Альтернативна еволюція
Шрифт:
ЗНАХАР — той, що ЗНАЄ вогняну науку, а вогняними, тобто АРНИМИ, були всі тайни лікування, ворожіння, поклоніння прадавнім богам.
СТАРЕЦЬ — СУТЬ АРЕЦЬ — людина, котра, проживши вік, сповнена мудрістю АРА. Після введення візантійства це слово стало лайливим, презирливим, хоч воно означало в епоху сонячного культу мудрих мандрівних людей.
ЧАРИ — наука про таємний вплив на людину намови чи певного зілля, приготовленого над вогнем. ЧАРОЮ досі називають в деяких селах України сковороду.
ЖАРТИ, ЖАРТУВАТИ — веселитися, тішитися, бути щирим, сміхотливим, вогняним. По цьому слову видно,
ГАРНИЙ — ясний, чистий, красивий (знову ж таки РА). КАРА — відправити К АРУ, спалити, знищити. МАРА — приховування світла, вогню, ясності, сонця. Якщо РА стоїть спереду, як у слові РАМА, то це означає перемогу, першість світла, а якщо М, МА спереду — то це перевага темряви. Наприклад, МРЯКА, ХМАРИ, МОРОСЬ, МОРОК, МАРНИЙ (тобто безнадійний). Навіть МРІЯ — те, що заховане в далекому ІРІЮ, те, що ледве видно. Але в ІРІЮ ще видно, хоч і дуже далеко, отже за мрією йдуть, щоб досягти її.
ГОНЧАР, ЧИНБАР, ТЕСЛЯР, БОНДАР — назви майстрів майже завжди закінчувалися на АР, як ознака завершеності, досконалості, АРНОСТІ.
СТАРАННІСТЬ, СТАРАТИСЯ — невтомно, як вогонь, як АР, творити, працювати.
ГАРЯЧИЙ — ясно без зайвих слів.
ВАРТИЙ, ВАРТА. Слова ніби різні, але вони тісно зв’язані між собою. ВАРТА — це чатування біля вогню, захист АРА. А ВАРТІСТЬ має лише те, що захищене.
ГАРТ, ГАРТУВАТИ — випробувати, зміцнити вогнем.
КАРБУВАТИ — випалювати вогнем.
МАРНУВАТИ — спопеляти, розтринькувати.
ЗМАРНІТИ — худнути під впливом життєвого горіння, а разом з тим перетворитися на примару, різко змінитися на гірше.
Проте, досить наводити приклади. Ми не воліємо охопити всі можливі значення і прикладення вогняної трійці АРА. Це зробить кожна мисляча людина.
Перейдемо до освоєння ще кількох кореневих понять, котрі є незамінними у сформуванні цілої лавини слів.
Наприклад, БУТТЯ.
Кожному ясно, що це — основа основ і для осмислення життя Людини у Всесвіті, і для визначення тих чи інших явищ, відповідно до їх буттєвої значимості.
БУТИ — означає «знаходитися тут, усвідомлювати себе наявним у житті світу», але разом і багато іншого. Наприклад:
БИТВА — герць за ствердження буття. Отже, Буття — це вічний бій з силами хаосу і темряви.
УБИТИ — усунути істоту з буття.
БАТЬКО, БАТЯ, АТА, ТАТО, ОТА — той, хто дає буття, хто зачинає життя. Тут ми маємо можливість збагнути прекрасні слова, поняття ОТАМАН І ГЕТЬМАН (ГОТАМАН). ОТА, АТА — батько і МАН — ЛЮДИНА. Отже, ВОЖДЬ ЛЮДЕЙ, батько людей. Ми в історичному поході втратили МАН, МАНУ. Воно лишилося тільки в слові МАНДРІВНИК, МАНДРУВАТИ (людина, що йде за РА, за сонцем), або МАНИТИ (кликати, звати), або навіть МАНА (як примара, обман). Чітко можна прослідкувати вплив візантійства, яке прискорило деградацію священних прадавніх понять, що залишилися тільки на Сході: МАНУ як першопредок людей. Людина з великої літери, і АТМАН — як Першодух, що веде людство до шляху Буття. Проте, у козаків Запорізької Січі збереглося священне визначення поняття ОТАМАН, і це ще раз підтверджує, що саме тут, в Україні, була колиска РАМИ та його сподвижників.
