Буденщина
Шрифт:
– Про що мріють зорі?
– зненацька запитав невгамовний хлопчисько високо задерши голову та вдивляючись у діамантове мерехтіння небес.
– Вони мріють, щоб усі люди були щасливими, - і на мить не замислившись з материнською ніжністю в голосі відповіла молода жінка.
Вересень 2003 р
Анатолій Рогаль
[1] Цей лист був присланий на телебачення в редакцію супер - шоу "Моя думка така" і як більшість, неординарних тверджень (і тому не збагненних для інших) закономірно попав в кошик для сміття. Але на щастя він вершив що купу "глядацьких симпатій". І в ту доленосну мить в кімнату завітала автор і ведуча програми. Вона як раз доїдала кусочок "ексклюзивного" торта: презент начальству від якоїсь іменинниці. І поки вуста шефа робили свою повсякденну справу з холеного пальчика суто механічно (тим що підвернулося під руку) було витерто залишок крему. А очі платинової блондинки (відомої в вузькому колі як міс Усе) при цьому - професійно по звичці пробігли уздовж наче виделкою нашкрябаних рядків: " ... державний устрій - це вже е суспільне об’єднання, але примусове, а може ж добровільне було б набагато краще?! І чи має цей суспільний лад на основі державного устрою в нашій наново створеній країні якесь законне юридичне підґрунтя?! Я, наприклад, та і всі члени моєї родини такої злагоди ніколи не давали ... "
Так почалося економічне Відродження, бо цей лист став наріжним каменем нового суспільного ладу і першого грудкою землі на домовину державності. А автор? На жаль, він зостався невідомий, бо і прізвище, і адреса залишилися на конверті, який на жаль, так і не знайшли. І попри всі заклики вдячних співвітчизників він так і не відгукнувся. А чому відкритий? Та тому що його таким знайшли ...