Альтернативна еволюція

Бердник Олесь Павлович

ВІЩИЙ — од слів ВІДАЄ ЩОСЬ, знає те, чого інші не знають.

ВЛАДА — робити все В ЛАД, наводити ЛАД, давати ЛАД. Походження слова ЛАД ми розглянемо пізніше.

Ясно, що ВЛАДА для пращурів була не засобом панування над іншими, а обов’язком робити для громади корисну справу мудро вести людей до єдності і радості.

ВОВК (ще одна давня форма ВОВЦЬ, ВОВЦІ — це збереглося в думах та піснях, або дитяче: вовчики, вовченя і т. д.) — зв’язане з ВІВЦЕЮ, той, хто поїдає вівцю, володар

вівці.

ВОВНА — шерсть з ОВНА, закручена, округла, кучерява.

ВОДА — тісно пов’язана зі словом ВЕДА, ВІТА, ІТИ, а тому ВОДИТИ — цілеспрямовано кликати вперед, як вода біжить до моря. ВОДІЙ, ВОЖДЬ теж звідси.

ВОРОН, ВОРОГ, ВОРОТА — все, що має в корені ВР (врати, вертати, брехати, вредити, вразити) — означає певну перепону в дії, зупинку в путі до ІРІЮ, полон, бій (БРАНЬ), злодійство, втрата.

ВОСКРЕСАТИ — ВОССТАТИ з ХРЕСТА. Але це слово було ще до введення візантійства. СКРЕСАЄ РІКА від зимового сну, це означає, що вона була ОКРИТА під кригою, а тепер С-КРЕСА, з’являється К РА, під сонце. ВОСКРЕСАТИ — вернутися до життя, до світла.

ВРЕМЕННЯ (час) — прадавня форма для визначення того, хто нині, в цю пору, панує (російське — время). Походить від слів БРАТИ, ОБМАНЮВАТИ І МЕН, МАН — людина. Те, що обманює людину, ВРАГ ВІЧНОСТИ, бо ВІЧНІСТЬ (ВІЧЕ) — єдність, а ВРЕМ’Я краде цю єдність, роздрібнює.

ВУЗОЛ, ВУЗЛИК, ВУЗЛУВАТИЙ — від слова ЗЛО, ВИ і ЗЛО. Люди завжди злилися, коли в прядиві з’являлися вузли (в житті також).

ВУЛИЦЯ — ВИ і ЛИЦЕ, там, де всі показують свій лик, лице, де святкують, гуляють, мандрують.

ВУСТА (УСТА) — ВЕСТИ У СУТЬ, засіб для творення СЛОВА, безумовно, для пращурів був СУТТЄВИМ, першорядним.

В’ЯЗАТИ — всі похідні — Я З ТИ — об’єднання особи з чимось, злучити докупи. Пізніше стало означати і позбавлення волі — В’ЯЗНИЦЯ, В’ЯЗЕНЬ.

В’ЯЗИ — шийні хребці, що В’ЯЖУТЬ, тримають кістяк, череп.

В’ЯЛИЙ, В’ЯЛИТИ — від слова ВАЛИТИ, знесилювати.

— Г —

Ми вже вище згадували, що ГЕЯ (ГА, ГО) — ЗЕМЛЯ — залишилася в нашій мові в похідних словах. Наведемо кілька з них.

ГАД, ГАДИНА, ГАДЮКА — земляна, та, що повзає по землі.

ГАТЬ, ГАТИТИ — робити земляний вал на шляху води, болота.

ҐАВА — ворона, така довгоживуча, як ЗЕМЛЯ.

ГАЙ-ГАЙ! — вигук, котрий означає неможливість зупинити те, що відійшло в давнину, що стало давнім, як сама ЗЕМЛЯ.

ГАЙДА, ГАЙДАМАКИ — ті, що йдуть по землі, мандрують,

прагнуть вперед.

ГАДАТИ — вибирати свій життєвий шлях на землі. ГАДАТИ — ВОРОЖИТИ теж: лише ГА (ГЕЯ) може ДАТИ правильну відповідь — вона мати всього сущого.

ГАЯТИСЬ — бути важким, неповоротким, так би мовити — земляним.

