Альтернативна еволюція
Шрифт:
МАХ, РОЗМАХ, МАХАТИ і т. д. — похідні від МАГИ: вони стверджують, що це явище (річ, істота) набирає сили, енергії, швидкості.
МАБУТЬ (МАЄ БУТИ) — це слово вживається тепер з відтінком непевності: НЕ ЗНАЮ, ЧИ БУДЕ — МОЖЕ БУТИ, МОЖЕ НЕ БУТИ. Але з правіку воно вживалося як ствердження: МАЄ БУТИ — це незаперечна подія, котра близиться.
МАЙ, МАЯТИ, МАЙОВИЙ — теж походять від МАТИ в ЯВІ, мати можливість бачити в житті. МАЙОРИТЬ, МАЄ щось — отже, проявилося, стало видимим, відчутним. Весняний місяць МАЙ (Травень) теж від цього слова — місяць, коли проявилася вся могуть весни, землі,
Наші пращури тонко відчували ці явища, вводили їх у дивний пісенний сплав. Наприклад: ОЙ, ГАЮ-ГАЮ, ЗЕЛЕН РОЗМАЮ… Цей рядок — ціла ріка вселенських понять, лавина образів. Одне лише слово РОЗМАЙ, котре ми сприймаємо як щось несерйозне (схоже на ОЙ, ГЕЙ тощо), означає РА з МА: знову ж таки СОНЦЕ з МАТІР’Ю. Наскільки для пращурів Ярило і Мати-Земля були невіддільні від особистого життя, що ці поняття пронизували всю мову, опромінювали її, пломеніли в пісні, в казці, в приказці.
МАЙСТЕР — МАЄ СУТЬ АР, той, що володіє вогнем уміння в певній галузі, творець, що досяг високого щабля творчості.
МАЛЯ — МАЮ і ЛЯ (те, що виходить з ЛОНА (ЛЯ), те, що Ще незавершене, що росте: такі всі слова зі складом ЛЯ, ЛЛЯ — ЗІ-ЛЛЯ, БАДИЛ-ЛЯ, РІЛ-ЛЯ, ПІЛ-ЛЯ (ПОЛЕ), ЗЕМ-ЛЯ тощо: вони означають, що з певного ЛОНА (ЛЯ), зерна щось проростає, розвивається.
Від слова МАЛЯ відгалужується багато похідних: МАЛИЙ, МОЛОДЬ, МОЛОДИЙ, МЛЯВИЙ, МОЛОТИ (малити, дрібнити), МОЛОТИТИ, МЛОСТЬ (знесилення) і багато інших.
МИЛИЙ — теж від МАЛИЙ при переході А в И. Матері природно перенесли — ТИ МІЙ МАЛЕНЬКИЙ на ТИ МІЙ МИЛЕНЬКИЙ. МИЛУВАТИ — це МАЛУВАТИ, доглядати МАЛОГО.
ПОМИЛУЙ, тобто ПОЖАЛІЙ, означає — побач у мені МАЛОГО, МЕНШОГО, слабого. І ще — полюби мене. ГОСПОДИ ПОМИЛУЙ — основне звернення віруючих до Бога — має на увазі саме це: БОЖЕ, я твоя дитина, я Твоє маля, полюби мене.
МАНА — привид, ілюзія. Походить від НІ (ніщо, нічого) і МА (МАТИ в наявності), тобто відсутність чогось правдивого. Звідси МАНИТИ — кликати в шкідливому напрямі, ОБМАН, МАНІВЦІ (стежки, на яких нічого не знайдеш) тощо.
МАНДРІВНИК, МАНДРУВАТИ — може мати кілька значень: МАНІВЦЯМИ йти до РА (за сонцем), тобто вільно йти по світу, або — МАН, Людина, що йде до РА.
МАРА — відсутність РА, на відміну від РАМА, де РА поставлено спереду). У правдивій традиції МАРА, МОРЕНА — уособлення смерті, негоди, обману, старості, знесилення, хвороби. Нині це ймення лишилося на Сході в індуїзмі, буддизмі, джайнізмі та інших світоглядних вченнях: МАРА в них — володар зла й узагалі земного світу, де панують руйнація, старість, нещастя і т. д. У нас після введення візантійства це ймення залишилося в похідних словах, таких як МАРЕННЯ, МАРИТИ (бачити привиди, вигадувати, божеволіти), МАРА (страшне привиддя), МАРИ (носилки для мертвяка), МАРНІТИ (худнути, перетворюватися на привид), МАРНИЙ, МАРНІСТЬ (даремний, порожній, пустий) і т. д.
МАРЕНА — опудало, котре роблять на Купала, а потім спалюють — уособлює саме володарку смерті в пращурів, котру треба знищити вогнем РА, Ярила-Сонця.
