Божевільна історія емансипації однієї Стейсі Адлер

Boy in Detroit

– У-х-ух, люблю твій запах… – він принюхався, – жасмин?

– Мої улюблені.

Стейсі була буйною і сильною жінкою, і Томас це не дуже подобалося. Вона відчувала кожен його дотик, особливо коли чоловік стиснув її груди.

– Може, знімеш його?

– Не час, – ласкаво відповіла дівчина, прибираючи руку коханого з грудей.

– Що таке? Я тебе більше не збуджую? – голий Томас став на повний зріст перед своєю дівчиною, яка все ще лежала на підлозі. – Ми вже два дні без сексу! – Стейсі підійшла

до вікна, щоб подивитись на зірки в небі.

– Поглянь на небо, – вона вказала на сузір’я, – Велика Ведмедиця, дуже гарна, бачиш, зірочка на кінці блимає?

– Угу, – невдоволено відповів Томас.

– Це означає, що у Великої Ведмедиці тічка, – усміхнулася Стейсі.

– Та блядь, ти заїбала! Сьогодні місячні, що сука завтра буде? Профілактика? – дівчина підійшла до ліжка, на якому були її речі, одяглась і пішла до дверей.

– Ти що твориш? Зовсім в сосну в’їбалася?

– Тобі не в’їбала, – він різко схопив дівчину за руку, і притиснув до себе, – пусти мене! Я тобі тільки тіло? Дірка для твого члена? Відпусти мене! – у пориві злості Стейсі вдарила коліном чоловіка по яйцях.

– СУКА-А-А-А!!!

– Іди на хуй, їбанафт, – Томаса це не вразило, і він тримаючись однією рукою за місце удару, плюнув в обличчя своєї подруги, і стягнув з неї накидку. – Я зараз тобі покажу! Ти що бісишся, бо я жінка? Тому що тебе несподівано переміг хтось із вагіною? Якщо в тебе є пеніс, це ще не означає, що тебе боятимуться. Навпаки, може ти й самець, але якщо ти ще хоч раз гавкнеш, торкнешся, чи плюнеш мені в обличчя, я схоплю тебе за причиндали і видеру їх з м’ясом. Зрозумів? Я жінка, а не дірка! – розвернувшись, вона пішла, залишаючись тільки в облягаючих легінсах і чорному ліфчику.

– Ну да я психанула, але не шкодую про таке рішення. Мені набридло бути просто секс-іграшкою для нього. Я йому покажу, що мене треба поважати, що маю свою думку!

Пробираючись через нічні вулиці Детройта, дівчина була у сльозах. Вона порвала з хлопцем, якого кохала. Ось тільки її вбрання привертає зайву увагу з боку перехожих. Але як тільки, «нічний метелик» підходив ближче, всі одразу вибачалися, розуміючи, хто перед ними.

На порозі будинку, де Стейсі винаймала квартиру, її зустрів добродушний господар.

– Міс Адлер, все гаразд?

– Пиздець як гаразд, – вона обійняла чоловіка років сорока, – я порвала з цим йобаним виродком, йому потрібна була тільки моя… – господар перебив дівчину.

– Не треба, скажіть культурно.

– Він бачив у мені тільки вагіну на ніжках, – зітхнула Стейсі, – хочу свій улюблений бургер.

– Я принесу у вашу квартиру, тільки вдягніть бодай футболку, не треба в ліфчику ходити.

– Це містер Седлер, він дав мені квартиру, про яку навіть не знає мудила. Седлер єдиний, кому

я можу довіряти.

Покуштувавши бургер, дівчина заснула прямо на дивані.

Пробудження рано-вранці було не найприємнішим, особливо після такої ночі. Єдиним порятунком для Стейсі став білий порошок, що вже був розсипаний на столі. «О-о-оу, дорогий чекав мене.», подумала вона, і знайшовши кредитку зробила кокаїнову доріжку, і засмоктала носом її в себе, шліфанула все це горілкою прямо з пляшки, і нові сили наповнили дівчину. Бляха, де ж він, тільки зараз вона не змогла знайти свій айфон.

– Пиздець, – зітхнула вона, зрозумівши, що смартфон залишився в накидці, яка, своєю чергою, залишилася в колишнього.

Стейсі взяла з собою почату пляшку горілки, і так швидко побігла сходами на перший поверх, що збила чоловіка на сходах.

– Дивись, куди преш стерво! – після цих слів чоловіка дівчина завмерла спиною до нього. – Що встала, думаєш, узяла горілку і все можна бухати пішла? – як тільки хлопець підійшов до неї впритул, жінка повернулася обличчям. – Я не знав, вибачте мені! – він дізнався, хто перед ним. А дівчина без емоційно підняла пляшку горілки і з усієї сили вдарила незнайомця по голові.

– Вибачення приймаються, – спокійно відповіла вона і пішла далі. «Вау!» біля самих дверей на вулицю була, найімовірніше бита яка не мала власника, але миттю знайшла господиню.

Блукаючи вулицею, Стейсі натрапила на натовп дітей, що оточили її, всі вони дивилися на дівчину, адже виглядала вона дуже яскраво: чорний топ, яскраві штани з купою ременів, що звисали з боків, рожеві кеди, волосся, що переливається різними квітами, татуювання, ще і бита, яку Стейсі круто несла на плечі.

– Діти відійдіть! – до натовпу підійшла жінка, мабуть мама дитини з групи. – Це вона.

– Хто? – спитав хлопець із натовпу.

– Вона схожа на героїню кіна! – вигукнула дівчинка, яка спробувала доторкнутися до ноги дівчини. Але Стейсі гарним оборотом взяла биту з плеча, і з зусиллям тицьнула нею в грудну клітку дівчинки, завдаючи біль і відштовхуючи дитину від себе, поки дівчинка не впала на асфальт у сльозах. Діти миттю відійшли від небезпечної дівчини. А зла жінка кинулась на Стейсі.

– Може ти і під машонкою Томаса, але це переходить усі межі! Якщо ти зараз же, не вибачишся у моєї дочки, я телефоную 911.

– Вибачаюсь, – Стейсі хитро посміхнулася, – за те, що вдарила вас! – Адлер змахнула битою, і завдала удару по лівій нозі жінки, від чого та з болючим криком упала на бік, тримаючись за коліно.

– МАМА! – закричала дівчинка, що плакала, і почала звати батька: – ТАТО! ТАТО НА МАМУ НАПАЛИ! – не минуло хвилини, як до бійки біг не тільки батько, і чоловік постраждалої родини, а й небайдужі чоловіки.