БАРДО online
Шрифт:
АЛКА: Демон хто-хто?
МАЛАНКА М.: Ее, мені би в Катманду… Аякс про електромагнітні коливання говорить, пра’, Аяксе?
ІВАСИК: Навіщо тобі в Катманду?
МАЛАНКА М.: Там ніхто не говорить про електромагнітні коливання.
АЯКС: Ну да, їм зараз точно не до електромагнітних коливань, у них там такі коливання, що поліція пакує на кожному кроці. Навіть в Індії. А Тибету взагалі капці. Вже б ти краще про Бутан мріяла.
МАЛАНКА М.: А чого твоя мама не в Бутані?
АЯКС: До Непалу легше дістатися. В Бутан просто
РАДІОДИКТОР: Регіон закритий для іноземних журналістів, спостерігачів з міжнародних організацій й узагалі всіх іноземців. Для журналістів китайська влада проводить прес-тури за спеціально наміченими маршрутами, що оминають закриті регіони Тибету, де або дислоковані війська, або міститься полігон ядерних випробувань, або проходить конфліктний кордон з Індією…
АЛКА: Вибрала ж вона час туди їхати, знайшла коли!
АЯКС: Власне обрала. Якщо це тобі про щось говорить.
ІВАСИК: Та не гризіться! От якби поставити на камеру фільтри, не кольорові, а хвильові…
МАЛАНКА М.: Нда, я так розумію, моя семестрова накрилася. Теж мені, Максвелл-Стораро. Познімаю завтра білочок і ворон.
АЯКС: І що це буде? Історія виживання міських тварин узимку?
МАЛАНКА М.: Це буде замальовка на трійку, але хоч щось. Серед наших трилобітів — з пивом прокотить. Уявляєте, я вчора складала залік з теорії драматургії, ну і, поки під дверима чекала своєї черги, слухала розмову двох вантузів з паралельної групи. Одному Чехов попався, а той не читав, навіть, каже, уявлення не маю, що там той Чехов понаписував. А друган йому — типу, ти шо, ми ж ще в школі проходили з російської літератури — «Людина в чохлі» називається, про якогось мрячного ботана. А той йому, типу, шо, він типу ніяк не міг розчохлитися? Тут тобі і наша двірничиха тьотя Надя за цілий фільм Фелліні проканає. Бачили, що в неї на голові весь час? Кульок для сміття, такий, блакитний, з-під нього по скронях фарба тече, якась «Басма», напевно, а згори то всьо замотано дірявим шарфом, і ще збоку пластмасова троянда!
АЛКА: Кочмар!
ЕЛЕКТРА: Він не корчмар, він бармен Ігорьок!
ІВАСИК: Нічний кошмар на вулиці Привітній. У неї сина вбили, брат-алкан по бєлці заквасив.
АЯКС: Ну да, водка — кращий друг і натхненник, причому як убивць, ґвалтівників і маніяків-імпотентів, так і суїцидників…
Івасик лежить на підлозі й весь час щось шкробає гелевою ручкою на глянсових сторінках журналу — розмальовує комікси про хлопчика-ніндзя Наруто, точніше, домальовує усіляке паскудство героям коміксу. Якщо є чим, Івасик завжди щось несвідомо малює, особливо коли розмовляє — байдуже, по телефону чи безпосередньо. Всі шпалери у передпокої довкола хатнього телефону рясніють Івасиковими спіралями, трикутниками, карликами і трансформерами. Маланка йде на кухню запарювати чай, Аякс підхоплює свій ноутбук, сідає за стаціонарний комп, запускає графічну програму і, доки та вантажиться, проглядає непрочитані електронні листи на екрані лептопа. Алка звично клацає пультом, перемикаючи телеканали. Вона єдина з четвірки дивиться телевізор. Іноді Аякс все-таки ловиться на спортивні трансляції чи новини, Івасик — на Сімпсонів, а Маланка — на трилери, але загалом усе, що їм потрібно, завжди знайдеться в мережі або на дисках. Просто відеосмаки четвірки рідко збігаються. Востаннє честь колективного перегляду здобув такий собі «Дух часу» — анонімний анархістський проект, як їм хотілося вірити. Аякс не повірив. Сказав, що стрічка — Пітера Джозефа. Сказав, що рівень НЛП зашкалює. Сказав: «Єдине, що мені зрозуміло, — це час оприлюднення: людство в тотальній кризі, потрібні свіжі комерційні ідеї. Наприклад, який-небудь езотерично-психіатричний буддизм замість християнства і диктатура споживання духовних цінностей замість диктатури споживання матеріальних. Я тільки поки що не розумію… а, нє — хто і навіщо — теж розумію…» — пробурмотів Аякс і зіпсував усю романтику.
ТЕЛЕДИКТОР: В Україні двічі було закрито виставки, присвячені тибетській культурі. Це пов’язують з діяльністю китайського посольства. Працівники посольства також вимагали скасувати науковий семінар у Києво-Могилянській академії, присвячений обговоренню книги Далай-лами XIV «Етика для нового тисячоліття». Утім, семінар вдалося провести. Про розголос, якого набули ці ексцеси, свідчить петиція до Посольства КНР в Україні.
