Біблія /Библия
Шрифт:
28 Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тодї голос із неба: І прославив, і знов прославлю.
29 Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.
30 Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.
31 Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.
32 І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.
33 Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.
34 Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробуває по вік; як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий?
35 Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
36 Доки сьвітло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.
37 Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,
38 щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?
39 Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:
40 Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.
41 Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.
42 Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.
43 Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.
44 Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене.
45 І хто видить мене, видить Пославшого мене.
46 Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.
47 І коли хто слухає слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.
48 Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.
49 Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.
50 І я знаю, що Його заповідь життє вічнє. Що ж промовляю я, яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.
Вiд Iвана 13
1 Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, - любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх.
2 І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив,
3 знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде,
4 устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь.
5 Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний.
6 Приходить же до Симона Петра, й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої?
7 Відказав Ісус, і рече Йому: Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля.
8 Каже Йому Петр: Не мити меш ніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части зо мною.
9 Каже Йому Симон Петр: Господи, не тільки ноги мої, та й руки й голову.
10 Рече йому Ісус: Обмитому не треба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї.
11 Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті.
12 Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам?
13 Ви звете мене Учителем і Господом, і добре кажете, се бо я.
14 Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги.
15 Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть.
16 Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його.
17 Коли се знаєте, то блаженні ви, коли робити мете се.
18 Не про всїх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою.
19 Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я.
20 Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене.
21 Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене.
22 Ззирались тодї між собою ученики, сумнїваючись, про кого Він говорить.
23 Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус.
24 Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить.
25 Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се?
26 Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому.
27 А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко.
28 Сього не зрозумів нїхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому.
29 Деякі бо думали, - яко ж бо скриньку мав Юда, - що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим.
30 Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч.
31 Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому.
32 Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його.
33 Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер.