Біблія /Библия
Шрифт:
3 І каже Йому диявол: Коли ти Син Божий, скажи каменеві сьому, щоб став ся хлїбом.
4 І озвавсь Ісус до него, глаголючи: Писано, що не хлїбом самим жити ме чоловік, а кожним словом Божим.
5 І вивівши Його диявол на гору високу, показав Йому всї царства вселенної в одну хвилину.
6 І каже Йому диявол: Тобі дам власть оцю всю і славу їх, бо менї передано, й кому я схочу, дам її.
7 Ти ж коли поклониш ся передо мною, буде твоє все.
8 І, озвавшись до него, рече Ісус: Геть від мене, сатано, писано бо: Кланяти меш ся Господеві Богу твоєму, й Йому одному служити меш.
9 І повів він Його в Єрусалим, і поставив Його на крилї церковньому, й каже Йому: Коли ти Син Божий, кинь ся звідсїля вниз:
10 писано бо: Що ангелам своїм накаже про Тебе, оберегати Тебе,
11 і що на руках підіймуть Тебе, щоб инколи не вдаривсь об камінь ногою Твоєю.
12 І озвавшись рече йому Ісус: Що сказано: Не будеш спокушувати Господа Бога твого.
13 І скінчивши всї спокуси, диявол одійшов од Него до часу.
14 І вернувсь Ісус у силї Духа в Галилею; і поголос розійшов ся по всїй околицї про Него,
15 І навчав Він по школах їх, славлений од усїх.
16 І прийшов у Назарет, де був зрощений, і прийшов звичаєм своїм, субітнього дня в школу, і став читати.
17 І подано Йому книгу Ісаїї пророка. І, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано:
18 Дух Господень на менї, котрого ради намастив мене; благовістити вбогим післав мене, сцїляти розбитих серцем, проповідувати полонянам визвіл і слїпим прозріннє, випускати замучених на волю,
19 проповідувати рік Господень приятний.
20 І, згорнувши книгу, віддав слузї, та й сїв. І очі всїх у школї були звернені на Него.
21 Почав же глаголати до них: Що сьогоднї справдилось писаннє се в ушах ваших.
22 І всї сьвідкували Йому, й дивувались благодатнїми словами, виходячими з уст Його. І казали: Хиба сей не син Йосифів?
23 І рече до них: Певно скажете менї приповість оцю: Лїкарю, вилїчи себе самого; про що ми чули, що сталось у Капернаумі, зроби й тут у своїй країнї.
24 Рече ж: Істино глаголю вам: Що нї один пророк не єсть приятен в отчинї своїй.
25 По правдї ж глаголю вам: Багато вдовиць було за днїв Ілиї в Ізраїлї, як зачинилось небо на три роки й шість місяцїв, і голоднеча велика стала по всїй землї;
26 та й до жодної з них не послано Ілиї, тільки в Сарепту Сидонську до жінки вдовицї.
27 І багато прокаженних було за Єлисея пророка в Ізраїлї, та й жоден з них не очистивсь, тільки Неєман Сириянин.
28 І сповнились усї лютостю в школї, почувши се,
29 і вставши вигнали Його геть із города, і випровадили Його аж на верх гори, на котрій город їх збудовано, щоб скинути Його.
30 Він же, пройшовши серед них, пійшов,
31 і прийшов у Капернаум, город Галилейський, і навчав їх по суботам.
32 І дивувались вони наукою Його, бо з властю було слово Його.
33 І був у школї чоловїк, маючи духа нечистого, й кричав голосом великим,
34 кажучи: Остав; що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси вигубити нас? Я знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий.
35 І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. І кинувши ним диявол на середину, вийшов з него, нїчого не зашкодивши йому.
36 І обняв страх усїх, і говорили один до одного, кажучи: Що се за слово, що властю і силою повелїває нечистим духам, і виходять?
37 І розійшов ся поголос про Него скрізь по всїй околицї.
38 Уставши ж Він із школи, ввійшов у господу Симонову. Тещу ж Симонову схопила пропасниця велика, й благали Його за неї.
39 І, ставши над нею, погрозив пропасницї, і покинула її; зараз же уставши, послугувала їм.
40 Як же заходило сонце, всї, в кого були недужі на всякі недуги, приводили їх до Него; Він же, на кожного з них руки складаючи, сцїляв їх.
41 Виходили ж і біси з многих, і кричали, кажучи: Що Ти єси Христос, Син Божий. І грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що Він Христос.
42 Як же настав день, вийшовши пійшов у пусте місце; й люде шукали Його, й прийшли до Него, й вдержували Його, щоб не йшов від них.
43 Він же рече до них: Що й иншим городам благовістити менї треба царство Боже; бо на се я посланий.
44 І проповідував по школах Галилейських.
Вiд Луки 5
1 І сталось, як народ товпивсь до Него слухати слово Боже, Він стояв коло озера Генисарецького.
2 І побачив два човни, що стояли край озера, рибалки ж, одійшовши від них, полоскали неводи.
3 Ввійшовши ж ув один з човнів, що був Симонів, просив його від землї відчалити трохи. І сївши, навчав народ із човна.
4 Як же перестав глаголати, рече до Симона: Поступи на глибінь, та закиньте неводи ваші на ловитву.
5 І озвавшись Симон, каже Йому: Наставниче, всю ніч трудившись, нїчого не піймали ми; тільки ж, по слову Твоєму, закину невода.
6 І, се зробивши, вловили пребагато риби; роздер ся ж невід їх,
7 і махнули вони на товаришів своїх, що були в другому човнї, щоб прийшли помогти їм. І прийшли вони, й сповнили обидва човни, так що потопали вони.
8 Бачивши ж Симон Петр, припав до колїн Ісусових, кажучи: Йди від мене: бо я чоловік грішний, Господи.
9 Страх бо обняв його і всїх із ним од улову риби, що вловили.
10 Так само й Якова і Йоана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симоновими. І рече до Симона Ісус: Не лякай ся, від нинї людей ловити меш.
11 І пригнавши вони човни свої до берега, та покинувши все, пійшли слїдом за Ним.