Візантійська фотографія
Шрифт:
«Мисли ширше, — порадив він. — Ось, до прикладу, Пушкін. Заблуканий був чоловік, гнівливий. Але ж належав до чину найсправжнісіньких потвор, зневажених снобами. Боровся за право не бути зневаженим. Навіть вони війну вели, тодішні потвори. Пушкін з Александриною супроти красунчиків всіх тодішніх. Супроти Гончарової, кавалерґардів-підарів, супроти Дантеса. Я тепер створюю теорію переможних потвор».
«Нащо?»
«Нащо, питаєш? — Ференц ковтнув шампанського з пляшки. — Бо, якщо я навіть і потвора, то не конче ж мусить в мене смердіти здохлими пацюками!»
«Не конче», — погодився Знойко, роблячи коктейль.
«Адже ж я правий?»
«Але не примножуй жабу на грішній землі. Обороняй конкретний ґрунт».
Ференц випив горілки, задумався, потім мовив:
«Обороняю зневажених, вичакловую екологію монстрів. До речі, Пушкін перед смертю говорив французькою».
Вони випили за перемогу монстрів й відкоркували «Жанну».
«У коряків й чукчів злі духи називаються однаково — кале, — раптом сказав
Ференц сприйняв питання без усмішки. Він ковтнув білої, несхвально примружився і сказав: «Я — потвора».
За годину Знойко поринув у тривожні сновидіння. Ференц довго дивився на сплячого приятеля, на цівку слини, котра втекла з його рота, знуджено видовжилась й досягла термостатичної ванни. Він придумував поезію:
православний пікет навперегін візитові папи він так навстіж злютований всеперемагаючою силою правди її обороноспроможністю під синьою банею із золотими зірочками жоден рим сюди не поткнеться ні собором святого петра ні санта марія маджорою ні мавзолеєм елія публія адріана старого підараса що зруйнував єрусалимські фундаменти й помер від гострокутного камінця у нирці.Князь жаху. Спроба вільної екзегези
«Таємниці Буття мають три Числа і розташовані на трьох сферах втілення: на сфері Промислу [1] , на сфері Дії та на сфері Спогадів. Смертним ніколи не вдасться об'єднати три Числа в зрозуміле та цільне…».
Пророцтвами про Антихриста можна вважати безліч текстів від Книги Даниїлової — «коли грішники довершать міру, настане цар зухвалий, хитрий» (Дан 8, 23), до об'яви: «здавачам м'яса товари відпускаються у магазині-салоні № 666». Найповніше передбачення Князя Жаху, в особі якого сатана збере зло смертного світу, міститься в Апокаліпсі св. Іоана Богослова. Коментуючи безсмертний твір, святі Отці Церкви звузили обрій пророцтва до людських координат: «Антихрист вийде з мороку й темряви глибинних теренів Землі, куди вигнаний був диявол» (св. Андрій Кесарійський, «Толкованіє на 11-у главу Апокаліпси», 30), «Антихрист народиться від жони нечистої, від дівиці вигаданої» (св. Гіполіт, «Сказання про Христа та Антихриста»). «Антихрист буде підготовлений і вихований таємно». (св. Іоан Дамаскін, «Правдиве викладення Православної віри», кн. 4, гл. 26). Окремі містики вважають, що поява Антихриста як всесвітнього володаря буде пов'язана з Єрусалимом так само, як в свій час місія Спасителя нашого, Ісуса Христа. Вони базують свої висновки на тексті «Синаксар у М'ясопусний тиждень»: «…и во Іерусалимъ достигнетъ, и храм их воздвигнетъ».
1
Промисел— присутність Бога у світовому розвитку.
Цікавішими є дослідження про час приходу Антихриста. Нострадамус у «Центуріях» (10, 72) вказував на 1999 рік від Р.Х., що наповнює екзегетів (дослідників текстів) терпким передчуттям нещастя. Дехто вважає, що Антихрист вже приходив — у 1917 році, і виголошував своє вчення не з Храму, а з Кремля. Але протоієрей Б. Молчанов застерігає: «Мы можем себе представить — как легко и быстро после отвратительного чорта большевизма сможет привлечь к себе всеобщее внимание „светлый“ образ Антихриста». («Антихрист», Нью-Йорк, 1976, с.7).
Секта аттаріанців виробила вчення про постійний прихід Антихриста у світ. Адепти секти твердять: десь на початку Христової ери існувала людина з лівою рукою Антихриста, через століття жив носій його волосся, через сто років око або вухо улюбленця сатани стало частиною тіла обраної їм істоти. Цілісний Антихрист, стверджують аттаріанці, не з'явиться ніколи, бо цілісність і зло — несумісні.