ДБАТИ — діяти, щоб бути.
БАГАТТЯ — БОГ АТА,
БУДУВАТИ — творити для буття.
БУДУЧЧИНА (майбуття) — те, що має БУТИ.
СВОБОДА — дуже прадавнє слово, складається з понять СВІЙ, СВОЄ і БУТТЯ, БУТИ. Отже, СВОЄ БУТТЯ, незалежне ні від кого. Ще одне визначення — САМОПРОБУДЖЕННЯ, адже БУДИТИ теж походить від БУТТЯ, бо лише той, хто не спить, по-справжньому відчуває Буття.
БАДЬОРИЙ — пробуджений, несплячий. Це поняття понесли наші предки на Схід, звідки воно вернулося до нас у легенді про БУДДУ, що означає теж — пробуджений, просвітлений, чатуючий.
При переході Б в П виникає ще одна гірлянда слів, дуже гарних і глибоких: ПУТЬ, ПУТТЯ і т. д.
ПУТЬ — дорога Буття. Щоб бути, треба вічно йти, рухатися.
ПУТТЯ, ПУТНІЙ, ДО ПУТТЯ — те, що годиться для буття, для життєвого шляху.
ПУТО — те, що не дає рухатися, вийти в путь.
Від БУТТЯ народилася також чарівна гілка ВІТА, ЖИТТЯ. Наша мова не зберегла це слово в його першозначенні, але воно міцно зросло в безліч необхідних, живих донині слів та понять.
ВІТАЮ, ВІТАТИ, ПРИВІТАТИ, ПРИВІТНИЙ — все це означає життєдайний, зичення життєдайності.
СВІТ (с-віт) — означає ВСЕ ЖИТТЯ. Предки так і розуміли, що вся видима природа — єдина жива істота.
СВІТЛО — (з вітою, з життям) — те, що несе життя. Вражаюче мудре прозріння, до якого ми на основі наукової аналізи прийшли тільки недавно: життя на землі породжено світлом. А про те, що пращури знали, як саме енергія променя засвоюється на землі, свідчать слова
ВІТТЯ, ВІТИ — життєдайні, ті, що засвоїли, прийняли СВІТЛО.
КВІТИ — ті, що несуть в собі життя.
ВІТЕР — життєвий, енергійний.
ПОВІТРЯ — теж життєдайне, бо без нього нема життя.
РОЗВИТОК — розкриття ВІТИ, ЖИТТЯ, котре заховане в зерні, в яйці або в пуп’янку рослини, птаха чи істоти, чи навіть в Яйці Всесвіту, як про це мислили наші предки.
ВИТИСЯ, ВИТОК — теж зв’язано з ВІТОЮ. Пращури, безумовно, знали про спіральний хід розкриття життєвих потенцій.
ЗВІТУВАТИ — оповідати про життя.
СОВІТ, СОВІТУВАТИ — допомогти в житті. Даремно гадають, що це російське слово — наш народ ніколи не зрікався його. Близьке поняття, настільки ж космічне — РАДА.
Ясно, що від цих слів кожен виведе безліч похідних, які іскряться в нашій мові, показуючи її глибінь і мудрість предків.
Від ВІТИ, а отже від БУТТЯ походить також група слів, зв’язаних з поняттям ВЕДА, ВІДА — тобто знання про Всесвіт. Адже процес ВЕДИ, ПІЗНАННЯ, ВІДАННЯ нерозривний з БУТТЯМ, з ВІТОЮ, зі СВІТЛОМ, з можливістю ВИ-ДІТИ, БАЧИТИ ЗАКОНИ ЖИТТЯ.
До візантійської навали, котра знищила пращурівську культуру і все, що було з нею пов’язане (традиції, перекази, пісні, казки, засоби письма, храми сонячного культу), мудрість віків передавали від покоління до покоління ЗНАХАРІ, ВЕДУНИ і ВІДЬМИ. Про знахарів ми вже казали (той, що знає науку вогню), до них ще ставилися поблажливо. А от на долю ведунів та відьом дісталося безліч лих — цим найменням називали всіх чоловіків та жінок, котрі зберігали крихти прадавнього знання. Адже