ЛІТЕРАТОРАМИ ЗАДРОЧЕНИЙ ТИХИЙ ЯНГОЛ, ЩО З’ЯВЛЯЄТЬСЯ РАЗ НА ТРИ КАЛЬПИ:
Забудьте про незалежність держави, країни! Це ілюзія природного товарообігу. Опікуйтеся незалежністю свого тіла, в якому нині живе розум.
Старе дерево за вікном рипить на ще зимовий дощ, його артритні суглоби квилять і крекчуть, деренчать, мов карпатська дримба. Скляне галуззя диригує снами. На ранок задимлене сонце розгортає целофан повітря довкола вугільно-чорних, обважнілих вогкістю дерев. Обгортки, мов крила і лушпиння лялечок, прилипають до землі, рясно загидженої купами собачого посліду. Це березень. Моторошна електрична весна. На цвинтарі земля дихає глибше, зі свистом, наче сухотна. Птахи залишають склепи і прогулюються у верховітті кощавих дерев. Всесвіт брижиться, шурхоче, демонструючи воскові безкровні тіла свіжої партії товару. Аякс та Івасик впадають в якийсь гарячковий ступор, у кетаміновий стан плазунів, земноводних — ящірок чи вужів, напівпробуджених тритонів… Алка і Маланка напиваються п’яні простою водою, наче з кранів тече чистий спирт. Це можливо — спитайте у Генрі Міллера. Це рання весна. Химерна Повня пульсує безгучним виттям і нявчанням. Любов целофаново шурхотить легенями, пронизливий хмарний вітерець виліплює з тіла вербові сережки — плоть розповзається навсібіч вербними гробаками, викачаними у жовтому пилку. Своїми восковими пальцями березень добирається до серцевих аорт, й ті струнно вібрують. Алка, Івасик, Аякс і Маланка весь час б’ються струмом — прямо торкнутись одне одного не можуть без розряду, стільки статичної електрики накопичили за зиму.
ТЕЛЕДИКТОР:…про відмову брати участь у відкритті Олімпіади-2008 уже заявили президенти Чехії та Естонії, канцлер Німеччини, прем’єр-міністри Великої Британії та Польщі, занепокоєні ситуацією найвищі посадовці Франції, Австрії та Австралії; голова Європарламенту Ганс-Ґерт Поттеринґ не виключив можливості бойкоту Олімпійських ігор у Пекіні з боку Євросоюзу. Щоправда, Міжнародний олімпійський комітет згадку про Тибет із договору про підготовку до спортивного форуму прибрав. До появи Тихого янгола залишилося три кальпи.
ЕЛЕКТРА: Найцікавіше для мене у житті цих чотирьох — це електронні листи від Аяксової мами. Вона рідко йому пише, але ці листи завжди мені дарують дивну радість упізнавання. Мені здається, що я знаю цю жінку. Вона постає на екрані поза рядками так чітко, наче лист написано на її фотографії. Вона велично гладка, у строкатому балахоні, з яскраво-рудим (вочевидь фарбованим) волоссям і ясним усміхненим поглядом. Їй пасує ім’я Віта. Я навіть упевнена, що її так звуть — Віта. Не Віка, не Вікторія-по-батькові, а Віта.
«Привіт, сину! — пише вона. — Сподіваюся, ти не надто засмучений моїм від’їздом і ще не встиг скучити. Я би тішилася, знаючи, що ти уповні насолоджуєшся своєю свободою. Знаю, що ти амбітний розумник, тому не зловживаєш алкоголем, травичкою чи таблетками — за це я спокійна. Але переживаю за інше. Сподіваюся, ти вже починаєш розуміти, що таке відповідальність за ближнього. Прихистити друзів — це був твій вибір, але тепер ти за них відповідаєш, що би собі не думав. Але не грузитиму тебе нотаціями — просто передавай їм від мене вітання). Я все ніяк не виберуся з Непалу. Тут, звісно, не відчувається тибетського смутку, але теж невесело. Культурного шоку, як ти розумієш, у мене нема, бо дію геноциду ми достоту вивчили у рідній країні, маючи під боком агресивну імперію. З операціями по „спасінню країни“ за допомогою введення танків мене познайомило совіцьке дитинство, а з операціями по встановленню демократії (вибач за лайку) за допомогою мережі макдоналдсів — теперішнє (не дитинство)). Катманду — це не те, що мені потрібно, сюди приїздять повитріщатися на ченців, зістрибнути з метадону або залакувати свій інтерфейс у шоу-бізнесі. Але не зараз. Тут неспокійно. Пробиратимусь напевно спочатку до Лхаси, а там подивимось. Хоча поняття не маю, чи пустять мене через кордон. Поки що доводиться почуватися туристкою в облозі:-))))). Не знаю, коли зможу написати. Кажуть, за горами зовсім нема зв’язку. Але не хвилюйся за мене. Та ти не будеш — я знаю, ти вмієш по-справжньому тішитися за когось, хоча з вигляду — байдужий егоїст;):-). Не розпорошуйся, якщо не бачиш, як правильно вчинити.