Акуляча клiтка (Останнiй дюйм - 2) (на украинском языке)

Олдридж Джеймс

"Боже мiй!
– вигукнув у думцi Бен.
– Здається, поталанило..."

Велика, схожа на плямисту хмару, тiнь рухалась по самому дну мимо скелi. Це був скат з дивовижними головними плавниками; вiн плив важко й незграбно: чи то був слiпий, чи поранений, а може, просто старий.

Пливучи, скат збивав iз скелi невеликi шматки. корала, а бiлий пiсок на днi клубочився вiд кожного помаху його велетенських гострих бокових плавникiв.

"Ану, голубчику, ближче!" - запрошував його Бен.

Скат плив бiля самої клiтки, i

хоч Бен цiлком захопився зйомкою, вiн усе ж подумав, що плавником або могутньою головою скат може порвати вiрьовку, прив'язану до коралової скелi.

Бен постукав камерою по прутах клiтки, щоб налякати ската, але той плив далi й наткнувся на вiрьовку.

Вiд сильного поштовху клiтку шарпнуло вперед. Бен вiдчув, як вона перекидається, наче її вдарило мiною.

У нього промайнула думка, що скат потягне клiтку з ним у вiдкрите море. Бен лежав на боцi. Вiн вирiшив, що ззаду або порвалися вiрьовки, або вiдламався шматок коралового рифу. Клiтку штовхнуло з неймовiрною силою. Вона перекинулася раз i вдруге. Ще один поштовх - скат звiльнився од вiрьовки i незграбно зник у хмарi пiску та коралових кришок.

"Як же я виберусь?" - подумав Бен.

Дверцята були притиснутi до морського дна. До того ж клiтку погнуло, i прути з одного боку вдавило всередину. Бен почував себе так, як велика риба в акварiумi. Тюрма його була тiсна, коли в нiй можна було стояти, а тепер, лежачи, вiн ледве мiг поворухнутись.

"Якщо я цього разу виберусь, буде просто диво", - сказав вiн собi.

Просунувши ногу крiзь прути на морське дно, Бен спробував хоч трохи пiдняти клiтку й перекинути її дверцятами вгору. Марно. Вiн хотiв розiгнути тонкi стальнi прути, але коваль постарався зробити їх мiцними. Бен почав трясти дверцята, сподiваючись їх зламати, але Махмуд зварив метал сумлiнно.

"Амба!" - подумав Бен.

Вiн перевернувся на спину, щоб подивитися, чи стежить за ним Девi. Але вгорi не видно було маски хлопця. Тодi вiн глянув на манометр i вилаяв себе за те, що чекав зайвих п'ять хвилин - i все через якусь нещасну тисячу доларiв!

Повiтря у нього лишалося не бiльше як на двадцять хвилин.

* * *

Минуло двi хвилини, але Бену здалося, що минула година.

Вiн ще раз спробував звiльнитись i, глянувши вгору, побачив маску Девi. Бен лiг на спину й помахав рукою. Син помахав йому у вiдповiдь. Здоровою рукою Бен показав, що хоче одгвинтити болти, якими було скрiплено клiтку, i йому потрiбен гайковий ключ.

Обличчя Девi зникло.

Коли хлопець з'явився знов, Бен побачив, що вiн опустив у воду гайковий ключ.

– Не кидай!
– видихнув Бен з пухирцями повiтря, неначе Девi мiг його почути.

Та хлопець кинув ключ. Вiн прив'язав його до волосiнi, розгойдав i закинув у клiтку. Бен навiть не одв'язував його, а зразу ж узявся одгвинчувати болти.

Але круглi головки болтiв виявились усерединi клiтки, а гайки - зовнi. Хоч як Бен вивертав руку, вiн не мiг накласти ключа на гайку. Бен глянув угору й похитав головою. Але Девi там не було.

За пiдрахунками Бена, повiтря лишалося хвилин на п'ятнадцять. Тут вiн помiтив, що до нього спускається вiрьовка. Збагнув: хлопець хоче спробувати пiдняти клiтку. На сушi це було б неможливо, але пiд водою, може, й пощастить.

– Давай!
– знову видихнув Бен, прив'язуючи вiрьовку до кришки.
– Тiльки швидше!

Маска Девi зникла, а через кiлька секунд вiрьовка натягнулась, але клiтка лишилася на мiсцi. Спроба була безнадiйною, i, коли знову з'явилося обличчя Девi, Бен почав вертiти рукою.

– Лiтак, - нечутно сказав вiн.
– Запусти лiтак.

Бен показував, як запускати гвинт, брати на себе ручку, давати газ... Хлопець зрозумiв i знову зник. Доки тяглися цi нескiнченнi хвилини, Бен старався уявити собi, що робить син: чи догадається вiн прив'язати трос до заднього колеса, чи зумiє запустити мотор, який так часто захлинався; перед ним стояло безлiч дрiбних завдань, вiд рiшення яких залежав успiх; навiть тут, пiд водою, льотчиковi здавалося, що його кидає в пiт.

– Поспiшай, Девi!
– сказав Бен i злякався за хлопця.

Якщо вiн не зможе звiдси вибратись, Девi нiзащо не пiднiме в повiтря цей "Бiчкрафт". Лiтак надто старий i неподатливий, щоб хлопцевi ще раз пощастило долетiти. Тепер життя Девi цiлком залежало вiд його власного.

Тут Бен вiдчув поштовх.

"Вiн його запустив!.."

Вiрьовка натягнулася знову; Бен злякався, що її перерiже об залiзний кут клiтки. Здоровою рукою вiн одвiв вiрьовку вбiк. Бен був побитий i подряпаний, але тепер, коли працював мотор, до нього вернулася надiя.

"Вiн не вiдпустив гальма", - подумав Бен.

Якщо гальма спрацьованi, вони не витримають... Зненацька справдi щось смикнуло...

Клiтка застрибала по дну, лягла на бiк, потiм уперлася дном у стiнку коралового рифу i пiднялася - не зовсiм, але все ж трохи пiднялася.

– Держи!
– вiдчайдушне закричав Бен.

Не звертаючи уваги на бiль, вiн просунув здорову руку крiзь прути i почав пiдтягувати клiтку до рифу. Вiрьовка ослабла, Бен смикнув її вниз, закинув за виступ i якось прив'язав до стальних прутiв.

Льотчик виразно вiдчував, як важко працює клапан подачi повiтря. Глянувши на манометр, Бен побачив, що тиск упав до десяти атмосфер, кiнчалося повiтря.

Вiн почав штовхати дверцята, проте, хоч клiтка тепер i стояла, вони не вiдчинялись. Клiтку погнуло, i дверцята безнадiйно заклинились: Бен не мiг вибити їх нi рукою, нi ногою.

* * *

Вiн знову безпорадно глянув угору.

– Пропав!
– схлипнув льотчик.
– Пропав!

Бен вiдчував, що втрачає розум, та коли знову побачив обличчя хлопця маску й темне скло, - все ж зумiв показати йому, що не може вiдчинити дверцят.