Біблія /Библия
Шрифт:
50 всї бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.
51 І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.
52 Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх заслїплене.
53 І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.
54 І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,
55 кинулись по всїй тій околицї, та й почали приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.
56 І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.
Вiд Марка 7
1 І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму.
2 І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили:
3 (бо Фарисеї і всї Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших;
4 і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і иншого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів).
5 Тодї питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками?
6 Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
7 Марно ж покланяють ся менї, навчаючи наук, заповідей чоловічих.
8 Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.
9 І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.
10 Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матїр твою; і: Хто налає батька або матїр, нехай смертю вмре.
11 Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся;
12 і не даєте йому нїчого більше робити батькові своєму, або матері своїй,
13 обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.
14 І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте:
15 Нема нїчого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка.
16 Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
17 І як увійшов у господу від людей, питали в Него ученики Його про приповість.
18 І рече до них: Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити;
19 бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу?
20 Рече ж: Що виходить з чоловіка, те поганить чоловіка.
21 З середини бо, з серця чолові- ка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство,
22 злодїйства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі:
23 все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.
24 І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотїв, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись.
25 Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому.
26 Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.
27 Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дїтям: не добре бо взяти хлїб у дїтей, і кинути собакам.
28 Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дїтей.
29 І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї.
30 І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї.
31 І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські.
32 І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку.
33 І, взявши його від народу окроме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому;
34 І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись.
35 І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре.
36 І наказав їм, щоб нїкому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували;
37 І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дає чути, й нїмим говорити.
Вiд Марка 8
1 Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:
2 Жаль менї народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;
3 А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозї; деякі бо з них здалека поприходили.
4 І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлїбом у пустинї?
5 І питав їх: Скільки маєте хлїбів? Вони ж кажуть: Сїм.
6 І звелїв Він народові сїдати на землї; і взявши сїм хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клали перед народом.
7 І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те.
8 Їли ж і наситились, і назбирали осстанків ламаного сїм кошів.
9 Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх.