Біблія /Библия
Шрифт:
12 І сталось, як був Він ув однім городї, аж ось чоловік увесь у проказї. І, побачивши Ісуса, упавши на лице, благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити.
13 І простягши Він руку, приторкнувсь до него, глаголючи: Хочу, очистись. І зараз проказа покинула його.
14 І наказав Він йому нїкому не говорити, а, пійшовши, покажи себе священикові та принеси за очищеннє твоє, як звелїв Мойсей, на сьвідкуваннє їм.
15 Та слово про Него розійшлось тим більш, і насходилось народу пребагато
16 Він же виходив у пустиню та молив ся.
17 І сталось одного дня, що Він учив, і сидїли Фарисеї та учителї закону, що поприходили з усїх сїл Галилейських та Юдейських і з Єрусалиму, й сила Господня була на сцїленнє їх.
18 І ось мужі принесли на постелї чоловіка, що був розслаблений, і шукали, як би внести його та положити перед Ним.
19 І, не знайшовши, як би внести його кріз натовп, вилїзли 3 Іа хату, й кріз черепяну стелю спустили його з постїллю в середину перед Ісуса.
20 І, бачивши віру їх, рече йому: Чоловіче, оставляють ся тобі гріхи твої.
21 І почали міркувати письменники та Фарисеї, кажучи: Хто сей, що говорить хулу? Хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?
22 Постерігши ж Ісус думки їх і озвавшись, рече до них: Що ви говорите в серцях ваших?
23 Що легше? сказати: Оставляють ся тобі гріхи твої; або сказати: Встань та й ходи?
24 От же, щоб знали ви, що власть має Син чоловічий на землї оставляти гріхи, (рече розслабленому:) Тобі глаголю: Устань, і, взявши постїль твою, йди до дому твого.
25 І зараз уставши перед ними й узявши на чому лежав, пійшов до дому свого, прославляючи Бога.
26 І острах обняв усїх, і прославляли Бога, й сповнили ся страхом, кажучи: Що бачили предивне сьогоднї.
27 А після сього вийшов, і побачив митника на ймя Левію, сидячого на митницї, і рече йому: Йди слїдом за мною.
28 І, зоставивши все, уставши пійшов слїдом за Ним.
29 І справив гостину велику Левій Йому у господї своїй, і було там багато митників і инших, що сидїли з ними.
30 І нарікали письменники їх та Фарисеї на учеників Його, кажучи: На що з митниками та грішниками їсте й пєте?
31 І озвавшись Ісус, рече до них: Не треба здоровому лїкаря, а недужому.
32 Не прийшов я кликати праведників, а грішників до покаяння.
33 Вони ж казали до Него: Чого ж ученики Йоанові постять часто й молять ся, так само й Фарисейські, Твої ж їдять і пють?
34 Він же рече до них: Чи зможете синів весїльних, поки жених з ними, заставити постити?
35 Прийдуть же днї, що візьмуть жениха від них, тодї постити муть у ті днї.
36 Сказав же й приповість до них: Що нїхто латки з одежини нової не пришиває до одежини старої; коли ж нї, то й нову розідре, й старій не личить латка з нового.
37 І нїхто не наливає вина нового в бурдюки старі; коли ж нї, порве нове вино бурдюки, й вино витече, й бурдюки пропадуть.
38 А вино нове в бурдюки нові наливають, то й буде все цїле.
39 Нїхто, пивши старе, не бажає зараз нового; каже бо: Старе лучче.
Вiд Луки 6
1 І сталось другої суботи після першої, ійшов Він через засїви, й рвали ученики Його колоссє, та й їли, потерши в руках.
2 Деякі ж з Фарисеїв казали їм: На що робите, чого не годить ся робити в суботу?
3 І, озвавшись до них, рече Ісус: Хиба й того не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним:
4 як, увійшовши він у дом Божий, хлїби показні взяв і їв, і дав також тим, що були з ним, котрих не годилось їсти, хиба одним священикам?
5 І рече їм: Син чоловічий - Він Господь і суботи.
6 І сталось також другої суботи: ввійшов Він у школу та й навчав; а був там чоловік, що рука в него права була суха.
7 Назирали ж Його письменники та Фарисеї, чи в суботу сцїляти ме, щоб знайти вину на Него.
8 Він же знав думки їх, і рече чоловіку сухорукому: Устань і стань на середину. Він же, вставши, стояв.
9 Рече ж Ісус до них: Спитаю вас: Що годить ся по суботам: добре робити, чи лихе робити? душу спасати, чи погубляти?
10 І, споглянувши кругом по всїх їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. Він же зробив так, і стала рука його здорова, як і друга.
11 Вони ж сповнились лютостю і говорили один до одного, що б зробити Ісусові.
12 Стало ж ся тими днями, вийшов Він на гору молитись, і був усю ніч на молитві Богу.
13 А, як настав день, покликав учеників своїх; і, вибравши з них дванайцятьох, котрих і апостолами назвав:
14 Симона, що назвав Петром, та Андрея брата його, Якова та Йоана, Филипа та Вартоломея,
15 Маттея та Тому, Якова Алфеєвого та Симона, на прізвище Зилота,
16 Юду Якового та Юду Іскариоцького, що й став ся зрадником;
17 і зійшовши з ними, став на місцї рівному, й товариство учеників Його, і множество велике людей з усієї Юдеї і Єрусалиму, й з побережжя Тирського та Сидонського, що поприходили слухати Його і сцїляти ся від недуг своїх,
18 і мучені від духів нечистих; і сцїляли ся.
19 І ввесь народ шукав приторкнутись до Него: бо сила від Него виходила, й сцїляла всїх.
20 І знявши Він очі свої на ученики свої, рече: Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже.
21 Блаженні голодні тепер, бо насититесь. Блаженні плачущі тепер, бо сьміяти метесь.
22 Блаженні, коли ненавидїти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, як зло, задля Сина чоловічого.
23 Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі; так бо чинили пророкам батьки їх.