Біблія /Библия
Шрифт:
3 І рече до сухорукого чоловіка: Стань посерединї.
4 І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали.
5 І, позирнувши на них кругом гнївно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга.
6 І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити.
7 Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий
8 і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него.
9 І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу, щоб не тиснулись до Него.
10 Многих бо сцїлив, так що кидались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги.
11 А духи нечисті, як бачили Його, то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий.
12 І остро грозив їм, щоб Його не виявляли.
13 І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотїв сам; і поприходили до Него.
14 І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати,
15 і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.
16 І дав Симонові імя Петр;
17 та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанергес, що єсть: Сини громові;
18 та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфеєвого, та Тадея, та Симона Хананця,
19 та Юду Іскариоцького, що зрадив Його.
20 Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти.
21 І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі.
22 А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.
23 І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти?
24 І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те.
25 І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.
26 І коли сатана устав проти себе, й роздїлив ся, не може стояти, а конець йому.
27 Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить.
28 Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;
29 хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду:
30 бо казали: Духа нечистого має.
31 Приходять тодї брати й мати Його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.
32 І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.
33 І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої?
34 І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!
35 Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.
Вiд Марка 4
1 І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на морі; а ввесь народ був на землї при морю.
2 І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:
3 Слухайте: Ось вийшов сїяч сїяти:
4 і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.
5 Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
6 Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.
7 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
8 А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.
9 І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.
10 Як же був на самотї, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.
11 І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,
12 щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколи не навернулись, і не простились їм гріхи.
13 І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всї приповістї зрозумієте?
14 Сїяч слово сїє.
15 Що ж над шляхом, се ті, де сїється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посїяне в серцях їх.
16 Подібно ж і ті, що на каменистому посїяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,
17 та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.
18 А ті, що посїяні між терниною, се ті, що слухали слово,
19 та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно.
20 А на землю добру посїяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.
21 І рече до них: Чи на те приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?
22 Нема бо нїчого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
23 Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
24 І рече їм: Вважайте, що чуєте: Якою мірою міряєте, відміряєть ся вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.