Біблія /Библия
Шрифт:
41 І сївши Ісус навпроти скарбони, дививсь, як народ кидає гроші в скарбону. І многі заможні кидали по багато.
42 І прийшовши одна вдовиця вбога, вкинула дві лепти, чи то шеляг.
43 І прикликавши учеників своїх, рече їм: Істино глаголю вам: Що вдовиця ся вбога більш усїх укинула, що кидали в скарбону.
44 Усї бо з достатку свого кидали, ся ж з недостатку свого: все, що мала, вкинула, увесь прожиток свій.
Вiд Марка 13
1 І, як виходив з церкви, каже Йому один з учеників Його: Учителю, дивись, яке каміннє і яка будівля.
2 А Ісус, озвавшись, рече йому: Чи бачиш сю велику будівлю? не зоставить ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано.
3 А як сидїв на горі Оливній, навпроти церкви, питали Його на самотї Петр, та Яков, та Йоан, та Андрей:
4 Скажи нам, коли се буде, й яка ознака, коли має все те скінчитись?
5 Ісус же, озвавшись до них, почав глаголати: Остерегайтесь, щоб хто вас не звів.
6 Багато бо приходити муть в імя моє, говорячи, що се я, і многих зведуть.
7 Як же чути мете про войни та про слухи воєн, не трівожтесь: мусить бо стати ся; та ще не конець.
8 Устане бо нарід на нарід і царство на царство, й буде трус по місцях і буде голоднеча та буча: се почин горя.
9 Ви ж самі остерегайтесь: видавати муть бо вас у ради, й по школах будете биті, і перед воїводи та царі ставлені задля мене, на сьвідкуваннє їм.
10 І між усїма народами мусить перше проповідатись євангелия.
11 Як же вести муть вас, видаючи, не дбайте заздалегідь, що казати мете, анї надумуйтесь, а, що дасть ся вам тієї години, те й промовляйте: не ви бо промовляєте, а Дух сьвятий.
12 Видавати ме ж брат брата на смерть, і батько дитину; і вставати муть дїти на родителїв, та й убивати муть їх.
13 І ненавидїти муть вас усї задля імя мого; хто ж витерпить до останку, той спасеть ся.
14 Як же побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк, стоячу, де не слїд (хто читає, нехай розуміє), тодї хто в Юдеї, нехай втїкає на гори;
15 хто ж на криші, нехай не злазить у хату, анї ввіходить узяти що з хати своєї;
16 і хто в полї, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою.
17 Горе ж важким і годуючим під той час!
18 Молїть ся ж, щоб не довелось утїкати вам зимою.
19 Будуть бо днї тиї горе, якого не було від почину творення, як творив Бог, до сього часу, й не буде.
20 І коли б Господь не вкоротив днїв, то не спасло ся б жадне тїло; та задля вибраних, що вибрав їх, укоротить днї.
21 І, тодї коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або: Дивись, он; не йміть віри.
22 Постануть бо лжехристи і лжепророки, й давати муть ознаки та дива, щоб звести, коли можна, й вибраних.
23 Ви ж гледїть: ось я наперед сказав вам усе.
24 Тільки ж у ті днї, після горя того, сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого,
25 і зорі з неба падати муть, і сили, що на небесах, захитають ся.
26 І тодї побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах, з силою великою і славою.
27 І тодї пішле ангели свої, і позбирає вибраних своїх од чотирох вітрів, од кінця землї до кінця неба.
28 Від смоківницї ж возьміть собі приклад: Коли все віттє її мягке стане та пустить листє, знайте, що близько лїто.
29 Так і ви: як побачите, що се стало ся, знайте, що близько, під дверима.
30 Істино глаголю вам: Що не перейде рід сей, доки все це станеть ся.
31 Небо й земля перейдуть, слова ж мої не перейдуть.
32 Про день же той і годину нїхто не знає, нї ангели, що на небі, нї Син, тільки Отець.
33 Гледїть, пильнуйте й молїть ся; не знаєте бо, коли пора.
34 Як чоловік, що відїжджає, зоставивши господу свою і давши слугам своїм власть, і кожному дїло його, а воротареві звелїв, щоб пильнував.
35 Оце ж пильнуйте: (не знаєте бо, коли пан господи прийде, увечері, чи опівночі, чи в півнї, чи вранцї;)
36 щоб, прийшовши несподївано, не знайшов вас сплячих.
37 Що ж я вам глаголю, усїм глаголю: Пильнуйте.
Вiд Марка 14
1 Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.
2 Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народї.
3 А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.
4 Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?
5 Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорікали їй.
6 Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю? добре дїло вчинила на менї.
7 Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.
8 Що змогла ся, зробила: попередила намастити тїло моє на погребеннє.
9 Істино гЌклаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
10 А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.
11 Вони ж почувши, зрадїли, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.
12 І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?
13 І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідїть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдїть за ним,
14 і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?