Біблія /Библия
Шрифт:
10 Рече тодї йому Ісус: Геть від мене, сатано! писано бо: Господу Богу твоєму кланяти меш ся, і Йому одному служити меш.
11 Зоставив тодї Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому.
12 Як же почув Ісус, що Йоана видано, то перейшов у Галилею;
13 і, покинувши Назарет, пійшов і пробував у Капернаумі, що при морю, у гряницях Завулона та Нефталима:
14 щоб справдилось слово Ісаїї пророка, глаголючого:
15 Земля Завулон і земля Нефталим, на морському шляху, за Йорданом, Галилея поганська;
16 люде сидячі в темряві побачили сьвітло велике, й тим, що сидять у країнї й тїнї смертній, засяло сьвітло.
17 З того часу почав Ісус проповідувати й глаголати: Покайтесь, наближилось бо царство небесне.
18 І, йдучи Ісус попри море Галилейське, побачив двох братів, Симона, званого Петром, та Андрея, брата його, що закидали невід у море; були бо рибалки.
19 І промовив до них: Ідїть за мною, то зроблю вас ловцями людськими.
20 Вони ж зараз, покинувши неводи свої, пійшли слїдом за Ним.
21 І, йдучи звідтіля, побачив инших двох братів, Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, у човнї з Зеведеєм, батьком їх, як налагоджували неводи свої; і покликав їх.
22 Вони ж зараз, покинувши човен і батька свого, пійшли слїдом за Ним.
23 І ходив Ісус по всїй Галилеї, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, та сцїляючи всякий недуг і всякі болестї поміж людьми.
24 І розійшлась чутка про Него по всїй Сирщинї; й приводжено до Него всїх недужнїх, що болїли всякими болещами та муками, й біснуватих, і місячників, і розслаблених; і сцїляв їх.
25 І йшло за Ним пребагато народу з Галилеї, й з Десятиграду, й з Єрусалиму, й з Юдеї, й зза Йордану.
Вiд Матвiя 5
1 Побачивши ж народ, зійшов на гору, і, як сїв, приступили до Него ученики Його;
2 і відкрив Він уста свої, і навчав їх, глаголючи:
3 Блаженні вбогі духом, бо їх царство небесне.
4 Блаженні сумні, бо такі втї- шять ся.
5 Блаженні тихі, бо такі осягнуть землю.
6 Блаженні голодні й жадні правди, бо такі наситять ся.
7 Блаженні милостиві, бо такі будуть помилувані.
8 Блаженні чисті серцем, бо такі побачять Бога.
9 Блаженні миротворцї, бо такі синами Божими звати муть ся.
10 Блаженні, кого гонять за правду, бо їх царство небесне.
11 Блаженні ви, коли вас безчестити муть, та гонити муть, та казати муть на вас усяке лихе слово не по правдї, ради мене.
12 Радуйтесь і веселїтесь: бо велика нагорода ваша на небі; так бо гонили й пророків, що бували перше вас.
13 Ви сіль землї; коли ж сіль звітріє, то чим солити? Нї-на-що не годить ся тодї вона, тільки щоб викинути геть і щоб топтали її люде.
14 Ви сьвітло сьвіту. Не може город сховати ся, стоячи на горі;
15 і, засьвітивши сьвічку, не ставлять під посудину, а на сьвічнику; то й сьвітить вона всїм, хто в хатї,
16 так нехай сяє сьвітло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі дїла, й прославляли Отця вашого, що на небі.
17 Не думайте, що я прийшов знївечити закон або пророків; не прийшов я знївечити, а сповнити.
18 Істино бо глаголю вам: Доки перейде небо й земля, одна йота, або одна титла не перейде з закону, аж поки все станеть ся.
19 Тим, хто поламле одну найменшу з сих заповідей і навчить так людей, той звати меть ся найменшим у царстві небесному; а хто сповнить і навчить, той звати меть ся великим у царстві небесному.
20 Глаголю бо вам: Що коли ваша правда не переважить письменників та Фарисеїв, то не ввійдете в царство небесне.
21 Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не вбий, а хто вбє, на того буде суд.
22 Я ж вам глаголю: Хто сердить ся на брата свого без причини, на того буде суд; а хто скаже на брата свого: Рака, на того буде громадський суд; хто ж скаже: дурню, на того буде огонь пекольний.
23 Тим, коли принесеш дар свій до жертівнї, й згадаєш там, що твій брат має що проти тебе;
24 зостав свій дар перед жертівнею, і йди геть, помирись перш із братом твоїм, а тодї прийди й подай дар твій.
25 Мирись із твоїм противником хутко, доки ти ще в дорЖ нзї з ним, щоб не віддав тебе противник суддї, а суддя не віддав тебе осавулї (слузї), і не вкинуто тебе в темницю.
26 Істино глаголю тобі: Не вийдеш звідтіля, доки не віддаси й останнього шеляга.
27 Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не чини перелюбу.
28 Я ж вам глаголю: Хто спогляне на жінку жадібним оком, той уже вчинив перелюб із нею в серцї своїм.
29 Коли ж око твоє праве блазнить тебе, вирви його, й кинь од себе; бо більша користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тїло вкинуто в пекло.
30 І коли права рука твоя блазнить тебе, відотни її, й кинь од себе; більша бо користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тїло твоє вкинуто в пекло.
31 Сказано ж: Що хто розводить ся з жінкою своєю, нехай дасть їй розвідний лист.
32 Я ж вам глаголю: Що хто розведеть ся з жінкою своєю, хиба що за перелюб, доводить її до перелюбу; й хто оженить ся з розвідкою, чинить перелюб.
33 Знов чували, що сказано старосьвіцьким: Не кленись криво, а сповняй перед Господом обітницї твої.
34 Я ж вам глаголю: Не клянїть ся зовсїм: нї небом, бо воно престол Божий;
35 нї землею, бо вона підніжок ніг Його; нї Єрусалимом, бо се город великого царя;
36 нї головою твоєю не клянись, бо не зможеш зробити нї одного волоса білим або чорним.