Схід визнає майбуття Антихриста, як прихід могутнього космічного демона, що йому вдасться зруйнувати мільйонолітній Охоронний Мур, побудований навколо Людства в духовному океані вищими йогами Авіду [2] . Згадка про можливість такого демона знайдена в книзі Бодхисаттви Н'ямі, де провіщено:
2
Авіду— означення нашого світу в східній містиці.
«Досконалість зруйнується, стовпи впадуть, морок поглине Кайласу [3] і по чорному снігу Аймані прийде чудовисько!» (БН 7,68–69).
Незвичайний хлопчик Джо Баттемер, який народився у 1953 році, дивував усіх своїм даром пророцтва. Прожив він 9 років, і перед смертю передбачив появу Антихриста у вигляді зайця з блакитними очима і чорним вухом. Джо назвав дату появи — 4 вересня, але рік назвати не встиг. Коментатори цього пророцтва — здебільшого шарлатани — наділили зайця — Антихриста сатанинською звичкою злягатись в Купальську ніч з брюнетками та здатністю виголошувати промови на всіх діалектах Землі. Ми вважаємо, що подібні надмірності шкодять справжньому аналізові і призводять до сміховинних пророцтв.
3
Кайласа— священна гора Індуїстів у Західному Тібеті.
Остання Книга Нового Завіту пов'язує з Антихристом славетне Число Звіра — 666. Навколо цього символу побудована ціла Вавілонська вежа спекуляцій. Зупинимося на одній версії, у відповідності з якою сатанисти створили книгу, що на її 666-ій сторінці вміщений справжній Знак Антихриста з шести елементів. Послідовники знакової філософії стверджують, що такий Знак необхідний для утримання рівноваги у Всесвіті, де на протилежному боці символіки утверджена Христова Церква.
Спіритуали кайєнської школи, виходячи з того, що Антихрист у всьому повинен бути протилежним Христу, вважають його жінкою. Ця здогадка надихнула маляра Анатолія 3. Він намалював Антихриста — на полотні Князь Жаху виглядав як струнка гола дівчина з червоним волоссям, антрацитовими очима і акуратними персами. На дівчат, що їх Анатолій 3. приводив до себе, зображення діяло будливо — у ліжку вони ставали несамовитими. Одного разу до 3. завітав бурят Ходга — філософ і гуру. Ходга неквапно оглянув полотно і промовив знаменні слова: «Останній з Великих Архатів [4] не прийде, бо ВОНА його спокусила». В ту хвилину, коли гуру виголошував своє пророцтво, витекли з металевих рам чорні дзеркала Храму Перламутрових Хмар на острові Хон. Неназваний містик об'єднав обидві ці події у пророчий фрагмент Сущого і дав назву з п'яти літер (Перші чотири були знайдені пізніше у текстах і визначені як приголосні). Картина Анатолія 3. ніде не виставлялась і заважала своєму творцеві одружитись.
4
Архати— вчителі істини (гуру), що володіють надсвідомістю та живуть виключно для блага людей.
Одного зимового вечора, відчуваючи себе хворим, Анатолій зупинився біля великої ґратчастої брами. Він доторкнувся рукою до її металу, до залишків фарби на кутих спіралях, до гранованих пірамідальних заклепок та залізних троянд навколо клямки. На металевій пластині він побачив обгорнуті павутинням залишки метелика, кольоровий пташиний послід і ще щось незрозуміле і знищене. Він раптом відчув дивну гармонію пронизливого вітру, брами і ампірного каменю старих будинків — каменю сірого, стомленого та мудрого. І в єстві його відкрилось нове, внутрішнє небо з єдиною зіркою — теплою та сріблястою. Він пішов додому, спалив полотно з зображенням Антихриста і написав текст, який починався словами: «Кожне наближення до істини марить наближенням до абсурду…» Наприкінці тексту містився віршик. НА НЕЗРОЗУМІЛІЙ МОВІ:
Олл а олла олла см. Хар-хор сінгл, мар гебел кай олла см.Уява виймає з потоку Часу дві краплі минулого і зливає їх за правом примхи. Перша крапля: 5 листопада 1708 року Мазепа виступає з Батурина назустріч Карлові XII; крапля друга: 4 липня 67 року на попелі сплюндрованої римлянами Йотапати зверхник вже мертвого гарнізону Йосип Флавій рятує своє життя, провіщаючи Веспасіану імператорську владу. Обидві краплі ми забарвимо у чорний і золотий кольори — блазонні [5] кольори імперії. Мазепа зраджує Імперію заради своєї Батьківщини, Флавій зраджує рідну Іудею в ім'я імперії. Імперія дає обидвом краплинам масний полиск чорного та золотого. Можливість інших кольорів не виключена — сіре небо над Батурином, червона смуга на сенаторській тозі Веспасіана — але визначають все, домінують у всьому чорне та золоте.
5
Блазоніка— галузь геральдичної науки, що вивчає гербову традицію.