Біблія /Библия
Шрифт:
17 Щезне про його память із землї й імени його не згадувати муть на базарі.
18 Проженуть його з сьвітла в тьму, й зітруть його з кругогляду земного.
19 Нї сина нї внука не буде в народї його, не зістанеться нїхто в домівцї його.
20 День (погибелї) його злякає потомків, а сучасників обгорне жахом.
21 Такі пробутки беззаконного, оттаке місце того, хто не знає Бога!
Йов 19
1 І відказав Йов і рече:
2 Докіль мучити мете душу мою й торгати мене словами?
3 Вже ж ви й так десять раз соромили мене; чи ж вам не стидно, так тїснити мене?
4 Коли я й справдї провинився, то провина моя на менї зостанесь.
5 А коли вам так любо, величатись надо мною й докоряти менї осоромленнєм моїм,
6 То знайте, що се Бог поверг мене 'д землї й обвів кругом мене сїть свою.
7 Ось, я кричу: кривда! й нїхто не чує; я голошу, а нема суду (справедливого).
8 Він перегородив менї путь, і я не маю переходу, й розпростер темноту на стежки мої.
9 Зволїк із мене славу мою й зняв вінець із голови моєї.
10 Навкруги опустошив мене, й я відходжу; й, неначе деревину, вирвав надїю мою.
11 Він запалав проти мене гнївом своїм, і в одно повернув мене з ворогами своїми.
12 Полки його* притягли купою й справили дорогу собі на мене, та обсїли кругом намет мій.
13 Браттє моє оддалив від мене, а знакомі мої цураються мене.
14 Рід мій покинув мене, й знакомі мої забули про мене.
15 Домівники мої й служебки мої вважають усї за чужого мене; приходнем став я в очах їх.
16 Кличу раба мого, - він не озивається; мушу моїми його благати устами.
17 Жінка гидує диханнєм моїм, і менї треба вмоляти її згадкою на дїти від тїла мого.
18 Ба й малі дїти мене за покидьку вважають: я підведусь, а вони збиткуються надо мною.
19 Всї, що до грудї моєї тулились, гордують мною, а ті, кого я любив, проти мене встали.
20 Поприсихали кістки до кожі й до тїла мого, зосталась тільки кожа около зубів моїх:
21 О, змилосердьтесь, помилуйте мене хоч ви, мої друзї, бо рука Божа побила мене!
22 За що й ви ще мене женете, так як Бог, наче б не могли насититись тїлом моїм?
23 О, коли б то слова мої написано! в книзї коли б можна їх начертати рильцем залїзним на олові, -
24 Про вічні часи на каменї видовбати!
25 Я знаю** - Відкупитель мій живе, й він у послїдний день підійме з пороху отсю розпадаючуся кожу мою,
26 І я в тїлї мойму побачу Бога.
27 Я самий вбачу його; мої очі, не очі когось другого, побачать його. Аж ниє серце в грудї моїй!
28 Вам про мене сказати б: За що нам гнати його? Як коли б корінь злого знайдено в менї!
29 О, бійтесь меча (Божого), бо меч той мстить неправду, й знайте, що є суд Божий!
Йов 20
1 Озвався ж Зофар із Нааму та й каже:
2 Роздумування мої спонукують мене, відказати, й оце я поспішаю виявити їх:
3 Докір, осоромляючий мене, я вислухав, та дух розуму мого відповість за мене.
4 Чи ти не знаєш, що од віків, - з того часу, як постав чоловік на землї, -
5 Веселощі беззаконних коротко тревають, а радість потайного грішника хвилева?
6 Хоч би під небо зросла його велич, й голова його аж до хмар сягала, -
7 То він пропаде, як гній його, на віки; хто його бачив, питати ме: де він?
8 Зникне він, неначе сон, і не знайдуть його; нїби ночная мара, він щезне.
9 Око, що вбачало його, не побачить його нїколи, й не взрить його вже більше місце його.
10 Дїти його будуть у старцїв ласки шукати, й руки його повернуть усе, в кого він що пограбив.
11 Костї його ляжуть з ним у порох із усїма гріхами молодостї його.
12 Коли зло солодким буде йому в ротї його, й він держати ме його під язиком своїм,
13 Берегти ме, й не викине, а хоронити ме його в устах своїх, -
14 То їжа та в його животї візьметься гадючою жовчю в йому.
15 Добро, що пожер, мусить він виблювати: Бог вирве все з живота його.
16 Яд він гадючий всисає, так од гадюки й згине.
17 Не бачити йому річок, рік текучих молоком та медом!
18 Верне все трудом набуте, проглинути не зможе; по мірі набутків його буде й заплата його, й він не натїшиться.
19 Він бо тїснив, одправляв убогих; видирав домівки, що їх не будував;
20 Не знало наситку черево його, й не щадив він нїчого в захланностї своїй.
21 Нїчо не спаслося від прожорства його, зате ж і не вдержиться щастє його.
22 В повнотї достатків буде тїсно йому; всї руки покривдованих піднімуться на його.
23 Коли буде в його чим наситити живіт свій, пошле Бог жар гнїву свого й спустить дощем болї в тїло його.
24 Ухилиться він од зброї залїзної, - прошиє його лук мідяний.
25 Схоче вийняти стрілу, а вона вийде з тїла - вийде, блисне крізь жовч його; страх смертний прийде на його!
26 Вся темнота скрита в нутрі в його; його пожирати ме огонь, нїким не роздуваний; нещастє постигне й все те, що зістане в наметї його.
27 Небо відкриє провину його, й земля встане проти його.
28 Щезне добуток дому його, все розпливеться в день гнїву його (Божого).
29 Се частка від Бога чоловікові беззаконному, й пай, визначений йому Вседержителем!
Йов 21
1 І відказав Йов і промовив:
2 Вислухайте ж уважно й мою річ, а се буде моя потїха від вас.
3 Потерпіть менї, а я буду говорити; а тодї вже, як виговорюсь, насьмівайтесь.