Англійська мова. Теорія і практика. Дієслово

Дієслово – це частина мови, яка позначає дію або стан особи або предмета:

My brother works at a factory. – ій брат працює на фабриці.

Не slept for six hours. – Він спав шість годин.

Дієслово відповідає на питання:

what does the person (thing) do? – що робить особа (предмет)?

what is done to the person (thing)? – що робиться з особою (предметом)?

Дієслова бувають:

– прості – не мають у своєму складі ні префіксів, ні суфіксів:

to do – робити

to run – бігти

to take – брати

– похідні – включають до свого складу суфікси або префікси:

to discharge – розвантажувати

to shorten – вкорочувати

Деякі дієслова є складовими (складними).

Вони складаються з двох слів, що утворюють одне поняття:

to whitewash – білити

to broadcast – передавати по радіо

Найбільш поширений тип складових дієслів – поєднання дієслів з прийменниками і прислівниками:

to come in – входити

to calm down – заспокоїтися

to take off – знімати

to go on – продовжувати

– особисті форми – дієслова в трьох особах однини і множини в усіх часах дійсного і пасивного стану в дійсному і умовному способі.

Вони служать в реченні присудком і завжди вживаються при наявності підмета (як правило, займенника або іменника), з яким дієслово-присудок узгоджується в особі і числі:

She lives in Toronto. – Вона живе в Торонто.

Не is working in the library. – Він працює в бібліотеці.

They were invited to the concert. – Вони були запрошені на концерт.

My sister was here in the morning. – Моя сестра була тут вранці.

До особистих форм дієслова також відноситься форма наказового способу, оскільки вона служить присудком, при якому мається на увазі підмет you:

Close the window, please. – Закрийте вікно, будь ласка.

Особисті форми дієслова вживаються в двох числах – однинi і множині – і в трьох особах – 1- ї, 2- ї і 3- ї. Форма 2-ї особи однини вийшла з ужитку в сучасній літературній прозі і побутової мови; замість неї користуються формою 2-ї особи множини.

В англійській мові форми особи і числа збереглися лише в небагатьох випадках.

Так, дієслово to be в теперішньому часі має окремі форми для 1-ї і 3-ї особи однини (I am, he/she/it is), відмінні від форми множини (we/you/they are).

У минулому часі дієслово to be має окремі форми для однини і множини: (I/he/she/it was), (we/you/they were).

У теперішньому часі дієслово to have має окрему форму для 3-ї особи однини: (he/she/it has).

У теперішньому часі всіх дієслів, крім модальних, збереглося закінчення – s, що є ознакою 3-ї особи однини: Не (she, it) writes.

Зважаючи на незначну кількість особистих закінчень в англійському дієслові, його особа і число виражаються підметом: в 1-ї і 2-ї особі – особистим займенником, в 3-ї – як займенником, так і іменником. В англійській мові особистий займенник, що виконує функцію підмета, ніколи не опускається, так як його відсутність не дала б можливості визначити особу і число дієслова.

What do you do after supper? – Що ви робите після вечері?

I read the newspaper. – Я читаю газету.

They say that they want to visit her. – Вони кажуть, що хочуть відвідати її.

Однак один особистий займенник (або іменник), може служити загальним підметом при двох або декількох дієсловах, які є однорідними присудками. Такі присудки з'єднуються сочінітельнимі сполучниками або поділяються комами:

Не left the house, took a taxi and drove to the station. – Він вийшов з дому, взяв таксі і поїхав на вокзал.

Конец ознакомительного фрагмента.