Загибель Уранії
Шрифт:
Куди скерувати антиречовинні ракети-перехоплювачі? Як найдоцільніше і найефективніше контратакувати штучний супутник ворога? Ні один з найвидатніших полководців усіх епох Пірейї не зміг би розв'язати цього питання. Просто не вистачило б часу на обміркування, не вдалося б врахувати безліч обставин. Але те, що вже виходило за межі можливості людини, дуже легко протягом кількох десятків секунд зробив Головний кібернетичний центр СКД — велетенська електронно-обчислювальна споруда, надійно схована в стальних бункерах глибоко під землею.
Численними радіорелейними
Неймовірно жахливі були вони, оті хвилини, коли від двох континентів помчали і почали зближуватися дві шеренги смертоносних ракет!
Стальні сигари не уникають одна одної, а, навпаки, шукають зустрічі.
Ще кілька десятків секунд — і гримне вибух.
— Швидше, друзі, швидше! — кричить у мегафон Рум, висунувшись з дверей ракетоплана. Він не може підвести літак ближче: на рифах біля острова Свята витанцьовує шалений прибій.
Схожа на «Крихітку» Дейва металева потвора, яка прямує до ракетоплана, не пристосована до плавання і посувається дуже повільно. На неї раз по раз обрушуються важенні вали, і серце в Рума тривожно завмирає: коли б не змило тих, що вчепилися в кабіну злагоди.
— Лікарю, ну, що там?
Той дивиться в бінокль, але і йому ще погано видно.
— Їх п'ятеро. Три чоловіки і дві жінки. Одна, мабуть, поранена, і її тримають на руках.
— Дайте я гляну! — Рум простягнув руку, щоб узяти бінокль, але в цю мить ввімкнувся екран телевізора, на ньому з'явилось бліде, зосереджене обличчя капітана Зорі Надії.
— Рум, негайно стартуйте! З максимальним прискоренням — якнайвище! — академік затнувся, схопився рукою за груди. — Вибух… стався!
Кілька наступних хвилин випали з пам'яті Рума. У свідомості лишилося тільки бліде обличчя Майоли, її залита кров'ю рожева сукня.
Звідки тут кохана? Що з нею трапилося?
Він навіть не здивувався — все було таким несподіваним і неймовірним, що сприймалося як маячіння.
Рум отямився лише тоді, коли ракетоплан, долаючи звуковий бар'єр, на мить завібрував. Рефлекторні звички пілота взяли гору над усім: надзвичайно велике перевантаження треба було усунути, бо це загрожувало загибеллю.
Рум зняв ногу з педалі керування. Стрілка покажчика прискорення поповзла з поділки «6» униз. З грудей вмить звалилася нестерпна вага. Але мозок ще працював мляво.
Цілком машинально Рум глянув у віконце. Посеред безмежної синяви Бурхливого океану виднілась плямка — острів Свята.
— Будь проклята, Ураніє! — він у безсилій люті погрозив комусь кулаком. — Будь про… — і затнувся.
На місці темної плямки спалахнув неймовірно яскравий промінчик. Просто на очах він перетворився на сяючу кулю, яка з кожною секундою збільшувалась. Її яскравість набула зловісного забарвлення. Чорне з червоним — атомний вибух!
Рум обвів поглядом кабіну.
Мертва Майола. Непритомний лікар. Тессі Торн
Загинула найдорожча в світі. Гине весь світ. Хто винен у цьому?
Ось він — винуватець, мерзенний виродок Кейз-Ол! Зв'язаний, злочинець лежить у кутку кабіни і позирає навколо хижими, вовчими очима.
— Як ви себе почуваєте, Рум?.. — почувся стурбований голос капітана Зорі Надії. — Негайно ввімкніть пристрої на дистанційне керування. До вас наближається перша вибухова хвиля.
Рум виконав наказ і глянув у праве віконце кабіни. Фази атомного вибуху над Уранією розвивалися далі. Масштаби явища були просто неймовірні: полум'я вже охопило півнеба. Але коли Рум поглянув у протилежний бік, він побачив ще страшніше: з півночі сунув чорно-багряний вал, якому не було кінця-краю. Він вбирав у себе хмари й воду, запинав увесь Бурхливий океан…
Рум зручніше вмостився в кріслі, заплющив очі. Він був безсилий боротися проти вибухової хвилі. Єдина надія — на автомати керування.
Ще кілька секунд — і раптом ракетоплан гойднувся…
Нестерпний біль пронизав очі Рума. Холодом опекло мозок. Навалилася пітьма — важка, непроникна. І, нарешті, все зникло.
Коли планета зойкнула
Побляк, згас екранчик біоскопа. Павло Сєдих схопився, обвів нестямним поглядом кабіну.
Побачене й відчуте все ще стояло перед очима, пекло в грудях, вдиралося в мозок розпачливим: «Навіщо?»
Трагедія далекої планети була не абстрактним видовиськом, вона змушувала замислюватись, а чи не станеться так і на Землі?
Там, на Пірейї, обставини склалися дуже несприятливо. Союз Комуністичних Держав вийшов на арену історії надто пізно, коли концентрація капіталу в Монії досягла найвищої межі, а Кейз-Ол став некоронованим самодержцем. На Землі все по-іншому. Саме Радянський Союз проклав шлях у Космос і цим продемонстрував свою міць, велич своєї науки й техніки. Табір соціалізму монолітний, табір імперіалістів роздирають внутрішні протиріччя. Та й трудящі капіталістичних країн розумніші й сміливіші за робітників Монії. Проти війни виступають найширші кола людей.
Це були тверезі міркування, що опиралися на цілком реальні факти. І все ж неспокій Павла Сєдих не зник повністю. Хіба мало є безумців і на Землі, що хотіли б потягти за собою в домовину весь світ? Як обеззброїти цих маніяків, як назавжди перетяти шлях війні?
Юнак намагався осмислити суть трагедії Пірейї, проаналізувати, де й коли захисники миру програли битву. В його пам'яті знов і знов перебігали кадри біофільму, і тепер усі події сприймались і оцінювалися зовсім по-іншому.
У своєму біофільмі пірейці з безжальною правдивістю розкрили причини помилок та невдач. Надто пізно похопились прихильники миру на планеті, надто розпорошені були їхні зусилля. Не один рік будувалася Зоря Кейз-Ола, не за одну ніч звелися стартові злагоди з водневими бомбами, а ті, що могли б перешкодити цьому — Торн і Кольрідж, Айт і Літтл і ще тисячі й мільйони інших, — дивилися й чекали.