Біблія /Библия
Шрифт:
22 Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
23 Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
24 Бувало, всьміхнусь до них - а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
25 Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
Йов 30
1 Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.
2 Бо й сила в руках їх - до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.
3 Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;
4 Щиплють лободу попід корчами, - ягоди ялівцю - се хлїб їх.
5 Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,
6 Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.
7 Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.
8 Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!
9 У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.
10 Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.
11 Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,
12 З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.
13 Зрили стежку мою, все з'уміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.
14 Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.
15 Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.
16 А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.
17 Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.
18 Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.
19 Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.
20 Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, - стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.
21 Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.
22 Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.
23 О, я знаю, що ти примчиш мене 'д смертї, до дому, де збіраються всї живучі.
24 Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?
25 А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?
26 А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.
27 Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.
28 Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.
29 Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.
30 Кожа вчорнїла моя, костї обгорs Neли від жару.
31 І цитра моя голосить, і сопілка ридає.
Йов 31
1 З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.
2 Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?
3 Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?
4 Та й чи ж не бачив він доріг моїх, - не лїчив всї ступнї мої?
5 Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, -
6 То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.
7 Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
8 Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
9 Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
10 Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
11 Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
12 Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.
13 Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,
14 То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
15 Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
16 Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?
17 Чи сам же я з'їдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?
18 Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.
19 Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, -
20 Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?
21 Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),
22 То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,
23 Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.
24 Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?
25 Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?
26 Дивлячись на сонце, як воно сяє, і як той місяць велично пливе,
27 Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?
28 Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.