Вежа блазнів
Шрифт:
— Пророцтво Малахії, — припинив дискусію Тома Альфа, — є безпомильним.
— Чого, — парирував Шарлей, — не можна сказати про його інтерпретаторів.
Щур обнюхував миску Шарлея. Рейневан із зусиллям піднявся, сперся спиною на мур.
— Ой, панове, панове, — промовив він через силу, витираючи піт з чола і стримуючи кашель. — Сидите у вежі, у темній в'язниці. Невідомо, що буде завтра. Може, нас потягнуть на муки і смерть? А ви сперечаєтеся про папу, який зійде на престол тільки через шість років…
— А звідки ви знаєте, — поперхнувся Тома Альфа, — що через шість?
— Не знаю. Так якось вирвалося…
У переддень
— Готують поле для дій, — похмуро зауважив він, — інквізиторові. Забирають звідси божевільних і звихнутих, щоб інквізитору не довелося витрачати на них часу. Залишають самі вершки. Себто нас.
— Мені, — підтакнув Урбан Горн, — теж так здається.
До розмови прислухався Циркулос. А незабаром він переселився. Зібрав солому і перечалапав, достоту як старий лисий пелікан, до протилежної стіни, де трохи віддалік зробив собі нове лігво. Стіна ж і підлога у блискавичному темпі вкрилися ієрогліфами й ідеограмами. Переважали знаки зодіаку, пентаграми і гексаграми, не бракувало спіралей і тетрактисів, повторювалися букви-матері: Алеф, Мем і Шин. Було, а як же інакше, щось на кшталт Дерева Сефірот. А також інші найрізноманітніші символи і знаки.
— І що ви, панове, скажете, — вказав рухом голови Тома Альфа, — на цю чортівню?
— Інквізитор, — виніс вердикт Бонавентура, — візьме його першим. Згадаєте мої слова.
— Сумніваюся, — сказав Шарлей. — Я думаю, що навпаки, його невдовзі випустять. Якщо справді звільняють недоумків, то він задовольняє ці критерії просто-таки зразково.
— А я вважаю, — заперечив Коппірніґ, — що ви щодо нього помиляєтеся.
Рейневан також так вважав.
Пісний оселедець став абсолютно домінувати в меню, невдовзі навіть щур Мартін їв його з помітною неохотою. І тоді Рейневан наважився.
Циркулос не звернув на Рейневана уваги, зайнятий вимальовуванням на стіні Печаті Соломона, він навіть не помітив, коли той підійшов. Рейневан кашлянув. Раз, потім ще раз, голосніше. Циркулос не повернув голови.
— Не заступай мені світла!
Рейневан присів навшпиньки. Циркулос набазграв на окружності навколо печаті симетричні написи: AMASARAC, ASARADEL, AGLON, VACHEON і STIMULAMATON.
— Що тобі тут треба?
— Я знаю ці сиглі і заклинання. Я про них чув.
— Та-а-ак? — Циркулос тільки тепер підняв на нього очі, якийсь час мовчав. — А я чув про провокаторів. Іди геть, змію.
Він відвернувся спиною і став базграти далі. Рейневан відкашлявся, набрав повітря.
— Clavis Salomonis [511] …
Циркулос завмер. Якийсь час не ворушився. Потім повільно повернув голову. І ворухнув волом.
— Speculum salvationis [512] , — відповів голосом, у якому все ще звучали підозріливість і непевність. — Толедо?
511
Ключ Соломона (лат.).
512
Свічадо спасіння (лат.).
— Alma mater nostra. [513]
— Veritas Domini? [514]
— Manet in saeculum. [515]
— Амінь, —
— Прага.
— А я, — Циркулос посміхнувся ще ширше, — Болонья. Потім Падуя. І Монпельє. У Празі теж бував… Знав докторів, магістрів, бакалаврів… І мені не забули про це нагадати. Під час арешту. А інквізитор захоче знати подробиці… А тебе, юний побратиме? Про що тебе випитуватиме захисник католицької віри, що поспішає до нас? Кого ти знав у Празі? Спробую відгадати: Яна Пршибрама? Яна Кардинала? Петра Пейна? Якубка зі Стршибора?
513
Буквально — «Наша мати-годувальниця» (лат.); альма-матер — старовинна студентська назва університету як такого, що живить духовно, дає поживу розуму.
514
Правда Господня (лат.).
515
Залишається навіки (лат.).
— Я, — Рейневан пам'ятав попередження Шарлея, — нікого не знав. Я невинний. Опинився тут випадково. Через непорозуміння…
— Certes, certes [516] , — махнув рукою Циркулос. — Як же інакше. Тільки будь переконливим у своїй невинності — і, дасть Бог, вийдеш цілим. Шанси в тебе є. На відміну від мене.
— Та що ви…
— Я знаю, що кажу, — перебив Циркулос. — Я — рецидивіст. Haereticus relapsus [517] , розумієш? Тортур я не витримаю, сам себе погублю… Вогнище гарантоване. Тому…
516
Звичайно, звичайно (лат.).
517
Єретик, що повторно впав у єресь (лат.); relapsus — повторення помилки.
Він махнув рукою в бік накреслених на стіні символів.
— Тому, — повторив він, — як бачиш, я комбіную.
Минула доба, перш ніж Циркулос відкрив, що саме він комбінує. Доба, упродовж якої Шарлей висловив явне невдоволення новим приятелюванням Рейневана.
— Абсолютно не розумію, — підсумував він, насупившись, — навіщо ти витрачаєш час на теревені з цим придурком.
— Та лиши ти його в спокої, — несподівано став на бік Рейневана Горн. — Хай собі теревенить, з ким хоче. Може, йому потрібна різноманітність?
Шарлей махнув рукою.
— Гей! — крикнув він услід Рейневану, який власне відходив. — Не забудь! Сорок вісім!
— Що?
— Сума літер у слові «Аполліон»! Помножена на суму літер у слові «кретин»!
— Я комбіную, — Циркулос понизив голос, пильно роззирнувся. — Комбіную, як звідси вибратися.
— За допомогою, — Рейневан теж роззирнувся, — магії, чи не так?
— Інакше не вийде, — сухо констатував старець. — Підкуп я вже пробував, на самому початку. Дістав кийком. Пробував лякати. Знову дістав. Пробував прикинутися цілковитим дурнем, одначе вони на це не клюнули. Симулював одержимого дияволом — і якби інквізитором і далі був старий Добенек, вроцлавський пріор від Святого Войцеха, може, воно мені би вдалося. Але цей новий, молодий, о, цей не дасть пошити себе в дурні. І що мені залишається?