Блакитна лінія
Шрифт:
За її спиною скреготнув замок. На бруківку з брязкотом покотився здоровезний ключ, перекинутий через мур. Чиєю рукою? Крістіна вмить підхопила його.
«Хто зачинив браму і кинув ключ? Хто мені допоміг так вчасно? Тільки фрау Шеєр! Більше нема кому…»
Звертаючи за ріг, почула, як у садибі пролунала коротка автоматна черга. Зойк Патріції:
— За що?!
В овочевий магазин вона увійшла разом з виттям поліційних сирен. Вояки на мотоциклах з колясками і поліційні машини перетинали вулиці, оточуючи весь прилеглий район.
Скільки їй лишилося часу? Хвилина? Чи менше?
Ось нарешті вона — усміхнена картоплина.
— Ви? — здивувався Андреас Зейфрід.
— Я! — озвалася тихо. — Це мене шукають…
— Зрозуміло. Прошу фрау пройти за мною.
У темному, холодному підвалі він підняв кришку великого плетеного кошика.
— Доведеться вам до ночі ховатися тут, — подав їй забруднену робу. — Одягніть, буде тепліше. Згори я змушений буду закидати вас овочами. Доведеться деякий час терпіти…
— А що вночі? — збуджено запитала вона.
— Уночі нам завезуть свіжу городину. Один з водіїв — своя людина. Гадаю, сільське повітря вам не завадить? У нас є зайві документи на ім’я остробітниці Серафими Брянцевої. Ви знаєте російську?
— Так.
— Чудово! Запам’ятайте, вже з цього моменту ви — сільськогосподарська остробітниця Серафима Брянцева.