МАТИ, МАТІР — МАЄ, МАТИ в наявності, і ІРІЙ. Глибоке, світоглядне поняття в одному слові: ТА, КОТРА НАРОДЖУЄ НАС З ІРІЮ, з НЕВІДОМОСТІ, з МОРЕНИ. Суттєво, це двері між двома світами: так високо оцінено
МЕРТВИЙ, МЕРЗНУТИ, МОРОЗ, МЕРТИ, МЕРЗОТА і всі інші слова цього кореня походять від МАРИ і МОРЕНИ — уособлень небуття, обману, нежиттєвості, відсутності РА.
МИСЛЬ, МИСЛИТИ — МАЄ і СЛОВО, та думка, що має в собі творчу основу, або МИ і СЛОВО, тобто Людина в поєднанні зі Словом дає МИСЛЬ, думку.
МЕТА — ціль життя чи якоїсь дії. Походить від слова МАТИ (бути в наявності, володіти) і МАТІР. Отже, мета, ціль не може бути порожньою, пустою або облудною. До марних замірів не слід прикладати слово МЕТА, бо то — МАРА, МАНА, а МЕТА — це МАТИ життя, творчості, дії, праці. Недарма це слово означає і НАД, ПОНАД. МЕТА повинна вести нас понад всіма тимчасовими потребами до глибинної суті Буття.
МИТЕЦЬ — від слова МЕТА, і МАТИ, і УМІТИ: той, хто має творчу МЕТУ, той хто є МАТІР’Ю тих чи інших творень, і той, хто УМІЄ творити, народжувати небувале.
Звідси й слово МІТ, МІФ — казка, легенда, небувале творення. Отже, МИТЕЦЬ — це міфотворець, казкотворець, творець небувалого життя книги, картини, думки, світогляду. МИСТЕЦТВО (МЕТА і СУТЬ) — покликання людини, її завдання: преображати хаос, стихії світу в красу, в радість, в осмислене Буття.
МИТЬ — невизначена, неуявна частка часу, поза сприйняттям свідомості. Недарма це слово співзвучне зі словами МЕТА, МИТЕЦЬ і МАТИ: бо МИТЬ — МАТИ ВСЬОГО СУЩОГО. Роздрібнений, виміряний час існує лише в нашій уяві, а правдива Вічність — то МИТЬ, котра Є ОДВІКУ і котру ми ніколи не можемо вловити, відчути. Проте, саме в МИТІ зачинається будь-яка думка, задум, мета: кажуть — блиснула думка. Вона вийшла з неуявної миті й одяглася в слово, образ.
МІРА — МАТИ і ІРІЙ, необмеженість, безкрайність вводити в наявність, обмежити. Пращури вважали, що саме МІРА є глибинною причиною появи МАРИ, обману: вона створює для нас МАНУ, МАРУ суті, котра насправді невловима. А створивши МІРУ невимірного ІРІЮ, ми починаємо МІРЯТИ її, вивчати, тобто займаємося МАРНОЮ справою.
МОВА — МАТИ й ЯЙЦЕ (ОВ) — символ початку, зародження, повноти. Отже, МАТЕРИНСЬКЕ ЯЙЦЕ, МАТИ, ЯКА НАРОДЖУЄ ЛЮДИНУ, мислячу істоту. Справді це так: без Мови нема Людини.
Деякі лінгвісти вважають МОВУ лише засобом для спілкування між людьми, тому немає значення, якою мовою розмовляти, щоб передати тій чи іншій людині ту чи іншу «інформацію». Насправді МОВА є щось зовсім інше: змінити МОВУ для людини те саме, що дереву змінити свої листочки та віття на інші, чужорідні. Може, деякі з них і приживляться, але неповторного Дерева вже не буде. Отже, МОВА — то самопрояв Людини, саморозкриття життєвого Яйця, таємничої суті самої Матерії, прихованого у всьому РА, СВІТЛА.
МИНАТИ, МИНУЛЕ, МИНУЩИЙ і всі інші слова цього кореня — походять від МАНИ. Означає «ставати привидом», «нічим», «щезати, як МАНА». Ось чому поняття МИНУЛОГО нема: є вічна МИТЬ, в якій ВСЕ. А те, що нам здається МИНУЛИМ, ПРО-МАЙНУЛИМ — обман, примара, МАНА, уява свідомості.
МОВЧАННЯ — МАТИ МОВИ. Саме з тиші народжується звук, мисль, рух. Недарма прадавні мудреці називали Бога Великим Мовчанням, бо його неможливо ввести в мову, думку, дію. Стаючи обмеженим, промовленим, РА стає МАРА.