нього та його непомітного посередництва під час закупівлі акцій Дідеріх нізащо б не досяг свого блискучого становища. На це Дідеріх відказував, що Кінаст достатньою мірою винагороджений пакетом акцій, що відповідає його коштам. Цього шуряк не визнавав, мало того: він мав нахабство товкти, що його безсовісні вимоги мають правну підставу. Чи не був він як Магдин чоловік співвласником старої Геслінгової фабрики у восьмій частці її вартості? Фабрику продано, Дідеріх одержав за неї готівку і гаузенфельдські акції. Кінаст зажадав восьмої частини процентів на капітал і річного дивіденду акцій. На цю нечувану вимогу Дідеріх з усією рішучістю відповів, що ані шурякові, ані сестрі нічого більше не належиться.

— Я повинен був виплачувати вам лише вашу частку щорічного прибутку від моєї фабрики. Фабрику продано. Гаузенфельд належить не мені, а акціонерному товариству. Що ж до капіталу, то це моя особиста власність. Тут ваші вимоги ні до чого.

Кінаст назвав це відвертим грабунком. Дідеріх, цілком переконаний своїми аргументами, заговорив про здирство, а потім розпочався процес.

Процес тривав три роки. Він провадився з усе зростаючою запеклістю, особливо з боку Кінаста, який, щоб цілком присвятитися йому, відмовився від своєї служби в Ешвейлері і переселився з Магдою до Неціга. Головним свідком проти Дідеріха він висунув старого Сетбіра, який у захваті помсти і справді намагався довести, що Дідеріх ще раніше не виплачував своїм родичам належних їм сум. Кінастові спало також на думку за допомогою теперішнього депутата, Наполеона Фішера, висвітлити деякі пункти в Дідеріховому минулому, що, проте, йому не зовсім пощастило. Однак, Дідеріх змушений був через те час від часу виплачувати чималі суми до каси соціал-демократичної партії. І він міг сказати собі, що його особисті збитки засмучували його менше, ніж шкода, завдана всім цим справі націоналізму…

Густа, яка дивилася на речі вужче, розпалювала суперечки між чоловіками головним чином із жіночих мотивів. Перша дитина Геслінгів була дівчинка, і Густа не прощала Магді її хлопчика. Магда, яка спершу виявляла до грошових справ лише малий інтерес, почала ворожі дії того дня, коли Еммі з’явилась у виписаному з Берліна небаченому капелюшку. Магда впевнилася, що Дідеріх тепер — це могло всякого обурити — віддає перевагу Еммі. В Гаузенфельді у неї були власні апартаменти, куди вона запрошувала на чай. Сума, асигнована на її туалети, була просто викликом заміжній сестрі. Магда бачила, що перевага, яку приніс їй шлюб, обернулася тепер проти неї, і обвинувачувала Дідеріха в тому, що він напередодні свого розквіту віроломно позбувся її. Якщо Еммі й тепер не знаходила собі чоловіка, значить, цьому, певно, були особливі причини, про які перешіптувалися по всьому Нецігу. Магда не бачила, чому б не говорити про них уголос. Через Інгу Тіц про це дізналися в Гаузенфельді; але Інга одночасно доставляла зброю і проти наклепниці: вона зустріла у Кінастів акушерку в той час, коли першій дитині було ледве півроку. Після цього зчинився страшенний гвалт, взаємні образи телефоном, погрози судом, для чого обидві жінки збирали матеріал, підкуплюючи покоївку супротивниці.

І незабаром, по тому як чоловічій розсудливості Дідеріха і Кінаста пощастило цього разу запобігти сімейному скандалові, він усе ж таки стався. Густа і Дідеріх почали одержувати анонімні листи, що їх доводилося ховати від усіх, навіть одному від другого, — такий безмежно фривольний був їхній зміст. Крім того, вони були ілюстровані малюнками, що переходили всі дозволені межі хоч би й реалістичного мистецтва. Регулярно щоранку на столі в їдальні лежали ці невинні сірі конверти, і кожен із подружжя швидко ховав свого, вдаючи, начебто не помітив конверта другого. Але одного дня цій грі в хованки настав, край, тому що у Магди вистачило сміливості прибути до Гаузенфельда з пачкою достоту таких самих листів, які вона нібито одержала сама. Густа вирішила, що всьому є край.

Поделиться:
Популярные книги

Возвышение Меркурия. Книга 17

Кронос Александр
17. Меркурий
Фантастика:
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Возвышение Меркурия. Книга 17

Сильнейший ученик. Том 2

Ткачев Андрей Юрьевич
2. Пробуждение крови
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Сильнейший ученик. Том 2

Теневой путь. Шаг в тень

Мазуров Дмитрий
1. Теневой путь
Фантастика:
фэнтези
6.71
рейтинг книги
Теневой путь. Шаг в тень

Ну, здравствуй, перестройка!

Иванов Дмитрий
4. Девяностые
Фантастика:
попаданцы
альтернативная история
6.83
рейтинг книги
Ну, здравствуй, перестройка!

Вечный. Книга III

Рокотов Алексей
3. Вечный
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
рпг
5.00
рейтинг книги
Вечный. Книга III

Безымянный раб

Зыков Виталий Валерьевич
1. Дорога домой
Фантастика:
фэнтези
9.31
рейтинг книги
Безымянный раб

Измена. Возвращение любви!

Леманн Анастасия
3. Измены
Любовные романы:
современные любовные романы
5.00
рейтинг книги
Измена. Возвращение любви!

Кодекс Охотника. Книга XXIII

Винокуров Юрий
23. Кодекс Охотника
Фантастика:
боевая фантастика
попаданцы
5.00
рейтинг книги
Кодекс Охотника. Книга XXIII

Идеальный мир для Лекаря 14

Сапфир Олег
14. Лекарь
Фантастика:
юмористическое фэнтези
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Идеальный мир для Лекаря 14

Лорд Системы 14

Токсик Саша
14. Лорд Системы
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
рпг
5.00
рейтинг книги
Лорд Системы 14

Последний Паладин. Том 2

Саваровский Роман
2. Путь Паладина
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Последний Паладин. Том 2

Последний реанорец. Том III

Павлов Вел
2. Высшая Речь
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
5.25
рейтинг книги
Последний реанорец. Том III

Темный Лекарь 5

Токсик Саша
5. Темный Лекарь
Фантастика:
фэнтези
аниме
5.00
рейтинг книги
Темный Лекарь 5

Газлайтер. Том 6

Володин Григорий
6. История Телепата
Фантастика:
попаданцы
альтернативная история
аниме
5.00
рейтинг книги
Газлайтер. Том 6