ГАЙНУТИ —

метнутися бігом по землі.

ГАЙНЯНИЙ — брудний, у землі.

ГАЛ — куля, міхур. ГАЛА — довкола, безупинний рух, бігти вперед, наприклад: пішов гала світу. Звідси —

ГУЛЯТИ (ГАЛАТИ). Разом з тим це протягує нитку до ГЕЛІОСА — СОНЦЯ, котрий гуляє довкола світу, довкола ЗЕМЛІ.

ГАМУВАТИ — робити тихим, як земля.

ГАЛАЙКАТИ — лаятись, щоб було чути скрізь.

ГОЛИТИ, ГОЛИЙ — робити відкритим, як земля.

ГАЛЯВИНА — гола земля серед лісу. ГАЛУЗЗЯ (ГА-ЛІССЯ) — парості з землі. ҐАЗДА — землероб, господар на землі (ГА ДАЄ).

ГАНА — осуд всієї громади, сором НА всю ГА (землю). ГАНЬБА — те саме.

ГАНЧІРКА (ГА-Н-ЧУР) — бачимо кілька слів, сплавлених воєдино: брудний, земляний, чур (пічний) і на, для. Брудне шмаття для печі, для витирання біля печі…

ГАРАЗД — схвальне слово, означає ГА і РА вкупі, мудрість земна і небесна в поєднанні.

У всякому разі, мова дає безліч прикладів того, що корінь ГА — ЗЕМЛЯ лишився в усіх основних словах, зв’язаних з цим поняттям.

ГАРНИЙ, ГАРНО, ГАРТ, ГАРЦЮВАТИ — все, що зв’язане з АРОМ, з красою, жвавістю, вогненністю, рухливістю, ми вже згадували: кожен знайде таких слів дуже багато.

ГАСПИД (СПІД ГА) — гадюка, з-під землі, з нори. ГАЩУРКА (ящірка) — ГА ЩУР — ЗЕМЛЯНИЙ ЩУР. ҐЕВАЛ — мужик, вайлуватий, ЗЕМЛЕРОБ. ГЕПНУТИСЬ — упасти на ГЕ, на землю. ГЕН-ГЕН — скільки око бачить ЗЕМЛІ: кидати ножа вістрям в ГЕ, в ЗЕМЛЮ.

ГЕП! — вигук при падінні на ЗЕМЛЮ. ГОПАК — танець, з частими ударами ногами об ЗЕМЛЮ. ГИДЬ, ГИД — бруд, земля, болото.

ГІЛЛЯ — П і ЛЛЯ — земна рослина. ЛЛЯ — це, безумовно, рослина взагалі: ЗІ-ЛЛЯ, БАДИ-ЛЛЯ, РІ-ЛЛЯ (ралити для ЛЛЯ). Протягується також нитка до ГЕЛІОСА: ГІЛЕЯ по-грецькому — ліс, лісний край, отже сонячна дитина і земна водночас. ГИРЯ — вага, що тягне до землі. ГОЛОС — те, що чути по всій землі, довкола. ГЛИНА і всі слова, що починаються на ГЛ (ГЛУМ, ГЛУХОТА, ГЛИТАЙ, ГЛУШИТИ), зв’язані з землею, чимось тужавим, в’язким, таким, що не дає ходу для слуху, звуку, таким, що не пускає, затримує.

ГОД, ГОДИНА, ГОДІ — ми вже говорили про зв’язок цих понять з ГЕЄЮ як символом завершеності, певності, круговороту.

ГОЇТИ — заживляти, як це вміє робити лише ЗЕМЛЯ. ГОЙНО — щедро, як щедро дає життя ЗЕМЛЯ. ГОНЧАР — земляний майстер, ГО і ЧАР, ЧАРУВАТИ — вміло творити щось.

ГОРА — земля, ГО і РА, земля, піднята до неба, до РА. ГОРДИНЯ, ГОРДІСТЬ — почуття вищості. ГОРОД — місто, побудоване на горі. Звідси — ГОРОДИТИ, оточувати тином.

ГОРЮВАТИ — тяжко жити, як на ГОРУ йти.