Біблія /Библия
Шрифт:
7 тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому,
8 і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної.
9 Тим же і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени,
10 щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею,
11 і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.
12 Тим же, любі мої, яко ж завсїди слухали ви мене,
13 Бог бо се робить у вас, щоб і хотїти (вам) і робити по (Його) вподобі.
14 Усе робіть без нарекання і розбирання,
15 щоб ви були безвинними і чистими, дїтьми Божими непорочними серед лукавого і розворотного роду, що між ними ви сияєте як сьвітила в сьвітї,
16 держачи (перед ними) слово життя, на похвалу менї в день Христів, що не дурно ходив я, анї дурно працював.
17 Та хоч і приносять мене в жертву і служеннє віри вашої, я (тим) радуюсь і веселюсь із усїма вами.
18 Тим же самим і ви радуйтесь і веселїть ся зо мною.
19 Уповаю ж в Господї Ісусї незабаром послати до вас Тимотея, щоб і менї радїти душею, довідавшись про вас.
20 Нїкого бо не маю рівного (йому) душею, щоб (так) щиро дбав про вас.
21 Усї бо свого шукають, а не Ісус-Христового.
22 Ви ж досьвід його знаєте; тим, що як батькові дитина, так він служив зо мною в благовістї.
23 Сього ж оце надїюсь послати зараз, скоро тільки довідаюсь, як воно буде зо мною.
24 Маю ж надїю в Господї, що й сам скоро прийду.
25 Вважав же я потрібним послати до вас Єпафродита, брата й товариша мого в працї і боротьбі, а вашого посла й слугу в потребі моїй.
26 Яко ж бо жадав (бачити) всїх вас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав.
27 Бо й нездужав мало що не до смерти, та Бог помилував його; не його ж тільки, та й мене, щоб не було менї смутку на смуток.
28 Оце ж скоріщ послав я його, щоб ви, побачивши його знов, зрадїли, та й я меньше мав смутку.
29 Прийміть же оце його в Господї з усякими радощами, і таких держіть у повазї,
30 тим що він за дїло Христове був близько смерти, не дбаючи про своє життє, аби сповнити недостаток служення вашого менї.
До филип'ян 3
1 На останок, браттє моє, радуйтесь у Господї. Те ж саме писати вам менї не противно, для вас же певно.
2 Остерегайтесь собак, остерегайтесь лихих робітників, остерегайтесь відрізання.
3 Ми бо обрізаннє, которі духом Богу служимо, і хвалимось в Ісусї Христї, а не в тїлї надїємось,
4 хоч і я маю також надїю в тїлї. Коли хто инший думає надїятись у тїлї, то я тим більш, -
5 обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїлевого,
6 по ревности гонив я церкву, по праведности законній непорочен.
7 Та що було менї надбаннєм, те вважав я за втрату ради Христа.
8 Так оце я все вважаю за втрату ради вищого розуміння Христа Ісуса, Господа мого, ради котрого я все втеряв, і вважаю все за сьміттє, аби придбати Христа,
9 та й явитись у Ньому, не маючи моєї праведности, що від закону, а (маючи) ту, що вірою Христовою (здобувається), праведність від Бога у вірі,
10 щоб розуміти Його, і силу воскресення Його, і спільність мук Його, приподоблюючись смерти Його,
11 аби тільки достигнути до воскресення мертвих.
12 Не тим, щоб уже я достиг, або вже був звершений; гоню ж, чи не достигну того, за що і Христос Ісус достиг мене.
13 Браттє, я про себе не думаю, що я вже достиг; одно ж (роблю), забуваючи вже те що позаду, і сягаючи по те, що спереду,
14 біжу до метжа по нагороду вишнього поклику Божого в Христї Ісусї.
15 Скільки оце (нас) звершених, се думаймо, і коли що инакше думаєте, то й се Бог вам одкриє.
16 Тільки ж (те), до чого ми достигли, (єсть) одним правилом жити і те саме думати.
17 Приподоблюйтесь до мене, браттє, і вважайте, хто так ходить, яко ж маєте за взір нас.
18 (Многі бо ходять, про котрих не раз говорив я вам, тепер же й плачучи говорю, про ворогів хреста Христового,
19 котрим кінець - погибель, котрим Бог черево, а слава в соромі їх, котрі про земне думають.)
20 Наше бо життє єсть на небесах, звідкіля ждемо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа, котрий переобразить тїло смирення нашого, щоб було подобне тїлу слави Його, по дїйству, котрим зможе і покорити собі все.
До филип'ян 4
1 Тим же, браттє моє любе й жадане, радосте і вінче мій, стійте так у Господї, любі.
2 Благаю Єводию, благаю і Синтихию, щоб однаково думали в Господї.
3 Благаю й тебе, щирий товаришу, помагай їм, що працювали в благовіствуванню зо мною, і з Климентом, і з иншими помічниками моїми, котрих імення в книзї життя.
4 Радуйте ся завсїди в Господї, і знов кажу: радуйте ся.
5 Тихість вашу нехай зрозуміють усї люде. Господь близько.
6 Не журіть ся нїчим, а у всьому молитвою і благаннєм з подякою нехай обявляють ся прошення ваші перед Богом.
7 І мир Божий, що вище всякого розуму, нехай хоронить серця ваші і мислї ваші в Христї Ісусї.
8 На останок, браттє, що правдиве, що чесне, що праведне, що чисте, що любе, що хвалебне, коли (є в чому) яка чеснота й коли (є) яка похвала, про се помишляйте.