Час смертохристів. Міражі 2077
Шрифт:
— Я — категорично проти. Приєднуватись зараз до цієї агонізуючої юдо-ліберальної зграї є злочином і зрадою ЄДРОНу. Я попереджаю гетьмана: ви несете особисту відповідальність за дії, спрямовані проти наших природних союзників — слов'яно-мусульманських братів.
Гетьман, наче нічого не сталося, й оком не змигнув, немало здивувавши Гайдука державною мудрістю і витримкою.
— Хто ще? — спитав К-Д. Махун.
Фрідман підвівся, але чорного капелюха не скинув.
— Вітаю Вашу Ясновельможність з таким мудрим кроком. Рішення Вашої Ясновельможності увійде в світову історію, бо тільки перебуваючи
Міністр закордонних справ України Руслан Фощенко продемонстрував чудеса дипломатично-геополітичного балансування, запропонувавши сміливий проект одночасного вступу України до двох організацій — Союзу держав Чорної Орди (СДОР) та Організації глобальної безпеки, що, на його думку, гарантуватиме Україні невтручання в її справи обох потужних блоків. Гайдук з огидою дивився на ямочки на вгодованих щоках Фощенка, уявивши, як Україну обидва блоки спільними зусиллями перетворюють на поле крові, на нічийну територію, де можна безкарно вбивати людей й випробувати нові системи зброї. Пропозицію Фощенка навіть не обговорювали.
Результат голосування членів Ареопагу 6:1 на користь вступу до ОГБ задовільнив гетьмана, а перспектива увійти до світової історії з легкої руки Фрідмана потішила серце старого полководця.
Рада Національної Безпеки підтвердила повноваження Гайдука на саміті держав — членів ОГБ в Афінах, — як особистого представника гетьмана, що викликало обурення Фощенка, на що РНБ не звернула уваги.
Одноголосно було прийнято резолюцію, що вимагала суворого покарання членів таких радикальних організацій, як ЛУК, УРА та інших, які розпалюють міжнаціональну і міжгрупову суспільну ненависть, що веде до дестабілізації ситуації в державі.
Наприкінці, ощасливлений підтримкою Ареопагу, гетьман зачитав указ, яким нагороджував М.Басманова, Р.Фрідмана та І.Крейду орденами Богдана Хмельницького з золотою булавою, а В.Клинкевичу та І.Гайдуку присвоїв чергові воїнські звання — генерал-полковника — Клинкевичу і генерал-поручника — Гайдуку.
І хоч це неочікуване підвищення мало б потішити самолюбство Гайдука, він похмуро вислухав поздоровлення гетьмана, розуміючи, що це — плата за мовчання, за те, що погодився забрати назад свого листа гетьману з наївно-ідіотськими пропозиціями змінити усталений лад у цій безнадійно прогнилій державі, застарілій, як танк Другої світової війни. Ця держава цілком влаштовує більшість людей, що зібралися в цьому залі, і ніяких змін вони не допустять.
Гетьман запросив усіх на вечерю до бенкетної зали, прикрашеної фресками на теми життя і битв Київської Русі. Гайдук, почуваючи гостру самотність, приймав поздоровлення від учасників засідання — від усіх цих маршалів, генералів армії, графів, баронів та інших господарів України, проклинаючи себе, своє пристосуванство, свою солдафонську дисциплінованість. Він почув заздрість до невідомих авторів листа, який потрапив до комп'ютера гетьмана.
Гайдук сів скраю столу, недалеко від виходу, щоб при першій же можливості втекти: згадав Божену, як вона притулялася, тремтячи, до нього вночі.
—
Перед ним стояла, привітно всміхаючись, Індіра Голем-
бієвська. Він виструнчився, вона подала йому руку, яку він поцілував.
— Вітаю з новим званням і бажаю успіху в Афінах. Від вас багато що залежить, — сказала Індіра, не відпускаючи його руку.
Зблизька вона здавалася набагато молодшою, ніж на телеекранах, незважаючи на повноту. Чорне довге плаття зі сміливо відкритим декольте. Штамп бульварних газет — «Найбільші і найпривабливіші груди України» — відповідав тому образу, що його старанно створювала Індіра та її іміджмейкери: українська мати чотирьох дітей, годувальниця, сексуально приваблива продовжувачка українського роду, щедро наділена фізичними та інтелектуальними принадами, ніжна і водночас смілива, мужня наддніпрянська берегиня.
Індіра народилася в East-Київ, у лівобережному районі бідних бараків, де жили вихідці з Азії, вбогих магазинчиків, брудних ринків — там, де панували в'єтнамські, таїландські, китайські і корейські вуличні банди. Її мати — біженка з Пенджабу, яка тяжко працювала посудомийкою в китайському ресторанчику, батько — бідний українець-кріпак з Броварів, який влаштувався в Дарницьку майстерню ремонту комп'ютерів; завдяки електронним талантам Богдана Голембієвського, майстерня почала процвітати і розширила свою діяльність на правий берег — West-Київ. Отримавши постійну перепустку на правий берег, Голембієвський влаштував смагляву красуню Інді до шахово-кібернетичної школи «Білий слон», яку вона блискуче закінчила з золотою медаллю. На навчання Індіри йшли всі заощадження батьків.
Політичну діяльність юна Інді почала з найбільш злиденних районів Києва — East, організувавши для жінок з Індії, Пакистану і Бангладеш каси взаємодопомоги, які видавали працьовитим домогосподаркам мікрокредити на розвиток невеличких майстерень, їдалень, кооперативів. Невдовзі молоду лідерку кольорового простолюду, яка начиталася творів Ганді, обрали до регіональної ради «Київ-East», де вона уславилася полум'яними промовами на захист іммігрантів, яким врешті-решт почали надавати українське громадянство. Індіру обрали до Сейму.
Все інше було справою вогненної енергії та фантазії Індіри і злагодженої роботи її політтехнологів. Мільйони людей почали на мітингах скандувати її ім'я: Ін-ді! Ін-ді!
— Прощавайте, генерале, і давайте якось зустрінемося, — нарешті Індіра забрала свою теплу руку й, поправивши довге темне волосся, попрямувала до виходу в супроводі двох кремезних охоронців. На її чолі, там, де брови сходилися біля перенісся, кармінова кругла цятка «бінді» означала приналежність Голембієвської до індуїзму.
Фреска, під якою сидів, пригублюючи горілку, Гайдук, зображала княгиню Ольгу, яка помстилася за вбитого древлянами чоловіка: отримавши подарунок з ненависного міста — по одному голубу з оселі, вона наказала прив'язати віхтики соломи до голубів, підпалити й відпустити голубів на волю. На фресці були намальовані палаючі птахи, що поверталися додому, підпалюючи рідні хати, й постать Ольги — у темних шатах. І вогненні відсвіти на її обличчі.
Княгиня Ольга з фрески чимось нагадала Індіру Голембієвську. Індіра — голуб миру. Прізвище в неї голубине.